Фото: barnews.city
"Зміни водності — це наслідки, вже безповоротні"
Ми спостерігали, як це обміління річок розгортається у Румунії, Угорщині. Тепер, виходить, дійшло і до нас ?
Ви на початку розмови сказали, що природа якось реагує чи в якомусь плані нам дошкуляє. Насправді це результат нашої діяльності, в першу чергу. Тому ці питання виникають через зміни кліматичних умов перебування людини і в цілому нашої цивілізації. Ці зміни вже тривають. І коли ми чули про кліматичні прогнози на десятиліття, то думали, що це буде через певний час. Але зараз відбувається так, що ми фактично вже живемо в цих самих змінах. І тому бачимо наслідки: зміни клімату, середньорічної температури і так далі. Тобто ми бачимо вже результати того, що прогнозувалося трохи раніше. Відповідно, зміни водності — це наслідки. І наслідки вже, я думаю, безповоротні. Ми мусимо навчитися жити в умовах, які створює природне середовище з урахуванням факторів, що їх спричинила людина.
"Пріоритет — питне водозабезпечення, а далі вже забезпечення промисловості й аграрного сектора"
У нас давно вже є прогнози, підготовлені науковими установами, де фактично передбачено, що навіть частина України через певний час стане не придатною для сільського господарства. Зміни вже відбуваються, ми фактично у цих змінах. І стаємо свідками зміни гідрологічного режиму — широкого поняття, яке включає функціонування всієї водної системи України (не тільки на заході України, але й по всій території). Це тотальні зміни, які мають навіть каскадний характер. Тобто одні зміни спричиняють інші, а ті у свою чергу викликають низку змін, яких ми зараз ще не спостерігаємо, але вони обов'язково будуть.
Отже, що ми маємо зараз? Підняття середньорічної температури, зменшення рівня річок, зокрема на заході України, зменшення притоку води по наших водосховищах, які є показовими для нашої річкової системи. Відповідно, це створює проблеми не тільки для України, але й для наших сусідів із Молдови, оскільки ми є в одному басейні, наприклад, по Дністру. І якщо в нас ситуація фіксується як коричнева (загрозлива), то в них це вже червона, надзвичайна ситуація, яка означає для них стрімке зменшення того водного ресурсу, яким вони можуть користуватися. А відтак виникають проблеми з водопостачанням для сільського господарства та питним водопостачанням для населення. Відповідно, виникає потреба регулювання водоспоживання: пріоритет — це питне водозабезпечення, а далі вже забезпечення промисловості й аграрного сектора.
"Ми є аутсайдерами щодо раціонального споживання води"
На якому етапі незалежності України були допущені серйозні помилки, після чого розвиток ситуації пішов не в тому напрямку? Чи ми були приречені рухатися, як кажуть, унісон з усім світом?
Тут можна говорити про ще глибший період. Наприклад, тотальна меліорація, яка була проведена. Але є накладання різного рівня проблем і чинників. Тобто є глобальний чинник — зміна клімату, а є локальні прояви. Що стосується України, то знищення водно-болотних угідь, які є накопичувачами та акумуляторами вологи, — це один із факторів. Потім — розпрямлення річок: це пониження їхньої здатності до самовідновлення і самоочищення. Нераціональне тотальне використання води з втратами, які фіксуються на офіційному рівні в 40% і доходять до 50%, це також. Аграрний сектор, який є великим споживачем води, де ви ніколи не назвете чіткої цифри, скільки там споживається водного ресурсу. Україна завжди була житницею, ми дуже активні у представленні зернових на світовому ринку, але скільки туди води вкладається і наскільки ця вода оцінена — вам зараз жоден спеціаліст не скаже. Тобто ми є аутсайдерами щодо раціонального споживання води. Це на фоні того, що в нас водозабезпеченість — одна з найгірших у Європі. Втрати води в мережі — маю на увазі втрати підготовленої води, тобто тієї, що пройшла через водоочистку, куди було затрачено працю, реагенти, робота обладнання тощо — у нас одні з найвищих. Над цими проблемами треба працювати не день і не два, це має бути системна робота. Я вам можу назвати приклади держав — Ізраїль, Азербайджан, деякі країни Азії — які десятиліттями займаються проблематикою води. Там агентство, яке займається водою по конкретній програмі, працює 30, 40, 50 років — без різниці, яка там влада, президент чи політичний устрій. Тобто є системна, цілеспрямована робота зі збереження водних ресурсів, раціонального їх використання, контролю, моніторингу водоефективності та раціонального ставлення до води.
"Російська агресія зробила біду не тільки для України, а й для всієї планети"
Отже, маємо певне накладання: є чинники глобальні, на які ми не дуже можемо вплинути, особливо після того, як у 2022 році почалася повномасштабна війна. Чому я згадую про це? Тому що до 2022 року був створений глобальний консенсус про те, що екологічна проблематика є першою у пріоритеті, і були створені величезні фонди, які мали фінансувати глобальні екологічні ініціативи. І якби в лютому наші горе-сусіди не почали агресію, то найбільш розвинутим ринком по індустрії та проєктах мав бути екологічний сектор, і в тому числі водний сектор. Зараз усе це переорієнтувалося. Але не тільки у фінансах, а й у енергетичних ринках. До того дуже багато країн відмовлялися від використання вугілля, а після зміщення пріоритетів відновили видобування та використання викопних видів палива. Тому російська агресія зробила біду не тільки для України, а зробила глобальну біду для всієї планети. Ми тільки через покоління зможемо порахувати, які збитки для планети Земля завдала російська агресія. Це дуже комплексне питання. Виглядає так, що наша планетарна екосистема зараз настільки вразлива, що реагує навіть на дуже дрібні фактори.
"Чи знають аграрії, що мають зменшити відсоток орних земель?"
Тобто у нас немає стратегії, на відміну від тих країн, де незалежно від зміни політичних режимів продовжується цілеспрямована багаторічна робота, спрямована на результат. Плюс війна...
Не погоджуся. Стратегія у нас є — Водна стратегія до 2050 року. Але там є дуже простий приклад: прописано зменшення відсотка орних земель. І я завжди ставлю питання: а чи знають аграрії, що вони мають зменшити відсоток орних земель? Стратегія була прийнята у 2022 році, і ще не було тих наслідків війни, які ми наразі маємо. У нас зараз замінована величезна кількість територій. Чи буде готова країна Україна до зменшення орності, яка в нас одна з найбільших у світі? Тому стратегія є, виставлені певні параметри, але очевидно, що мають відбуватися конкретні кроки цієї стратегії на різних рівнях урядової та локальної політики.
"Через тропічні зливи не накопичується ґрунтова волога"
Здавалося б, пік літньої спеки ми пройшли. Чому тоді рекордне падіння рівня води в річках на заході України спостерігається саме зараз, наприкінці літа?
Ми маємо достатньо інформації, аби розуміти, що відбувається. За спостереженнями, водність більшості річок української частини басейну Дністра становила до 40% від норми. Тобто скорочується навіть місячна норма, яка спостерігалася десятиліттями по базовій річці Дністер. Зараз є діалог з Молдовою стосовно регулювання рівня Дністровського водосховища. Але ухвалені рішення орієнтувалися на певний рівень стоку, тобто на дебет тієї води, який ми маємо щоденно. А він падає, тобто знижується до 20% норми. Уявіть, яке падіння щоденного потрапляння води в наші водотоки. Чому це відбувається? Знову ж таки, впливає низка факторів. Наприклад, опади. Є дослідження, які показують, що вони зменшуються, але мої спостереження такі, що просто змінюється їхня інтенсивність. Ми бачимо, що зараз опади за своїм характером фактично, як тропічні: раптова злива, яка є короткочасною, але дуже інтенсивною. Коли потрапляють такі опади на поверхню землі, вони не потрапляють у підземні горизонти, тобто не просочуються через ґрунт. Вони одразу зносяться у складки ландшафту через річкову мережу — і йдуть стрімким потоком з паводками вниз по руслу. Відповідно, не накопичується ґрунтова волога, а тут фактично основний запас для загальної водності.
"Перший ризик — для тих, хто користується криницями та поверхневим водозабором"
А що в цьому контексті означає ІІІ (коричневий) рівень небезпеки?
Це означає недостатню водність для забезпечення питних і водогосподарських потреб на тій території, де відбувається водозабір.
Леонід Бицюра. Фото: zazbruchem.te.ua
Яким чином ця критична ситуація вплине на криниці в селах, де люди напряму залежать від ґрунтових вод?
Ґрунтові води не накопичуються, відповідно, немає рівня, вода йде глибше. Створюються одночасно дві проблеми. Перша — це зниження рівня ґрунтових вод, відтак люди не мають доступу до води. І це вже спостерігається роками на тих територіях, які ми сьогодні згадуємо. Друга проблема — погіршується якість води на цьому фоні. Адже вода є розчинником, але при зменшенні її об'єму знижується здатність води до самоочищення. Тобто ті сполуки-забрудники, які потрапляють у воду, вже немає змоги нейтралізувати. Тому вода буде погіршуватися в якості та зменшуватися у доступному об'ємі.
Якщо брати населення восьми західних регіонів України, чим загрожує маловоддя в глобальному контексті цим регіонам? Чи є ризик відключень води, перебоїв у водопостачанні міст?
Більшість населених пунктів мають підземні водозабори — артезіанські свердловини. Історично склалося, що в Україні таке співвідношення: 80% — поверхневий водозабір, 20% — підземний. Ці 20% зосереджені якраз на західній території України переважно. Тому більшість населених пунктів, які користуються підземним водозабором, це глибокі масиви вод, мають ризик менший. Перший ризик — для тих, хто користується криницями та поверхневим водозабором. Їм треба переорієнтовуватися на артезіанський водозабір. Але це питання часу, коли проблема дійде і до підземних запасів вод.
Як таке обміління впливає на рибу та річкову екосистему? Чи є загроза масового мору?
Воно категорично впливає, тому що понижується рівень, прогрівається вода, стимулюються процеси евтрофікації, тобто цвітіння води. Розвивається мікрофлора, яка забирає кисень, відповідно, знижуються показники розчиненого кисню у воді — і гідробіонти (риба тощо) гинуть. Погіршується газообмін водних ресурсів і атмосфери, створюються шари фактично мертвої води, де ніщо не може жити. Це ми ще побачимо в майбутньому, і з цим треба працювати тією мірою, якою ми можемо вплинути.
Цей сумний сценарій — вже реальний сценарій. Для живих організмів це поганий збіг обставин: на фоні глибшого прогрівання водойм та зменшення водності виникають процеси, які призводять до зменшення кисню, а відтак — до зменшення вірогідності водного життя.
"Треба переорієнтовуватися на більш жаростійкі сорти або інші види рослин"
Якими можуть бути наслідки для майбутнього врожаю і коли можливе покращення ситуації з водою?
Є критичні питання, тому що водозабір також здійснюється зазвичай із поверхневих джерел, або вони накопичують дощову воду в лагунах. Поливання садів і полів — це має бути підготовлена вода. Доступ до неї буде зменшений, відповідно, будуть втрати урожайності низки культур. Треба переорієнтовуватися на більш жаростійкі сорти або інші види рослин. Ті, хто переходять на використання підземних вод — це певне екологічне порушення. Вода зовсім інша, це мінералізована вода, яка по-різному впливає на ґрунти. Тут треба дуже обережно підходити. Загалом, підсумовуючи, для аграріїв це будуть збитки і зменшення урожайності.
