Ракета KN-23. Фото: Defense Express
"Герань-4" може вражати фактично рухомі цілі
Інші виклики в українському небі — це "Герань-4" і "Герань-5". Що відомо про ці реактивні дрони? Наскільки їхні параметри перевершують параметри стандартних поршневих "Шахедів"?
Ключова відмінність — значно більша швидкість польоту та використання реактивних двигунів. Швидкість складає 400-500 км на годину, що в декілька разів менше, ніж у звичайного безпілотника типу "Шахед". Але, тим не менш, ці засоби залишаються достатньо небезпечними, адже несуть важку бойову частину від 50 до 90 кг, залежно від модифікації. Це по-перше. А по-друге, якщо ми говоримо про "Герань-4", є версії з можливістю так званого автономного виявлення цілей, в тому числі рухомих, що, на жаль, створює певні загрози. Адже це означає, що така система може не тільки завдавати ударів по наперед заданих цілях, а й змінювати свій маршрут польоту, як правило, до 90 градусів, і в тому числі дозволяє вражати фактично рухомі цілі. Отже, це загрожує системам ППО, певним об'єктам критичної інфраструктури або транспортним засобам.
"Спроможність виробництва Росії — до 200 ракет різних типів"
Дедалі частіше у повідомленнях від Повітряних сил читаємо "реактивні". Що ми знаємо про масштаб використання саме реактивних безпілотників, які можливості ворога виробляти такі дрони? Чи доречно їх називати дрон-ракета?
Спроможність Росії щодо випуску ракет різних типів складає до 100-120 одиниць, із яких щонайменше 70 — це балістичні засоби ураження, до 50 — це крилаті класичні ракети різних типів — Х-101, "Калібр" та інші. І загалом, якщо говорити про "Бандеролі", то йдеться ще десь про 80 засобів. Сумарно — до 200 ракет різних типів. Якщо говорити додатково про реактивні безпілотники типу "Герань-4", "Герань-5", то тут ми бачимо, що випуск значно менший, але теж оцінюється до 100 і навіть більше одиниць на місяць. І, на жаль, ми бачимо, що ворог здійснює заходи для збільшення та масштабування виробництва саме реактивних ударних безпілотників, в тому числі переорієнтовуючи вже існуючі лінії для виробництва "Герань-2" під випуск саме засобів "Герань-4" та "Герань-5".
"Ми не бачимо повної відмови РФ від звичайних ударних безпілотників"
Була інформація, що виробляється близько 3000 реактивних безпілотників проти 2800 апаратів із двигуном внутрішнього згорання. Ці поршневі безпілотники, які використовують двигун внутрішнього згорання, і надалі залишатимуться в арсеналі РФ?
Станом на сьогодні ми не бачимо повної відмови від звичайних ударних безпілотників. Дійсно, відбулася певна переорієнтація та зміна частки реактивних і поршневих ударних систем, але при цьому досі залишається до 50% звичайних безпілотників типу поршневих, тобто "Герань-2" та інших. Ми бачимо, що основна частина цих систем знищується безпосередньо або біля лінії фронту, або після перетину кордону з РФ малими системами протиповітряної оборони. Як наслідок, не варто очікувати, що вони загалом зникнуть, адже ворог розуміє, що використання цих систем — це певний засіб для перевантаження нашої системи протиповітряної оборони, відтягування ресурсів і пробивання вікон для застосування інших засобів ураження, в тому часі крилатих ракет та реактивних ударних безпілотників.
.jpg)
Богдан Долінце. Фото: Українське Радіо
Хотілося б конкретизувати наші можливості протидіяти цим дронам "Герань-4" і "Герань-5".
Враховуючи, що це цілі швидкістю 400-500 і більше кілометрів на годину, то вони за своїми характеристиками достатньо близькі до звичайних крилатих ракет, а тому виявлення та перехоплення цих систем є співмірним із виявленням та перехопленням звичайної крилатої ракети. Звісно, звичайні крилаті ракети здійснюють політ на швидкості 900 і більше кілометрів на годину, але тим не менш бачимо, що ворог докладає зусиль для збільшення швидкості польоту цих розробок. Тому перехоплення таких ударних систем, як правило, вимагає залучення систем протиповітряної оборони, тобто це або наземні комплекси типу "земля-повітря", або безпосередньо винищування авіації ракетами типу "повітря-повітря", які в тому числі є одним з основних засобів для виявлення та знищення таких ворожих цілей.
"КN-30 має низьку точність, тому становить найбільшу загрозу саме для цивільних міст та населення"
Росія нібито отримала від КНДР нові балістичні ракети КN-30, які становлять абсолютно нову загрозу. Що відомо про ці ракети? Колеги з Defense Express, до прикладу, пишуть, що індекс КN-30 — це західне позначення північнокорейських ракет, а сам індекс КN-31 з'явився у 25-му році для позначення збільшеної версії КN-23, яка вперше була продемонстрована ще у 2021-му. Чи доречна ця інформаційна паніка щодо КN-30?
Якщо говорити про ракети типу КN-30, то йдеться про аналог балістичної ракети, який використовує і Росія, і Північна Корея, тобто це аналог ракети "Іскандер", але зі значно збільшеною бойовою частиною, яка складає десь 2,5 тонни. Це робить, по-перше, цю ракету дуже потужною з точки зору кількості вибухових речовин, яку вона може доставити, а по-друге, вона є значно повільнішою і має значно менший радіус дії — 600-900 кілометрів. Враховуючи вагу та складність керування, ця система є фактично невисокоточною, тобто має низьку точність і, як наслідок, становить найбільшу загрозу саме для цивільних міст та населення. Об'єм бойової частини у п'ять разів перевищує звичайний "Іскандер", тому у разі її падіння, на жаль, наслідки є руйнівними та у великому радіусі, це сотні метрів, іноді навіть до кілометра і більше.
Щодо застосування цих ракет у попередніх роках, дійсно була така ймовірність, але йшлося все ж таки про певні одиничні зразки застосування цієї ракети. Якщо йтиметься про більш масштабне постачання, то, на жаль, це може стати суттєвою проблемою.
