Проведення такої операції як M&M’s можливе — Юрій Федоренко

Проведення такої операції як M&M’s можливе — Юрій Федоренко

Станом на сьогодні Україна не підтвердила планування операції, відомої під назвою M&M’s, разом з тим, враховуючи розвиток штучного інтелекту, вона була б можлива, зазначив в ефірі Українського Радіо  командир 429 окремої бригади безпілотних систем "АХІЛЛЕС" Юрій Федоренко. Він додав, що ШІ, який застосовують у військовій справі, має дві складові: донаведення дронів, яке працює вже, та здатність дронів за допомогою штучного інтелекту самостійно визначати цілі та вражати їх, яке ми побачимо в осяжній перспективі. "І це не десятиліття, ми кажемо про наступні роки", зазначив Федоренко.

0:00 0:00
10
1x

Фото: Міністерство оборони України

Проведення такої операції як M&M’s можливе

Пане Юрію, розпочнімо з операції M&M's, яка зараз детально вивчають, тиражують західні медіа, де, мовляв, одна тисяча автономних дронів мали щоночі блокувати московські аеропорти. Що це за спецоперація, про яку з таким задоволенням пишуть західні медіа, попри те, що вона не відбулася? Це частина інформаційної війни, це такі особливості сьогоднішнього соціуму, суспільства, що сталася операція, не сталася операція, а все одно на всі про неї міркують? Що це за феномен?

На поточний момент часу Україна не підтверджувала, що будь-яким чином планувала проведення подібних операцій. Це перше. Друга складова: інформаційний світ прозорий призвів до того, що дуже складно приховувати ту чи іншу інформацію. І це проблема, тому що однією з невідʼємних складових ведення бойових дій є постійне введення противника в оману — як на полі бою, так і в інших факторах. Ти мусиш показати на весь світ те, чого в тебе немає, і дуже добре приховати те, що в тебе є. Сконцентрувати його в певний період часу в тому місці, де противник буде найбільш вразливий. А це місце, де противник буде найбільш вразливий… ти мусиш створити передумову, за якої він буде вірити, що саме в цьому місці він буде найсильніший. Розумієте? 

Тобто військове мистецтво – це дуже і дуже складно. Це війна інтелектів, не штучних, а інтелектів людей. І ще постійний вплив різних факторів, які неможливо передбачити. Тобто на війні величезну роль відіграє вдача та воля долі. 80% – це підготовка, все решта – це воля долі. 

Тому, оскільки Україна не підтвердила проведення будь-яких подібних операцій, я вважаю недоцільно обговорювати те, що написало те чи інше інформаційне видання, яке в першу чергу бореться за свою аудиторію, бореться за свого читача і мусить продукувати різного роду цікаву інформацію, яку б обговорювали, яку б читали, а значить збільшували рейтинговість. 

Але що стосується можливості проведення подібних операцій, зокрема із застосуванням штучного інтелекту, який розробляється зараз і навчається активно в державі України, якщо гіпотетично уявити, чи можна було б провести таку операцію, за моїми переконанням, в цій точці розвитку штучного інтелекту та застосування його в військах на полі бою це, загалом, було б можливо. 

Як працює штучний інтелект у воєнних операціях?

Також варто зауважити, що штучний інтелект ділиться на дві складові. Перша складова — це автоматичне донаведення, машинний зір. В чому суть? Коли безпілотник знаходиться на певній висоті, засоби радіоелектронної боротьби противника націлені на те, щоб подавити можливості керування дронів або відвести його від маршруту, на якийсь період часу забити його навігацію, щоб безпілотник забув, де він летить. Безпілотник летить за рахунок подавлення, на якийсь період часу він забув, де він летить, потім він підхопив супутник і знову зрозумів, де він знаходиться. І за цей період часу він може настільки суттєво відхилитися від маршруту, що місія, яка в ньому запрограмована, виконана вже не буде. Або ж навпаки, він може бути повністю подавлений і як наслідок спуститися на землю, не досягши виконання тих завдань, на які був запрограмований з самого початку. 

Автоматичне донаведення дає можливості захоплювати ціль на певних висотах, де вплив засобів радіоелектронної боротьби, зокрема портативних, які розташовані на легковому вантажному військовому автотранспорті або на броні. На цій висоті, де мінімальний вплив випромінювання засобів радіоелектронної боротьби, безпілотник по команді самого пілота захоплює ціль і далі йде в неї в автоматичному режимі. Мається на увазі, для цього вже роль людини не потрібна.

Я намагаюсь екстраполювати таку велику операцію в глибину і розумію, що малоймовірно в такий спосіб використати штучний інтелект як донаведення, якщо ми говоримо про deepstrike. 

Ну, я вам маю сказати, все залежить від багатьох факторів, які я розкривати не буду, але скажу, що прицільно вести вогонь вглибині, як тимчасово окуповану територію, так і, зокрема, на території Російської Федерації, Сили оборони спроможності вже набули і підвищують їхній рівень застосування. 

Фото: Федоренко Юрій/Facebook

Є друга складова штучного інтелекту, над яким б'ється весь світ. Це коли безпілотник летить в певний район, він прилітає і далі самостійно визначає категорію цілі, розрізняє її між цивільною і військовою, і наносить самостійно вогневе ураження. Що для цього потрібно зробити і коли штучний інтелект зможе виконувати подібні завдання? Штучний інтелект потрібно навчити. 

Я наводжу завжди, коли відповідаю на це запитання, приклад легкоброньованої броньованої техніки на полі бою. Кожен українець бачив, як противник обварює свої передові танки Т-90. Якщо на червоній площі під час параду вони виглядають в класичному варіанті, як ми звикли в довоєнний час бачити по телевізору чи на парадах, то на полі бою вона виглядає як сарай. У зв'язку з тим, що вони намагають захистити свою техніку від українських дронів, вони зверху наварюють фактично "сарай". Як наслідок, дуже складно інколи буває і нам після нанесення вогневого ураження по цій цілі, зупинки її та спалення, зрозуміти, а що ж то була за техніка. Це займає певний період часу. А тепер дивіться: штучному інтелекту треба прилетіти в певний район, розібратися, ціль цивільна чи військова. 

Грубо кажучи, зрозуміти, який "сарай" треба спалити. 

Розібратися це взагалі "сарай" військовий чи ні, далі — це макет чи ні, далі — він спалений, стоїть вже якийсь період часу, чи це бойова машина, яку треба спалити, ну і пішло-поїхало. Для того, щоб виконалася ця операційна дія, треба завантажити десятки тисяч різних варіантів, і тоді ж сучасний інтелект зможе самостійно розрізняти.

Тому це те, що частково по певній категорії цілей вже застосовується, але це технології, які стануть доступні в осяжній перспективі. І це не десятиліття, ми кажемо про наступні роки.

Наступна складова, мало хто про це каже, бо переважна більшість людей думає, що безпілотник – це і є ота вишенька на торті, найголовніша, яка виконує завдання в безпілотній складовій. Але це комплекс заходів, і безпілотник – це, скажімо так, матеріальна річ, яка летить, а є ще величезна купа інформації, яку необхідно опрацювати. Ми ж маємо розуміти, куди ми летимо, і чому треба саме сюди. Адже мистецтво війни – це затягнути противника там, де він буде вірити в себе, що він найсильніший, а насправді він буде найвразливіший. І створити передумову для того, щоб меншою кількістю сил і засобів ми мали можливість розгромити переважаючі сили противника. 

Так ось, штучний інтелект дає можливість обробляти купи інформації, зокрема розвідувальної, і виводити головне — де, в який час конкретно може знаходитися противник, в якій кількості, з якими силами і засобами, з деталізацією, скажу так, до метра. І якщо ми розуміємо, де, коли, як і що, то ми можемо проводити і дорозвідку, і, відповідно, з мінімальним застосуванням ресурсу у вигляді вже фізичних безпілотників наносити вогневе ураження і отримати бажаний результат на полі бою. 

Я скажу більше, що інколи мене стрімкий розвиток технологій насторожує. По-перше, коли ти відчуваєш на собі цей вплив. Хто був під атакою безпілотника противника, той дуже добре знає і розуміє, про що я кажу. Цей звук смерті, він не забувається ніколи. Коли по ту сторону людина — це одна складова, а коли він йде в автоматичному режимі на тебе, відчуття дещо інше, не менш смертельне, загрозливе. 

Ви зараз описуєте процеси, які проходять навіть не окреме військо, не окремий рід військ і навіть не окрема держава, а людство. Оцей технологічний прорив в штучний інтелект, в його навчання.

Наскільки на темп цих процесів впливають такі речі, як, наприклад, зміна міністра оборони чи цілої команди, яка керує, наприклад, Міністерством оборони? 

Що стосується самого питання, якщо чесно, воно для мене є і складним, і водночас тим, на яке б я не хотів відповідати, але сконцентрував би увагу на іншому. Чи вирішують персоналії? Так. Чи мусять персоналії будувати системи і інституції? Безперечно. Чи мусять персоналії, які знаходяться на керівних посадах, не лише підігрувати соціальним настроям, а приймати вольові рішення, яких потребує час? Так безперечно. Це мало хто робить, переважно підіграють. 

Що стосується подій, які розгортаються в нашій державі. Ви знаєте, в мене таке відчуття, що ми заходимо в спіраль часового проміжку, скажімо. Якщо не бути глибоким спеціалістом в історії України, але з базової інформації, яку ми знаємо, кожного разу українська держав отримувала окупацію, згвалтування, мордування, кожного разу отримувала знищення нас, забрання землі і голод після чого? Відбувалися події, є зовнішній ворог, загроза. Ми об'єднувалися навколо себе, давали цьому ворогу по зубах. В якийсь момент вірили аж настільки в свої сили і винятковість, що починали шукати то нового гетьмана, то нового керівника війни. І в чварах здавалися позиції, здавалися начальники, здавалися гетьмани за підкуп Російської Федерації. Люди розходилися по домівках, не маючи єдиного початку в національному супротиву. І потім ці домівки окуповували, бо коли ворог опиняється на порозі твоєї домівки, вже пізно.