Фото ілюстративне з відкритих джерел
"Не торкатися підозрілих предметів, відійти, попередити інших, подзвонити на 101"
Чому людина знає, що підозрілий предмет не можна чіпати, але все одно підходить, бере його, досліджує, що всередині?
Микола Дідик: Від початку війни у нас загинуло 480 осіб, з них 22 дітей. Поранено 1186 осіб, з них 149 дітей. Понад 80% загиблих – чоловіки. Поранених понад 70% – також чоловіки.
Є в нас зараз дуже багато інформації в медіа, в інформаційному просторі щодо правил, як правильно себе поводити, що робити, коли ви побачили підозрілий предмет. Але люди це роблять. Це питання з категорії, чому люди порушують правила дорожнього руху… Так само тут. Є різні фактори, які впливають на таку поведінку людей. Якраз саме ці інформаційні кампанії у нас покликані, щоб ми змінили саме поведінку людей, сприйняття людиною небезпеки, що це небезпечно і не потрібно це робити.
Тетяна Нікітіна: Більшість людей дійсно знає базові правила: не торкатися підозрілих предметів, відійти, попередити інших, подзвонити на 101. Але знати і робити – це дійсно різні речі. Бо є відчуття того, що це не станеться зі мною. Тут є різні причини, чому люди так думають. По-перше, звична територія. Люди думають: "Я тут живу 20 років, добре знаю цю місцевість, зі мною нічого не станеться". Але є уламки ракети, окрім забруднення мінами. Тому це відчуття є хибним і небезпечним. Друге – рутинізація небезпеки. І це дуже страшна річ. Ми постійно живемо в обстрілах, тривогах, всі пережили неймовірну кількість страшної інформації, страшних подій. Людина думає: "Я все це пережила і зі мною досі нічого не сталося", то тут присутнє відчуття хибної безпеки. І дуже важливо собі нагадувати, що ситуація змінюється, оточення і дуже важливо бути пильними. Основний меседж, який ми посилаємо в нашій інформаційній кампанії – твоя безпека в твоїх руках. Помічай зміни і давай собі усвідомлення того, що ситуація постійно змінюється і треба на неї реагувати. Є дуже багато різних мотивацій, таких як цікавість або бажання сфотографуватися, забрати собі небезпечний предмет. Є господарська мотивація: взяти шматок заліза, щоб здати на металобрухт, взяти шматок двигуна, щоб якось його застосувати у господарстві. І, на жаль, по опису нещасних випадків ми бачимо, що всі ці різні мотивації є. Але якщо глобально розділити, то є мотивація усвідомлена, коли людина розуміє, що вона це робить. Бо людина не завжди усвідомлює, що вона ризикує. І в цьому пастка. Але все ж таки це усвідомлена дія. І є другий клас ситуацій, коли ховається небезпека. І тут важливо людям дати зрозуміти, що будь-який контакт із вибухонебезпечними предметами є небезпечним, не можна переоцінювати свої знання або здатність себе вберегти. Краще не чіпати! А друге, що навіть, якщо ти нічого не бачиш, може бути небезпека і треба бути обачними.
Олександр Хорунжий: Якраз ми враховуємо ці всі аспекти і потім вже пропрацьовуємо інформаційну кампанію. В цьому процесі беруть участь фахівці ДСНС. Ми дуже серйозно підходимо до кожної комунікації, до кожного посту в соцмережах, до зовнішньої соціальної реклами, радіороликів, відео. Наші фахівці з протимінної діяльності дають цьому всьому експертну оцінку, щоби було все правильно, а ми, щоби нормально сприймалося людьми, щоб це було не просто "стій", "не чіпай", "телефонуй 101", а щоб це було ще цікаво для сприйняття. Тому розроблялися різні формати комунікації по соцмережах, відеороликах. Ми 9 липня 2026 року розпочали третю хвилю інформаційної кампанії "Помічай зміни". Результати перших двох хвиль кампанії стосувалося як літніх небезпек, так і осінньо-зимових. Створений був освітній серіал на "Дія.Освіта", де розміщений симулятор, де люди можуть просто переглянути, перевірити свої практичні знання, які вони набули в серіалі. Люди можуть пройти, отримати відповідний сертифікат, що вони пройшли ці знання і є умовно фахівцями в мінній безпеці. За перші дві хвилі кампаній рівень обізнаності українців щодо безпечної поведінки зріс на 28%. Кількість громадян, які пам'ятають номер екстреної служби 101, зріс на 69%. Це високі показники.
Поведінка на морі
Щодо морських мін...
Микола Дідик: Найперше – запобігання, щоб людина не потрапила в небезпечну ситуацію. Якщо ви їдете відпочивати в район Одеси Чорного моря, то є певні обладнані місця, де можна відпочивати. Є деякі перевірені пляжі, де влада може гарантувати, що там немає вибухонебезпечних предметів і люди можуть вільно купатися. Уникати тих місць, де ми не знаємо, що там є, або тих місць, які говорять: "стій, є міни " – інформаційні таблички, позначення. Якщо ви побачили дрейфуючу чи морську міну або ще щось підозріле – відійти на безпечну відстань. Як правило це те, що працює при дотику до певного предмета. Зрозуміло, що якщо вона направлена на якісь кораблі або там можуть бути магнітні датчики цілі, тому безпечна відстань – це основне правило: відійти, зателефонувати 101, а далі вже буде зрозуміло, чи цю міну прибило, з нею щось не те відбувається, що потрібно, вона не в тому місці знаходиться і не в той час. Або ж ви знаходитесяь не в тому місці і не в той час.
Олександр Хорунжий: Тут іще важливо знати місця, де ми купаємося. Тому що пляжі мають бути перевірені. Такі місця мають оприлюднюватися ОВА. В цій інформації мають бути пляжі перевірені, мають статус, що тут можна купатися і тут може бути безпечно.
Вони мають бути промарковані, має стояти табличка, що тут перевірено, тут можна купатися?
Не завжди така інформація може бути на цьому пляжі. Але інформація про пляжі, на яких можна купатися, які місця офіційно відкриті, органами влади мають розміщуватись на їхніх ресурсах. І цю інформацію можна перевірити. Наприклад, в Одесі така інформація є. Там є низка пляжів, які отримали офіційний статус відкритого пляжу для купання, для перебування там. Варто обов'язково передбачити ще наявність поблизу укриттів. Це теж дуже важливо, враховуючи, наприклад, Одесу або регіон. Дронові атаки відбуваються там постійно.
Третя хвиля кампанії стосується більше нових небезпек і ризиків. Неймовірна кількість ракет, різного виду дронів, касетних боєприпасів. Якщо раніше ми могли комунікувати про небезпеку від мін, сталих боєприпасів, то зараз ворог начиняє дрони касетними боєприпасами.
Ходити в укриття, не підходити, не чіпати, повідомити ДСНС одразу
Тетяна Нікітіна: Ми повсякденно бачимо, що люди дійсно підходять і роздивляються. І якщо проаналізувати статистику нещасних випадків, то більше половини їх стається через те, що люди самі порушують правила безпеки. Більшість з нас знає, що так не треба робити, але все одно різна мотивація – цікавість, впевненість в тому, що я безсмертний або зі мною нічого не станеться все одно мотивує людей на неправильні дії. І дуже важливо, щоб ми нарешті усвідомили, що наша безпека в наших руках. І якщо б люди не порушували цю поведінку, більше половини нещасних випадків могло б не статися. Варто про це говорити з людьми. І не те, щоб просто лякати, а варто говорити про те, що це є. Ми зараз живемо в такому середовищі, в якому щось не залежить від нас, але багато що залежить і від нас. І нам треба реагувати на обставини і змінювати свою поведінку. Наша кампанія націлена на зміну поведінки, на адаптацію до нових умов і що ми маємо брати відповідальність там, де можемо, звісно, на себе: ходити в укриття, не підходити, не чіпати. І от дуже часто буває таке, що якщо я повідомлю інших людей або зроблю якусь помітку – я зроблю добру справу. Насправді добра справа – не чіпати і повідомити ДСНС одразу. І от це ми і хочемо доносити і робити звичкою у нашому сьогоднішньому суспільстві.
Більшість всіх нещасних випадків стається саме в сільській місцевості.
За свідоме зберігання вдома вибухонебезпечних предметів передбачена кримінальна відповідальність
Коли фахівці приїздять до когось в приватне помешкання, а там людина щось зберігає. За це передбачена якась відповідальність?
Микола Дідик: Якщо ми говоримо саме за зберігання – то так, за це є кримінальна відповідальність. Але якщо людина зателефонувала, ми приїхали, забрали – то це анулюється.
Олександр Хорунжий: Це як оперативне реагування підрозділів ДСНС на небезпеку. Але якщо людина свідомо буде зберігати вибухівку, вибухонебезпечні предмети у себе на подвір'ї, в гаражі чи сараї, то, звісно, за це може бути кримінальна відповідальність.
"Пелюстки" часто потім можуть вибухнути самостійно. В них є самоліквідатор, особливо якщо це ПФМ-1С. Окрім того, що людина притягнула це до себе, вона ще може в будь-який момент вибухнути. Це вважається касетним боєприпасом. І взагалі касетні боєприпаси – страшна річ. Її ліквідовують наші сапери дистанційно, тому що вона може вибухнути в будь-який момент, зокрема та, яка знаходиться в ворожих безпілотних літальних апаратах. Дуже небезпечна і підступна річ.
Чому вона вибухає?
Микола Дідик: Тут є два варіанти. Перший – механізм самоліквідації. Тобто певний боєприпас може через певний проміжок часу спрацювати. Там є вже закладений часовий механізм. Все може залежати від того, який тип боєприпасу, при яких умовах воно повинно спрацювати чи не спрацювати. Тому тут передбачити дуже важко. І другий варіант – механізм невилучальності, коли при зміні положення самого боєприпасу, підняття його вгору спрацьовує механізм і він вибухає. Це розраховано в першу чергу на тих фахівців, які проводять знешкодження боєприпасу. Може ще бути варіант, коли людина десь там необережно по ньому стукнула, ударила – це вже ударний механізм. Або є боєприпаси, де є магнітний датчик цілі, на вас є якась залізяка, мобільний телефон, воно може спрацювати від зміни магнітного поля. Тому те, що ми бачимо і наче небезпеки немає, не говорить, що її дійсно немає насправді.
Касетні боєприпаси
Чи безпекова ситуація щодо вибухонебезпечних предметів змінюється в Києві?
Олександр Хорунжий: Поки що до Києва FPV-дрони не долітають. "Герань", "Молнія", дуже багато зараз модифікацій дронів розробляють росіяни… Є дрони, з яких розсипаються касетні боєприпаси чорного кольору продовгуваті, які не можна брати до рук. Тому застосовується робототехніка. Є кулькові боєприпаси з ракет. В дронах є і шрапнель.
Микола Дідик: Насправді дійсно може бути дуже багато варіантів, де ворог використовує касетні боєприпаси. Це можуть бути і ракети з вже відповідними касетами чи певні модифікації нові, вже допрацьовані.
Якщо обстріл відбувається в столиці, то впродовж дня-двох треба намагатися уникати таких місць. У нас достатньо фахівців, ми досить оперативно реагуємо на такі випадки, тому максимально все, що виявляється, знешкоджується і територія очищається. Треба витримати певну паузу, намагатися обстріляні райони територіально обходити, іти іншою вулицею.
Тетяна Нікітіна: Зараз у нас дуже сильно притуплюється відчуття небезпеки, яке нам може коштувати здоров'я або життя. Є регіони, які постійно переживають більше обстрілів, а є регіони, умовно, більш безпечні, такі як західні області. Але, на жаль, зараз дрони долітають багато куди і теж може бути ця загроза. Тому мені хочеться закликати людей бути обережними по всій Україні і позбуватися відчуття хибної безпеки, говорити про це. Брати на себе відповідальність, бути уважними і слідувати правилам, які ми розповсюджуємо: "стій", "не чіпай", "зупинись", "подбай про власну безпеку", "відійди", "подзвони на 101".
Олександр Хорунжий: Проводьте бесіди з дітьми своїми. Бо діти – це категорія ризику, особливо хлопчики, юнаки схильні до небезпечної поведінки.
