Фото: me.gov.ua
"Це дуже правильна та логічна ініціатива, якої вже давно не вистачало"
Вперше в Україні державне замовлення на підготовку фахівців сформовано на основі довгострокового прогнозу потреб ринку праці. Що таке довгостроковий прогноз потреб ринку праці?
Це насправді дуже логічна і правильна ініціатива. Тобто було прораховано шляхом залучення серйозних експертів, які будуть потреби у роботодавців та ринку щодо фахівців. Щоб виходячи з цього — робити державне замовлення у навчальних закладах на кількість відповідних фахівців, яких не вистачатиме ринку. Це дуже правильна та логічна ініціатива, якої вже давно не вистачало. Можна сказати, що це навіть не роки, а десятиліття у нас є дві паралельні площини, які не перетинаються: освіта і реальний ринок, тобто роботодавці та потреба в фахівцях. Зараз війна, але ми бачимо, що економіка працює, і вона має працювати. Роботодавці повинні мати можливість наймати відповідних фахівців. І дуже багатьох фахівців не вистачає тому, що є поганий імідж у деяких професій, а про певні професії взагалі не знають ані підлітки, ані батьки. Це один момент, а інший момент, що таких фахівців не навчають або дуже недостатньо навчають. Отже, така ініціатива дуже потрібна.
Але тут треба розуміти, що ми справді можемо отримати результат, тобто достатню кількість підготовлених фахівців, лише одночасною реалізацією ще двох надважливих задач. Перша — це зміни в якості освітнього процесу. Я можу про це розповісти детально, бо без цього це просто суто теоретичний документ. А друге — це дійсно популяризація професій, в яких є дефіцит. Бо зараз дуже багато підлітків і батьків — і я бачу це щодня у своїй роботі — мають радянські застарілі стереотипні уявлення про дуже багато професій. Наприклад, все, що стосується виробництва — усі повторюють, що це щось брудне, старе, напіврозвалене, маленькі зарплати, затримки зарплат тощо.
"Важлива й інша програма — популяризація і серед батьків, і серед підлітків професій, які справді у дефіциті"
Якраз ви сказали про професії, які мають поганий імідж, то це власне і є робітничі професії, пов'язані із ручною працею, виробництвом або з наданням послуг — слюсарі, будівельники, сантехніки, чи не так? Наприклад, у великому класі школи поблизу мене стоять слюсарні чи токарні верстати, вони нікуди не поділися. А тепер вони будуть входити в цю нову довгострокову потребу ринку і запрацюють?
Верстати дуже змінилися. Для фахівців навіть на маленьких підприємствах це майже повністю автоматична робота. Тобто це вже абсолютно не ті виробництва, де людина у брудному одязі, з мазутом на обличчі. Це абсолютно інше виробництво та інше обладнання, яке фактично майже повністю автоматичне або напівавтоматичне. І дуже важливо саме це показувати. Навіть не обов'язково офлайн-екскурсії влаштовувати, хоча це дуже було б ефективно, і роботодавці відкриті до цього. Можна знімати відео, показувати його, але тут має бути ініціатива. Це мають розуміти директори шкіл та вчителі, тож така приватна ініціатива дуже буде залежати від конкретних людей. Тому разом із цією програмою важлива й інша програма —популяризація і серед батьків, і серед підлітків професій, які справді у дефіциті.
"Роботодавці готові брати людей без освіти і навчати"
А як їх можна популяризувати інакше, аніж пообіцяти велику оплату праці? Які сьогодні ще можуть бути стимули?
Стимулів дуже багато. Тут треба розуміти, що є люди, які не хочуть, умовно кажучи, працювати за комп'ютерами, бо їм не підходить така робота. Тобто є підлітки, які мають певні нахили, у них є базова комплектація, цікавість. І тому, окрім показувати, що вже на виробництві заробляють непогані гроші і що сантехніків, електриків, плиточників готові брати, навчати і зарплата буде від 30 тисяч гривень, показувати також і реальну роботу. Офлайн-екскурсії, навіть відео показувати, пропонувати щось пробувати. На жаль, у нас дуже мало гуртків, якихось мінікурсів, але треба більше показувати реалій. Коли людина має якийсь стереотип, то тільки одна зарплата — цього буде недостатньо. Стереотипи ці руйнуються, коли підлітки і батьки будуть бачити, як насправді зараз виглядає робота сантехніка, електрика, людини на виробництві. Не обов'язково ми кажемо про некваліфіковану працю. Тому що зараз людина, яка працює на виробництві з верстатами, має отримати попередню освіту. Звісно, оскільки не вистачає фахівців, роботодавці готові брати людей без освіти і навчати. Але з цими верстатами треба вміти працювати, тож потрібно показувати, як виглядає реальна робота.
Зараз усе дуже швидко змінюється. Якщо брати український ринок праці, чи можна передбачити, що буде важливе і потрібне завтра і післязавтра?
Будь-які прогнози — не гарантія, але вони потрібні. Звісно, війна це була непередбачувана страшна подія, яка потребувала дуже швидкої трансформації та підготовки нових виробництв. Ми не знаємо насправді, коли закінчиться війна, але паралельно ми все одно розуміємо, що у нас є великі потреби в дуже різних фахівцях. Вже зараз ми чітко бачимо, яких фахівців дефіцит. Ми можемо аналізувати кількість заяв на вступ, це відкриті дані, і бачимо, що протягом 10 років майже не змінюється цей топ-10 професій, на жаль. Менеджмент, міжнародні відносини з дуже незрозумілими перспективами працевлаштування, маркетинг, філологія, IT-галузь, психологія тощо. Але вже зараз ми бачимо, що немає такої великої кількості вступників на технологічні, інженерні спеціальності, будівельну галузь. Це те, що ми можемо прогнозувати. Навіть, якщо ми не беремо, умовно кажучи, перемогу в якомусь певному році.
"З підлітками треба спілкуватися зрозумілою мовою, без термінів і загальних фраз"
Чи вважаєте ви, що бізнес або державні підприємства повинні мати свої шляхи заохочення молоді вступати на спеціальності, які їм потрібні? Організовувати якісь підготовчі курси, проводити лекції, дискусії з молоддю, розмовляти з батьками. Чи передбачаєте ви таку роботу?
Це дуже хороший підхід. Звісно, тут треба серйозно думати, бо коли когось щось зобов'язують, то одразу втрачається якість. Але насправді і великі, і середні підприємства можуть влаштовувати якісь лекції в школі, просто загалом розповідати. Головне, щоб це були не загальні фрази. Треба розуміти, що з підлітками варто спілкуватися зрозумілою мовою, без термінів і без дуже загальних фраз. Тобто спочатку ознайомча лекція про конкретні посади — керівник цеху, інженер, наладчик обладнання тощо. І також, кому цікаво, групами організовувати екскурсії. Звісно, це така дуже довгострокова перспектива. У компаніях є багато людей, які екстравертні, відкриті, їм хочеться ділитися своїми знаннями і показувати можливості. Але комусь це просто не спадає на думку, і тому тут важлива державна ініціатива, можливо, ініціатива громадських організацій — навіть просто зробити відповідне оголошення. Але в той же час є підприємства, які організовують до себе екскурсії, вони відкриті. Коли я беру інтерв'ю, то завжди запитую, чи погоджуєтеся ви, якщо прийдуть діти, яким буде це цікаво. Переважна більшість погоджується. Просто їм якось не спадало це на думку, раніше не пропонували.
"У переважній більшості навчальних закладів практика — це вчасно принести правильно заповнений звіт"
Новий підхід до формування держзамовлення — що це означає? Якщо держава дає можливість вчитися на бюджетній формі навчання, то потім людина має і відпрацювати цей свій профіль? Чи це щось інше?
У першу чергу, це коригування кількості фахівців та прогнозування — тобто прописують фахівців нових спеціальностей, які мають готувати навчальні заклади. На жаль, я не готова прямо зараз вам сказати, чи мають потім відпрацювати. Це дещо провокаційне питання. З одного боку, держава і могла б цього вимагати, але тут треба робити одразу такі коригування. Вступник одразу має розуміти, хоча б орієнтовно, які у нього потім будуть збов'язання. Це буде в тому місці, де він народився, скільки це буде років, тобто мають бути певні умови, які не ставлять в якусь рабовласницьку позицію.
Олена Полнарьова. Фото: facebook
Хотілося б сказати таку важливу річ, що реалізація цієї програми буде дуже формальною і неефективною без трансформування освітнього процесу. Бо зараз ми бачимо, що оголосити про потреби державного замовлення в нових спеціалістах — це важливо. Але також дуже важливо, щоб теоретичні знання, які отримає майбутній фахівець, і практичні навички відповідали потребам ринку. І тут можна дуже багато наводити прикладів, бо практичні завдання є тільки на папері, їх не проводять або проводять дуже формально. Плюс практика. На жаль, у переважній більшості навчальних закладів практика це така дуже теоретична історія, де головне — вчасно принести правильно заповнений звіт. А насправді правильно організована практика — це дуже важливо. Якщо ми подивимось на європейську освіту, то у них часто бакалаври вчаться три роки, а не чотири. Але при цьому у них набагато більше практики. І дуальна освіта, яка у нас тільки починається, вона насправді суперефективна. Це потрібно впроваджувати. Запрошувати консультантів, представників різних галузей бізнесу, роботодавців.
"Дуальна освіта — це абсолютно інший рівень вже практичних навичок"
Поясніть, будь ласка, що таке дуальна освіта?
Дуальна освіта — це коли два чи три дні на тиждень студент вчиться й отримує теоретичні знання, тобто слухає лекції, а потім кілька днів на тиждень проводить фактично в компанії. Спочатку дивиться, слухає, потім поступово виконує якісь завдання. Але це відбувається не два рази на рік по тижню, а фактично — один-два рази кожного тижня. І тоді це абсолютно інший рівень вже практичних навичок. Тобто людина, яка закінчує заклад, має і теоретичні знання, і в компанії вже провела за своїм майбутнім фахом певний час, багато чого робила руками або головою. І це абсолютно інший рівень підготовки.
Хочу поговорити про стереотипи та реальні потреби у професіях. Пам'ятаєте — головне закінчити навчання в якомусь виші, отримати папірець, тобто "корочку", а там якось буде. Скільки цей стереотип домінуватиме в нашому суспільстві, попри те, що реальна потреба у фахівцях на ринку праці зовсім інша?
На жаль, цей стереотип є. Коли батьки, наприклад, звертаються у наш Центр профорієнтації, то вони все послухали і кажуть: "Але головне, щоб він кудись вступив. Ще ж підліток, потім розбереться". Я б не назвала це байдужістю. Скоріше це від незнання, як підліток може зрозуміти, яка професія йому підходить зараз. І батьки не розуміють, що саме їм робити. І тут здається, що це такий вихід, не сидіти ж просто так вдома. На жаль, це все ще дуже сильно розповсюджено.
"Людина, яка буде вчитися за кошти компанії, братиме на себе зобов'язання"
Колись була така форма, що підприємства за свій кошт готували фахівців для себе. Таке буває в сучасних умовах?
Є компанії, які це роблять. Мені на інтерв'ю розповідали. Здається, це була аграрна компанія, ще були деякі компанії. Тобто це, скоріше, виняток, але це дуже хороший варіант. Інша справа, що людина, яка буде вчитися за кошти компанії, братиме на себе зобов'язання. Вона має чітко усвідомлювати, яку роботу виконуватиме, аналізувати, чи це їй буде підходити. Звісно, тут є ризики і для компанії, бо це вступник, тому треба проводити якісь додаткові співбесіди, бачити мотивацію, налаштованість тощо. Але це теж варіант.
І про середню ланку освіти. Ми досить рідко говоримо про те, як відбулася кампанія вступу до коледжів чи професійних технікумів. Чи буде тут якась аналітика?
Це дуже важливе питання. У голові переважної кількості батьків є таке, що має бути вища освіта. Мовляв, ти не людина без вищої освіти. Тобто у нас дуже нівельований імідж середніх навчальних закладів. Бо батьки прямо лякають: не будеш вчитися, підеш у технікум. Але якість освіти там викликає теж дуже багато питань. Звісно, це залежить від навчального закладу, але у нас дуже сильно зміщено це фокусування.
