Фото: пресслужба Юлі Юріної
Юля Юріна, експерименти і нестале звучання — це вже те, що мені притаманно
Для всіх твоїх творчих пригод, які весь час відбуваються, я так розумію, що можна сказати, що ти експериментаторка, авантюристка. Що тобі ближче?
Максимально експериментаторка і авантюристка. І я рада, що минулого разу я тобі по секрету тут, на радіо, сказала, що ми пишемо цей індастріал-техно альбом. І ось настав той час, коли я прийшла його презентувати.
Цей експериментальний мініальбом називається "Obert тіней". Що в ньому експериментального? Як би ти це пояснила людині, яка ще його не слухала?
Це шість кінематографічних треків, які були створені за багатьма читаннями Карла Юнга, в розмовах про психологію, глибинне вивчання людини, її тіньової сторони, і експериментальної музики, звуків, рухів. Це складно, це зрозуміють, знову ж таки, я жартую, як гурт YUKO, за 10 років. Але в нас немає часу вичікувати 10 років, ми пишемо зараз для того, щоб потім ви розсмакували це все. Це авторський альбом, авторське бачення, написане спеціально під кожен номер на подію OBERT.EVE, який був на Кирилівській. Це дівчата-професіоналки, які танцювали, і ми писали під кожного майстра і майстриню, яка виходила на пілон, спеціальний трек, який вони потім розробляли і робили special номер. І це була дуже красива подія, дуже красиве дійство. Для мене це максимальний експеримент, але, враховуючи 10 років моєї музичної праці на українській сцені, ви можете вже зрозуміти, що Юля Юріна, експерименти і несталий звук, нестале звучання — це вже те, що мені притаманно.
Поруч із твоїм сценічним ім'ям стоїть ще одне ім'я — НІХТО. Хто такий НІХТО і чому саме з ним ти захотіла пройти цей творчий експеримент?
НІХТО — це мій дуже давній друг. Ми працювали з ним ще на лейблі разом. Коли почалося повномасштабне вторгнення, саме з моєї і його сім'ї почалась наша волонтерська діяльність, бо ми вчотирьох якраз об'єдналися у підвалі музичної студії і почали організовувати волонтерські ініціативи з допомогою, ліками, гуманітарною допомогою. І потім це все розрослося до нашого великого волонтерського двіжу. Це людина, яка допомагала мені завжди писати альбоми, записувала мій вокал на альбом "Рефлексія", записував аранжування на пісню "Щедрий вечір, добрий вечір". Дуже великий шлях був пройдений з НІХТО. Він зараз діючий військовослужбовець, людина, яка написала повністю саундтрек до фільму "ЕТОС". Зараз знімаються інші частини цієї стрічки. І це реально людина, яка кінематографічно створює звуки від вибухів, від якихось металевих паличок, від натягнутої шкіри на якісь боєзнаряддя, який записує, як військові ходять по лісу і під ними ламаються гілки та сухе листя, і потім переінкашує цей звук і створює з цього музику. І я дуже рекомендую подивитися і послухати "ЕТОС" — це 90 хвилин неймовірної музики і дуже цікавих інтерв'ю військових, які знімали всього-на-всього три людини. Але це зроблено так, наче це знімала дуже величезна команда з величезним бюджетом.
Я так розумію, ваш мініальбом теж варто слухати в навушниках?
Наш мініальбом варто слухати в навушниках, це стовідсотково. І чим це ще відрізняється, то це дуже кінематографічні треки. В мене, наприклад, є улюблений трек "Оленя". Коли ми його створювали, ми просто прописували повністю аудіовізуально, як ми це уявляємо: як мисливець біжить по лісу за оленям. Там є момент, де ви музично можете зрозуміти, як оленя і мисливець зустрічаються поглядами і вони розуміють, що один від одного вже нікуди не втечуть. І момент пострілу, коли мисливець вбиває оленя, а потім виявляється, що мисливець ховав свої роги, він лише оленя, — що людина бігла від себе сама за собою. Тобто це складно. І кожен трек з цього альбому можна описати. Це дійсно такі твори, над якими треба подумати, — там, де світло, тінь, хаос, порядок, усе, що відбувається зараз навколо нас, всі події, які зараз відбуваються, вони також описані, бо це єство людини, це те, з чого людина зіткана. І "Obert тіней" — це якраз альбом, який показує тіньову сторону людини, її приховані бажання, страхи і те, як вона бореться, погоджується або не погоджується зі своєю тіньовою стороною.
.jpg)
Фото: пресслужба Юлі Юріної
Мені просто було по кайфу зрозуміти себе, свої можливості і робити іноді складну музику, яка точно буде не для всіх
Якщо відповідати чесно сама собі, для чого ви робили цей альбом? Яку творчу потребу він для тебе закрив?
Я кайфую від того, коли можу взагалі не задумуватися над тим, чи сподобається музика людям, чи не сподобається. Це такий творчий егоїзм, коли ти сідаєш і твориш, абсолютно не задумуючись, чи це кон'юнктурщина, чи не кон'юнктурщина, чи це можна продати, чи можна з цього заробити, чи прийдуть, чи послухають це люди. Це були інтенсивні півтора місяці, коли ми з НІХТО збиралися в нього вдома, заварювали чайочок, сідали біля мікрофона і починали експериментувати. Це просто потік такого, що я, наприклад, годину просто дихала в мікрофон, і ми вивчали, як можна дихання по-інакшому зробити, щоб із цього створити пісню. І, наприклад, як можна зобразити, що біжить оленя, як можна показати страх через дихання, як можна показати страх через звуки, як можна зваблювати через звуки. Там є пісня, в якій ми уявляли наче мавка, яка заманює людину, і мавка — це ж така міфічна істота, яка зовні дуже гарна, красива і приваблива, а позаду неї відкрита спина, де видно всі її нутрощі. І як людина дуально може бути привабливою і страшною одночасно. Тому, так, мені просто було по кайфу зрозуміти себе, свої можливості і робити іноді складну музику, яка точно буде не для всіх — вона бутикова, але знайдуться точно пошановувачі такої музики.
До речі, ти знаєш, що це експеримент, коли заходиш у нього, можливо, вже вимальовуючи в голові, що в результаті має бути, а виходить абсолютно інше. Як ти цю історію сприймаєш? Це певною мірою короткочасна травма — що не так, як я собі думала, а вийшло інакше? Чи, навпаки, це такий кайф?
Тут ми взагалі не думали, що має вийти, як воно має звучати. Наприклад, показує мені НІХТО болгарський народний хор і каже: "Мені подобається, як тут дисонують звуки. Чи можемо ми створити щось, базуючись на українському традиційному фольклорі, але поєднавши з болгарським?". І я беру болгарські традиційні мелодії і пишу з нуля текст (це якраз остання пісня цього альбому), який натхненно схожий на традиційну українську пісню, базовано, але це пісня про розпад Всесвіту, як Всесвіт руйнується і потім народжується знов. Але це треба було записати в такий текст, щоб воно було схоже і на народну пісню, і ще й з болгарськими мотивами, але щоб там була українська ідентичність. І ця задача, навпаки, тебе запалює, бо в тебе є інтерес математично якось розрулити всю цю ситуацію. Тому мені для мого мозку це була дуже свіжа і цікава ідея, яку треба зробити.
Що буде далі після цього мініальбому? Куди ти рухаєшся далі? Бо ти говорила про сольне й про те, що не повертаються YUKO, але разом із тим дуетні, парні якісь історії тебе притягують. Що це буде?
У нас цього літа буде дуетна, парна історія і презентація цього треку на сольному концерті цього гурту. Я не скажу, якого. Це буде дуже танцювальний трек, який, знову ж таки, дуже не схожий на Юлю Юріну. Але мені подобається існувати в тому, що я створюю, бо це для мене живий організм і жива матерія, яку я створюю, і ніколи не варюся в одному і тому ж. Також ми зараз домонтовуємо, дозводимо сольний концерт, який відбувся 22 травня, — там, де був мій величезний сольний концерт і велика програма з фольклорною, електронною частиною. І ми це все хочемо зробити в повноцінні відеовитоки і презентувати восени. І паралельно з НІХТО я сяду писати свій альбом, який уже буде більш концептуальний і зрозумілий, я сподіваюся, для слухача.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
