Фото надане співачкою
"Моя ціль — це щоби люди почувались краще після прослуховування моєї пісні... І в них з’явилась якась мотивація, ціль кудись рухатись."
Привіт. Чи дійсно можна сказати, що участь у "Голосі країни" стала для тебе поворотним моментом?
Саме так. Я скажу, що це для мене був неймовірний шлях, такий початок. Коли я потрапила, для мене все було нове: комунікація, люди різні. І це настільки мене надихнуло, й я просто впевнилась, що це моя місія в житті — писати музику, створювати українське, з глибоким сенсом, щире таке. І саме тоді й зародилось в мені бажання. Тому це так.
Ти була наймолодшою учасницею тоді на телешоу. Але 16 років — це такий період, коли тяжієш до максималізму, коли бачиш щось яскраве й хочеш йти до нього. Чи в тебе не так?
Звичайно, в мені, здається, до сих пір є цей максималізм, він нікуди не дівся. [Сміється — ред.] Я сама по собі дуже світла і щира людина. Я мрію про велике, і я зроблю все, щоб дійти до своєї цілі. А моя ціль — це щоби люди почувались краще після прослуховування мого треку чи моєї пісні. Тому що всі ці пісні написалися в важкий або навпаки піднесений настрій. І мені хочеться, щоб коли у людей не буде настрою, вони прослухали пісню, і в них з’явилась якась мотивація, ціль кудись рухатись. В кожного є своя опора. В когось це кохання, в когось це дружба, в когось це робота улюблена. Тому я до сих пір заряджена творити на всі сто! [Сміється — ред.]
Розкажи, як у тебе складалися відносини з музикою? Коли ти зрозуміла, що хочеш співати? Можливо, ти ще в дитинстві почала навчатись? Зараз ми знаємо, що ти також навчаєшся, і це пов'язано з музикою?
Так, я співачка і вчусь на це професійно вже шостий рік. Мені здається, навіть пішов вже сьомий, але співаю я з дитинства. В мене музична родина. В мене тато хор-диригент, а мама скрипачка. Я буквально тиждень тому вийшла заміж за музиканта-саксофоніста. В нього родина також музична, покоління музикантів, і тому я в музиці просто з дитинства. Я пам'ятаю, як мій тато на студії працював, тому я звикла виражати свої емоції через музику, в музиці, співаючи. Я вісім років вчилася в музичній школі, я взагалі скрипачка. І паралельно вчилась на вокалі. А вже десь під дев'ятий клас подумала, чому б мені не спробувати? Я дуже боялася цього шляху, свого внутрішнього голосу, який кликав мене до музики, але мені було дуже страшно, тому що це щось нове. І мене дуже підтримали батьки й сказали: "Ти нічого не втратиш, якщо не вступиш, наприклад, в коледж чи музичне училище". І я вирішила спробувати. Так я вступила, потрапила до геніальної викладачки Пахомової Євгенії Геннадіївни, яка тільки зростила мій талант в енну кількість разів, за що я їй дуже сильно вдячна. Вона теж сонграйтер, в неї неймовірна освіта. І буквально на другому курсі я вже потрапила на "Голос країни". Тому я вважаю, що це неймовірний результат за таку маленьку кількість часу.
Погоджуюсь. Але оскільки ти скрипалька, чи не було в тебе бажання йти шляхом Ванесси Мей, наприклад? Не хотіла стати такою ж відомою скрипалькою?
Я люблю скрипку. В нашому роду багато хто грає на скрипці. Це був такий наш інструмент родинний. Але щоби бути хорошим скрипалем, потрібно дуже багато займатися. Тому що ти виступаєш годинку максимум, якщо ти вже на високому рівні, і тобі має приносити задоволення сам процес. Коли я займалась на скрипці, мені, чесно кажучи, не сильно подобалось, бо ти скрипиш по нотах, це треба багато праці докласти. Коли ти співаєш, мені подобається сам процес, коли ти створюєш пісню, коли ти працюєш просто над якоюсь технікою, я вже тоді занурююсь у свій світ, і мені просто легше було це проявити через спів. Хоча скрипка дала мені дуже великий фундамент для музичного слуху, для музичної орієнтації, інтонування, наприклад. Це мені дало дуже багато чого, але душа моя потягнулась більше до співу. Якось так карти лягли. Але скрипку я не забуваю, час від часу дістаю. Можливо, скоро зроблю трек зі скрипкою. Хто може знати? Тому я її не закидаю.
Ти виконуєш пісні в стилях поп, соул і госпел. А звідки в тебе потяг до соулу і госпелу? Слухачам нагадаю, що госпел — це духовна християнська музика афроамериканців із сильним акцентом на вокал та хори. Розкажи про ці свої захоплення.
Я людина, яка має віру. Я з дитинства ходжу в церкву, але не тому, що так заведено, тому що це якась традиція, а тому, що я бачу дії в своєму житті. І взагалі госпел — це церковна музика. І мені здається, що все розпочалось із церковної музики, все звідти пішло. Загалом музика — це якась така глибинна річ, зв'язок із чимось духовним, глибинним, і це можна перевірити: ти включаєш будь-яку музику, і тебе одразу заносить в якісь депресивні настрої або навпаки викликає якусь радість, тобі хочеться танцювати. Тобто без музики немає такої атмосфери в кав'ярні чи в ресторані, чи на пляжі, чи на концерті. Так? І тому я дуже люблю темношкіру музику (госпел походить із західних країн, скажімо так). Мені дуже подобається їхня ритміка, їхня свобода, і вони дуже щирі. Співають те, що відчувають, і вони не думають, що про них подумають люди. Вони не думають, а як їм краще станцювати. От вони просто відчувають цей ритм, вони відчувають музику і виражають це через тіло і через свій голос. Але також госпел перекладається як благовістя. Це істина, це надія, це глибокі сенси, які в тяжкі часи людям дуже необхідні. Тому що музика впливає на твоє життя, хочеш ти того чи ні. І ті сенси, які ти вкладаєш в своє серце, можуть тебе деколи врятувати, а деколи навпаки згубити. Тому мені дуже імпонує ідея давати людям надію, кохання, любов, насолоджуватись кожним днем, мріяти про велике, не закидати свої якісь ідеї або бажання в шухляду, а навпаки реалізовуватись. У нас життя одне, і чому б не спробувати, не мріяти і не рухатись далі й мати при цьому велику надію?
""моє" — це насправді дуже особиста, інтимна пісня для мене, тому що це пісня про мого коханого. Я її написала, коли ми тільки почали зустрічатись."
А що ти даєш людям в своїй пісні "моє", яку ми далі будемо слухати?
"моє" — це насправді дуже особиста, інтимна пісня для мене, тому що це пісня про мого коханого. Я її написала, коли ми тільки почали зустрічатись. І це таке відчуття, коли ти зрозумів, що твоя людина зараз не поруч, але так, це вона. Це те саме чисте, ідеальне кохання з першого погляду. Насправді я закохалась з першого погляду, але це не тільки про візуальну симпатію, це про якийсь глибинний зв'язок, дружбу, це коли ти не боїшся перед людиною бути собою. В той момент мені було дуже сумно, тому що мій коханий був не поруч, і я тоді сіла за фортепіано, і якось воно так вилилось через акорди, потім приспів, потім куплет. І це настільки щирі слова про чисте перше кохання, можливо, з якогось боку юнацьке, дитяче, але воно про щирість, про кохання, про те, що навіть якщо щось станеться в майбутньому, я буду пам'ятати, що це моє. Це про відчуття, про які деякі люди мріють, але не можуть наважитись. І я би хотіла підтримати таких людей. Я завжди думала, чому люди пишуть так багато про любов? Що всі пісні про любов — це ж нудно. Тому до того я писала пісні про мотивацію. Але коли я пережила власну емоцію закоханості, ейфорії, коли я можу почуватися в безпеці і за кордоном, і навіть коли я в Україні, в небезпечних місцях, але я почуваюсь вдома, тому що поруч моя людина, моя безпека і моє кохання. Тому ось такі емоції я закладала в пісню.
Слухати пісню PROSTO DI "моє", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
