Вирва від падіння російської ракети Х-101 на території Польщі ніч на 30 липня 2026 року. Фото: onet
"Це сигнал посилювати східний фланг НАТО"
У ніч проти п'ятниці під час масованої атаки на Київ українська протиповітряна оборона збила всього одну ракету. Тобто у нас немає ракет-перехоплювачів, немає чим збивати. Країни НАТО можливості для знищення смертоносного рашистського залізяччя має, але використовує їх у виняткових, як кажуть, обставинах. Пане Сергію, чи задовольнили вас пояснення сторін, чому російську ракету Х-101, яка залетіла в повітряний простір Польщі, не збили і не знищили? Слава Богу, вона не вибухнула, просто впала у полі.
Це була європейська і польська подія, про яку писали цілий день всі газети, тому що одна ракета залетіла на територію Польщі. Того дня 300 ракет і дронів прилетіло в Україну, але це нікого особливо не цікавить, це така буденність для всіх. Звісно, Росія випробовує на міцність країни-члени НАТО, тому що кількість цих зальотів і на територію Румунії, і на територію Польщі та інших країн лише зростає. Тож можна розглядати цю ракету Х-101 не лише як окремий інцидент, а й як важливі політичні та військові наслідки. Тут якраз доречно звернути увагу на таке. З одного боку, дійсно країни НАТО не будуть застосовувати 5-ту статтю, де йдеться про напад на одну країну, коли всі включаються у її захист, адже всі оцінили, що це ще не напад на Польщу, а отже, ця стаття застосовуватись не буде. Проте — це ніби сигнал для того, щоб посилювати східний фланг НАТО, і такі ініціативи вже були й раніше. Їх висловлював і Євросоюз, і НАТО, були різні варіанти. Але наскільки це реалізовано — невідомо. Тому що ми бачимо, що ракета пролетіла 30 км, її ніхто не збив, вона сама впала. Можливо, це дуже великий успіх для польської протиповітряної оборони, бо не довелося демонструвати свою здатність чи нездатність збивати такі ракети.
"Сам Туск сказав, що найкращий захист Польщі — оборона України"
Пане Сергію, ми ж постійно говоримо: не хочете самі збивати, дайте нам можливості, дайте нам ці ракети. Польща передала аж п'ять ракет, після того як президент Зеленський на зворотному шляху після офіційного візиту до США зупинився у Польщі та мав розмову з Дональдом Туском. З іншого боку, складається враження, що Кремль постійно тестує НАТО. То залітає дрон, то кілька дронів порушують простір. І десь лунає фраза: "А тепер ударим по-настоящему". Що вони будуть робити? Логіка така єзуїтська, абсолютно схиблена.
Саме так. Тут для НАТО та Євросоюзу важливо зрозуміти, що найефективніший шлях і спосіб захистити і Польщу, і Румунію, інші країни НАТО — це допомогти Україні позбавити Росію можливості завдавати таких ударів. А для цього потрібно нам сприяти, щоб у нас було більше далекобійних ракет, дальньої та середньої дистанції дрони і ракети, щоб ми відбивалися від цих застосувань зброї проти України. І антибалістика. Сам Туск сказав, що найкращий захист Польщі — це оборона України. Тому треба це продемонструвати, а не приберігати ці ракети незрозуміло для чого, адже це завдає страшних руйнувань і вбивств цивільних.
"У Європі є проблема вироблення спільного рішення"
Ми не бачимо спільності у Європейському Союзі в цьому аспекті. Навіть ця програма "Safe Europe" передбачає, що європейські країни закуповують зброю в Європі. Одна країна закуповує в іншої, якщо чогось не вистачає. Таким чином кошти залишаються в Європі, дають можливість європейцям працювати, отримувати зарплати і посилювати свою безпеку. Натомість Польща багато чого закупила в Південній Кореї. Можливо, це не найгірший варіант, але це не відповідає тому принципу, на якому Євросоюз наполягав, щоб це замикалося у рамках Європи. Очевидно, ці системи, які Польща закупила в Кореї, є і в європейських країнах. Водночас позиція Греції не надавати нам такі ракети і підтримку говорить про стратегічний розрив у баченні Європою цієї загрози. Тобто північноєвропейські країни, балтійські країни та й Польща оцінюють адекватно загрозу з боку Кремля. Натомість окремі країни Південної та Західної Європи вбачають більшу загрозу в тероризмі, міграції, проблемах Близького Сходу, а російська загроза стоїть десь далі у цьому списку. Отже, є проблема вироблення спільного рішення, як протидіяти Кремлю.
"Нам є багато чого сказати полякам, тільки ж вони не хочуть слухати"
Ми розбираємо, що відбувається у Польщі. Частина польського суспільства розуміє серйозні загрози російської експансії, якщо вдасться перемогти Україну. Інша частина продовжує жити в полоні наступних виборів і максимально напружувати історичні суперечки. Чи є шанс, що це з'ясування історії може відійти на задній план на тлі посилення російської загрози? Чи стабільності вже не буде?
Я впевнений, що можна позбутися цього і перейти на якийсь інший, кращий рівень взаємовідносин. Справа в тому, що і нам є багато чого сказати полякам. Тільки ж вони не хочуть слухати. Ми не бачимо українських істориків, які на польській телевізії щось пояснюють чи наводять свою точку зору. Такого зовсім немає. Є якесь одностороннє бачення і часто перекручене. А там, де перекручення, я впевнений, можна знайти слід Москви. Тому що це ж була давня політика і Радянського Союзу, і Росії — підживлювати правоцентристські рухи, лівоцентристські рухи, для того щоб вони конфліктували, завойовували якісь позиції. А потім відпрацьовували всю ту допомогу, яку Росія надає. Тут фактів немає, але і в Польщі є голоси, які підозрюють те, що дуже раптово виникла ця антиукраїнська ідея, яка базується на історії. Причому на перекрученій, перебільшеній, непропрацьованій логіці, яку подають. Я б сказав, що це псевдоісторичний підхід. Тому що ми розуміємо, як починалася ця трагедія. Польська держава після розпаду Австро-Угорщини відновилась, і перше, що вони почали робити — це готувати наступ на Західноукраїнську народну республіку. Треба почати з цього — і потім можна розуміти, як це все було. Завершуючи думку, скажу, що віра в прогрес є. Адже завжди в минулому можна знайти тисячі варіантів і сотні різних бачень. Але якщо ми говоримо про сьогодні та про майбутнє, то маємо ось такі виклики. І потрібно виходити з цього.
"Це сором для всіх європейських структур, які мають можливості, але не реалізовують"
Днями в ефірі Українського Радіо авіаексперт Богдан Долінце зробив дуже важливе уточнення. Коли Трамп говорить, що не дасть 300 ракет зимової підтримки на 2026-27 роки, то мова йде про використання більш ніж на дві третини запасів, які розміщувалися на військових базах армії США у районі Перської затоки. Армійські склади у США, як каже Богдан Долінце, були і залишаються недоторканними. Це важливий момент, який спростовує цифри, що лунають у публічному просторі про наявну кількість цих ракет. І президент Зеленський говорив, що ракети є, але питання у політичних рішеннях.
Звісно, це виклик для нас і докір усім нашим очільникам, і військовим, і політичним, які за роки незалежності не приділяли увагу цьому питанню, не виробили власну балістичну ракету. Ми належного напору в цьому плані не бачили. Але ситуація така, яка є. І суспільство робить надзусилля. Ми перевели піхотну окопну війну у війну дронів. Це вдалося Україні, і це наша асиметрична відповідь, яка нас тримає і допомагає утримувати позицію. Але далі тут дійсно роль наших партнерів, які повинні працювати на результат. У Європі вже всі зрозуміли — принаймні структури, які відповідають за європейську безпеку та єдність — і підкреслюють, що російсько-українська війна це не якась далека регіональна локальна війна. Це війна в Європі, це європейська війна, а якщо так, то потрібно всім разом відбиватися від цих нападів. Якщо певну кількість балістичних ракет не збили сьогодні чи вчора, то це означає, що всі європейці не спрацювали. Бо ці ракети не були збиті. Таким чином, це сором для всіх європейських структур, які мають можливості, але не реалізовують цю спроможність.
Сергій Джердж. Фото: "Вікіпедія"
"Усім разом треба подумати, що нам робити в Україні?"
Водночас ми бачимо, що Румунія вже перейшла до значно активніших дій — почала збивати шахеди над власною територією. Чому румуни можуть, а поляки вагаються?
Справді, тут є питання, можливо, це технічні елементи. Я думаю, що в Румунії все-таки і законодавство змінили, тому що раніше дрони не входили до цілей, які повинна збивати армія, і це вводило військових у розгубленість. Зараз там законодавство змінили, дрони можна і потрібно збивати, військові це роблять, і це їхній обов'язок. На їхню територію залітають якісь дрони, то чому їх не збивати? Там може менше про це говорять, але більше в цьому плані результату. Хоча раніше були якісь непродумані заяви, заклики до росіян, чому ви обстрілюєте територію Румунії, чому ви не точно цілитесь, вам треба цілитись точніше. Тобто коли по Україні ці ракети йдуть, то це нормально? Взагалі, повинні бути такі заклики, щоб припинити цю війну і взагалі не застосовувати дрони, ні проти України, ні проти кого. Думаю, зміниться ситуація і в Польщі. Виробляться механізми, алгоритм реакції на ці зальоти. Ми можемо тільки порадіти за наших польських і румунських друзів, якщо вони так активно будуть працювати. Але всім разом треба якось подумати, що нам робити в Україні? Якщо ми всі адекватно оцінюємо цю загрозу і реально хочемо допомогти Україні.
"НАТО ще не готове до війни, а Росія вже готова"
Пане Сергію, а якщо рашисти будуть продовжуватися це тестування оборонної спроможності НАТО? Чим це може обернутися? Коли НАТО нарешті почне серйозно відповідати?
Подивимося, коли воно почне відповідати. Але Росія цілком спроможна все це робити. Я абсолютно впевнений, що сьогодні Росія готова до війни з НАТО, ситуація їй дозволяє.
Є важливі моменти. Росія, якщо і починає якийсь інцидент з країнами НАТО, то в Кремлі впевнені, що з боку НАТО ядерної зброї по Росії не застосують. Максимум, що Росія втратить, це те, що російські війська з території країн НАТО виб'ють — і вони повернуться на територію РФ. Ніхто не буде штурмувати Москву. І що ж Росії втрачати? Вже є всі санкції щодо нафти і газу, тому немає гальм, щоб не зробити якусь диверсію проти НАТО. А НАТО сьогодні теж ослаблене, враховуючи ці різні підходи та їхні напівпорожні склади. І те, що витрачати 5% на оборону — це справа майбутнього, а не сьогодення. Отже, я думаю, що НАТО ще не готове до війни, а Росія вже готова, тому вона й демонструє свої спроможності.
