Ілюстративне фото: Latifundist.com
"Без глибоководних портів нам буде дуже складно виконати експортно-логістичну програму на 2026-27 маркетингові роки"
З’явилась напередодні (28 липня) інформація, що рашисти знову завдали удару по судну в районі Одеси. Вони продовжують чинити злочини і не збираються відмовлятися від своєї "СВО". Через зупинку продовольчого експорту починають відчувати серйозний дискомфорт українські металурги та аграрії. Якщо така ситуація триватиме певний час, що вимальовується далі? Чи не нагадує це ситуацію 2022 року, яку вдалося тоді залагодити?
Ми знаємо наслідки, як це було, як ми виходили з цієї ситуації. Було складно, були великі втрати, були невиправдані надмірні витрати на логістику і все, що з нею пов'язане, на перевалку, на зміну вузькоколійних візків у західному напрямку, зокрема на Румунію. Був автомобільний транспорт із заторами по кілька діб, багато чого було. І цей наш досвід, як ми тоді "розрулювали" ситуацію, не хотілося б знову пройти. Це буде перевірка, чи ми винесли уроки. Я бачу, як реагує профільне міністерство відновлене, воно поки що у скороченому режимі функціонує, але є намагання по декількох напрямках розв'язувати цю проблематику на міжнародному рівні, на чисто технічному логістичному рівні. Там розробляються певні заходи, можливо, не так швидко, як аграріям хотілося б. Також є певні рішення фінансово-економічного характеру, які також потребують певного процедурного часу. Тобто певні заходи системного підходу вже помітні. Я безпосередньо брав кілька разів участь у логістичних штабах, сьогодні, 29 липня, черговий штаб, і ці питання будуть розв'язуватись.
Насправді, якщо чисто технічно підійти, то нам без глибоководних портів буде дуже складно виконати свою експортно-логістичну програму на 2026-27 маркетингові роки. Тому що є певні відставання у вивезенні аграрної продукції ще минулого року. Десь на 6 млн тонн, порівняно з минулим роком, ми вивезли менше, при тому ж валовому зборі.
"Ніхто не зупинив комбайни, триває збиральна кампанія"
Пане Павле, кажуть, що у нас 10 млн тонн залишків з минулого врожаю…
Якщо офіційну статистику подивитися станом дата на дату, скажімо, 1 липня на 1 липня 2025 року, то десь близько 6 млн тонн. Але ж є залишки, які можливо не планувалися або, навпаки, планувалися. Наприклад, минулорічну кукурудзу домолотили у цьому році. Є різні ситуації, коли деякі експерти говорили, що на кінець червня було 12 млн тонн. Щось все-таки вивозиться і в ці місяці. Хоча якщо ви будь-якого аграрія запитаєте, то він скаже: порти стали, нічого нікуди не їде.
Що в цій ситуації роблять аграрії? Ті, що мають склади, елеватори, вже закладають це зерно і намагаються дещо перечекати. Ніхто не зупинив комбайни, триває збиральна кампанія. І на сьогодні, я думаю, це десь близько 15 млн тонн, якщо врахувати ранні зернові, горох і ріпак. Ми вийшли на ці цифри. Це відставання порівняно з минулим роком, тому що, наприклад, Чернігівщина та Сумщина тільки тиждень молотять інтенсивно. Жнива дещо затрималися через погодні умови. Якщо говорити по врожаю, то десь близько 20% площ змолочено по різних культурах. Урожай — приблизно як минулорічний, але різні області інтенсифікують свою роботу по-різному. Я думаю, що врожай дещо зміниться і, можливо, навіть буде трошки вищий, порівняно з торік. Є такі прогнози, але в різних областях по-різному. Цьогоріч в Одеській області є пшениця в окремих господарствах по 100 центнерів з гектара. Це — небачене для їхнього регіону. Але, скажімо, Волинь та Рівненщина — там дещо посушливі були місяці навесні, тому врожайність трохи нижча. Тут ми збалансуємося і вийдемо десь на ті ж валові збори плюс-мінус, які були минулого року.
Весь світ про Україну говорить у контексті "чи зможуть експортувати"
Але не це основна проблема. Увесь світ про Україну говорить не в контексті "виростили чи зберуть", а в контексті "чи зможуть експортувати". І це найбільша проблема, саме про неї ми говоримо вже кілька тижнів. Ми від Української аграрної конфедерації ще в травні звернулися з листом до Кабміну і Верховної Ради з проханням втрутитись у ситуацію руйнування злочинною владою Росії припортової інфраструктури. Бо від своїх членів конфедерації, які працюють у портах, ми чули дуже загрозливі темпи втрат виробничих потужностей. І ми завчасно намагалися про це сигналізувати. На жаль, ця інформація докотилася до Мінекономіки трошки із затримкою, лише зараз це включається. До речі, "Укрзалізниця" оголосила вже деякі наради із західними залізничними перевізниками. Ми пам'ятаємо кейс 2022-23 років, коли нам поляки кукурудзу на поле висипали і ріпак. Тобто треба завчасно пропрацювати ці можливі напрямки, відчути настрій політичний, зрозуміти, які технічні можливості нашої та сусідської інфраструктури, який наш трафік вони через себе можуть пропустити.
Ми говоримо, що наші глибоководні порти будуть заблоковані якийсь час, і вже одне судно в Одеській акваторії потонуло із нашою кукурудзою, там люди загинули, пам'ятаємо цю сумну історію. Але Дунай не так далеко. Дунайське устя, де будуть виходити баржі, там є свої проблеми, там також бомбилася інфраструктура в Ізмаїлі, туди треба час та інвестицій, щоб його підняти. Залізничне сполучення дещо складніше, ніж до одеських портів, є певні мости. Плюс там є два порти із залізничними гілками, два менші порти з автомобільними, але також потрібно активізувати й актуалізувати технічні спроможності цих маршрутів. І третій напрямок — залізничний. 15 переходів у напрямку європейських країн — це Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія.
Де нам не раді…
Так, нам можуть бути не раді. І я думаю, що дехто скористається ситуацією, коли нам важко, і трошечки почне викручувати руки своїм політикам, для того щоб вибити якісь козирі для себе.
.jpg)
Павло Коваль. Фото: Facebook
"На якийсь час може не вдатися розблокувати експорт"
Життя привчає нас все-таки виходити із крайніх варіантів. Чи може скластися така ситуація, що не вдасться розблокувати експорт?
Теоретично на якийсь час може не вдатися розблокувати. Історія 2022 року нам показує, що шукали цю тристоронню угоду довго. Пам'ятаєте, Україна, ООН і Туреччина, а з другого боку — Росія, ООН і Туреччина. Там коридор проіснував, але це було постійно під загрозою та погрозами. Цей продовольчий тероризм, як тоді, так і зараз, нікуди не подівся. І ми повинні бути готові до такого сценарію. Що тоді? Тоді залишається автомобільний транспорт — десь 500 тис. тонн на місяць, залишається залізничний транспорт — при хорошій організації десь 1 млн 100 тонн на місяць і Дунай, де ми довели до 2 млн тонн, але там інфраструктура також вже трохи зруйнована, її потрібно відновлювати. І плюс є ще одна неприємна штука — Дунай значно обмілів, впав рівень води, і навіть баржі не 4-тисячники, а лише 2-тисячники можуть ходити по певній акваторії. Можливо, пройдуть опади і якось це буде вирішуватися до осені. Ми ж плануємо, що це не тільки липень-серпень, нам треба думати, як ми зможемо розв'язувати цю задачу надалі. І якщо ми вийдемо десь на 3-3,5 млн тонн на місяць, то це буде половина того, що нам потрібно у напружений період експорту.
"Росіянам також усе це невигідно, але Путін буде продовжувати свій терористичний накат"
І Україна, і Росія, на жаль, залишаються великими гравцями у частині експорту зерна — вони сумарно експортують четверту його частину. І ця ситуація, що склалася, вкрай невигідна країнам, куди цей експорт призначений.
Чорноморський регіон дає до 35% світового експорту пшениці, якщо ще Румунію та Балкани підключити. Ми з Росією — справді 25%, і десь 10% інших аграрних товарів разом даємо. Росіянам також усе це невигідно. Але у світі сприймається Ормузький кейс, Червоне море так, як і Чорноморська ситуація. У світі говорять так: Росія та Україна нищать флот одне одному, воюючи. Але ж ми розуміємо, як це все починалося і розвивалося. Звісно, не буде російський диктатор зважати на те, що у Північній Африці хтось недоотримає свою жменю борошна. Я думаю, він скористається, скільки зможе, цією ситуацією. Це ж завжди так проявлялось у його діях. Він не буде зважати на те, що навіть його бізнес дещо постраждає, портовий та аграрний. Гра для нього —трохи вищого рівня. Якісь аграрії кубанські будуть десь говорити, що не можуть зібрати вчасно чи експортувати — це не впливає. Якщо ми подивимося на світові ціни, то до кінця минулого тижня вони плавно зростали десь на 2,5-3%, а ціни на внутрішньому ринку України падали, у Росії також. Але ж Путін не припинив і не дає ніяких сигналів, що давайте якось спробуємо домовлятися з цього приводу. Я думаю, що він буде продовжувати свій терористичний накат до того часу, коли хтось із великих системних гравців — або Китай, або Трамп — скажуть, мовляв, давайте спробуємо щось із цим робити, бо є певні загрози, є погодні катаклізми. І в Північній Америці по пшениці є питання, і в Європейському Союзі посуха цьогоріч.
"Україна як держава не припиняла відвантаження та експорт з глибоководних портів"
Тобто можна розбалансувати продовольчу систему світу. Можуть десь зрости ціни, і потім світ не знатиме, що з цим робити, як нагодувати африканські та азійські країни. Я думаю, що на це також є розрахунок — вивести на якісь переговори і показати знову, що він (Путін — ред.) гравець, він замовляє гру і він буде ставити свої червоні лінії. Не знаю, чи в них червона фарба ще не закінчилась... Отже, нам потрібно методично і системно працювати над "планом Б". Якщо нам доведеться знову діяти у режимі відсутності глибоководних портів певний період, а потім буде знову якась модель пропускної здатності, котра в ручному режимі смикається за ниточки. Але ж Україна як держава не припиняла відвантаження та експорт із глибоководних портів. Питання в тому, що це об'єктивно сталося внаслідок бойових дій, внаслідок поведінки одного із присутніх у Чорноморській акваторії воєнних гравців. По товарних суднах просто б'ють ракетами, і капітан відмовляється заходити. Але ми нічого не припиняли і не відмовляли. Просто у нас поки що недостатньо ППО, щоб гарантувати безпеку проходу суден у територіальних водах української акваторії. Я думаю, що міжнародні, можливо, військові конвої, якийсь такий буде інструмент, відшукають можливість знайти такий ресурс, щоб гарантувати безпеку. Тому що цей продовольчий тероризм призводить до розхитування продовольчої безпеки у низці регіонів.
