Ілюстративне фото: pixabay.com
Росіяни продовжують системно знищувати українські книжки. Як ви знаєте, кілька днів тому внаслідок російського удару на Київщині було знищено склад, де зберігалися тиражі багатьох книжкових мереж та видавництв: ReadIt, Book.UA, "Уроборос", "Основи", Vivat, "Крапки" та інших. Обговоримо наслідки цього удару: чи відомі вони вже та як книжковому ринку жити й існувати далі. До нас долучається співвласник і керівник видавництва "Основи" Андрій Вишневський. Скажіть, будь ласка, чи підрахували ви вже наслідки цієї атаки? Що відомо про втрати "Основ"? Яка частина накладів перебувала на цьому складі?
Андрій Вишневський: Підрахунки ще тривають, але, за попередніми оцінками, ми, на жаль, втратили орієнтовно 40% усіх книжок, які на той момент були в наявності та частково зберігалися на знищеному складі. Для нас ці втрати особливо болісні ще й через те, що видавництво "Основи" відновлює свою роботу лише останні два роки – після паузи, спричиненої початком повномасштабного вторгнення. Тобто ми перебуваємо на етапі становлення й відродження, що потребує чималих капіталовкладень. І, по суті, ми втратили близько 20% усіх книжок, надрукованих за ці два роки.
У своєму першому повідомленні ви писали, що чекаєте на офіційну інформацію про можливі втрати, але продовжуєте відправляти замовлення з резервного складу в іншому регіоні. Наскільки ця резервна система допомогла вам витримати удар?
Андрій Вишневський: Якби не ця резервна система, ми б втратили все – так, як, на превеликий жаль, втратили чимало малих видавництв, зокрема й тих, які ви назвали. Буквально за місяць до цієї біди ми перевезли частину наших накладів на резервний склад в інший регіон. Там також працює фулфілмент – це так само склад "Нової пошти". На превелике щастя, наші читачі та читачки не постраждали, оскільки всі замовлення продовжують відправлятися. Відправки не зупинялися ні на хвилину. Це найважливіше. Ну і, звісно ж, для нас як для видавництва критично важливо, що більша частина наявних книжок усе ж таки збереглася.
Я розумію, що найкраща підтримка – це піти й купити книжку, щоб підтримати видавництво. Але, з вашої точки зору, яка допомога вам зараз найбільше потрібна – від людей та від держави? Чим саме держава могла б допомогти не лише вам, а й усьому книговидавничому ринку?
Андрій Вишневський: На мою думку, відповідальна громадянська позиція та відповідальний підхід бізнесу полягають у тому, щоб насамперед розраховувати на власні сили, на наших клієнтів та бізнес-спільноту. Ми надзвичайно вдячні своїм читачам і читачкам, адже лише за три дні вони купили майже стільки книжок, скільки зазвичай купують за цілий місяць. Звісно, для нас це оперативна й суттєва підтримка, адже ми отримуємо оборотні кошти. Це дозволяє рухатися далі: друкувати нові видання, нічого не зупиняти й не відкладати на потім. По-друге, ми дуже раді реакції власників та керівництва "Нової пошти". Вони опублікували дописи, у яких зазначили, що "Нова пошта" постарається відшкодувати втрати книговидавцям та книгорозповсюджувачам, хоча юридично вони не зобов'язані цього робити.
Ми надзвичайно цінуємо такий крок, адже він свідчить про те, що великий бізнес інвестує в українську культуру та підтримує нас. Щодо держави, то вона також має потенційний набір інструментів. Насамперед це могли б бути програми страхування ризиків, які частково фінансувалися б державою. На друге місце я б поставив пільгові програми кредитування, а на третє – субсидії, які насамперед необхідні малими видавництвам. Видавництва Creative Women Publishing, "Крапки", "Уроборос" та інші зазнали втрат, які, по суті, несумісні з подальшим існуванням. Без підтримки держави їм буде вкрай важко рухатися далі.
Зараз до нас долучається співзасновниця видавництва "Крапки" Катерина Сова. Минуло вже кілька днів. Чи можете ви підбити перші підсумки втрат? Раніше ви повідомляли, що частина залишків накладів була втрачена. Що вже сьогодні можете сказати про масштаби?
Катерина Сова: Насправді ми все ще чекаємо на офіційні висновки та результати щодо втрат від "Нової пошти". Водночас менеджер зв'язався з нами раніше й повідомив попередні дані. Судячи з фото, ми розуміємо, що, найімовірніше, не залишилося нічого. Ми – дуже маленьке видавництво, наразі видали лише три книжки. І всі наклади, за винятком тих примірників, які зберігалися на нашому "домашньому" складі, перебували саме там. Втрачено близько 2500 примірників, а це основна частина нашого тиражу. Відповідно, на найближчі два фестивалі, де планували брати участь, ми просто не їдемо, бо не маємо з чим.
Якщо оцінювати масштаби саме для вашого видавництва, наскільки це серйозний удар? Чи зможете ви продовжувати роботу в звичайному режимі, враховуючи, що на виставки ви вже не їдете?
Катерина Сова: У звичайному режимі – точно ні. Загалом, можна сказати, що ми ніколи в звичайному режимі й не працювали. Наша основна команда складається з двох осіб: мене та мого партнера, який з перших днів повномасштабного вторгнення перебуває у війську. Відповідно, ви можете уявити, наскільки складно вести таку діяльність, адже він залучений у війську, а я маю інші паралельні роботи. Ми усвідомили, що за кількістю книжок опинилися фактично на нульовому старті – як і три роки тому. Водночас завдяки величезній підтримці спільноти за ці дні ми розуміємо, що ми все ж не там, де були на початку. У нас є наші читачі, які нас підтримують, розповідають про нас і роблять передзамовлення. Зараз наш курс – видати ті дві книжки, які ми плануємо на цей рік, і ми сподіваємося на можливість відновити хоча б частину накладів попередніх трьох видань.
Також чекаємо від "Нової пошти" конкретнішої інформації. Неймовірно вдячні їм і приємно вражені тим, що вони готові потенційно компенсувати частину втрат. Звісно, ми читали й про заяви Міністерства культури щодо оперативних грантів для малих видавництв саме на додрук примірників. Це було б для нас величезною допомогою, тому сподіваємося на цю підтримку. Ми, попри фактичну втрату всіх книжок, працюватимемо далі як видавництво й намагатимемося відновитися.
А від чого доведеться відмовитися, чи що доведеться відкласти?
Катерина Сова: Як мінімум – додрук книжок із нашого наявного портфеля. Ці наклади зараз ідуть на паузу. З того, що залишилося на складі, а це загалом близько 200 примірників, ми розпродаємо й відправляємо замовлення людям, які підтримували нас протягом останніх днів. Ми їм безмежно вдячні. Також до моменту відновлення додруку ми змушені призупинити участь у фестивалях – як у тих, де вже було сплачено організаційний внесок, так і в майбутніх. Окрім цього, під питанням залишається кількість нових видань, які планувалися до виходу найближчим часом. Ми будемо коригувати майбутній видавничий план. Те саме стосується й команди: ми мали намір розширювати штат, але це рішення теж доведеться відкласти. Наразі працюємо в режимі антикризового управління.
До нас долучається письменниця, драматургиня, режисерка та членкиня Коаліції діячів культури Юліта Ран. Просте, але вкрай важливе запитання: яких саме кроків від держави й Мінкульту потребує зараз книжкова сфера для підтримки та відновлення? І чи чує держава видавців?
Юліта Ран: Коаліція діячів культури, до якої я належу, зараз активно підтримує законопроєкт про визнання актів терору в сфері культури, зокрема нищення культурних об'єктів, спадщини та книжок – актами геноциду. Проте це поки лише законопроєкт. Я зараз у Харкові, де щойно завершився літературний ярмарок. Ми багато спілкувалися з колегами, видавцями й директорами друкарень. Усі намагаються підтримувати одне одного, але прогнози невтішні. Є інформація від Міністерства культури про намір відновити програму державних закупівель для поповнення публічних та шкільних бібліотек, яка не працювала кілька років. Це важливий крок, адже бібліотеки по всій країні є осередками культури. Проте цього категорично замало. Збитки колосальні: лише за останні два місяці у вогні згоріло понад 12 мільйонів примірників книжок, не кажучи про зруйновані виробничі потужності. Видавництва змушені скорочувати проєкти та штат. Це торкнулося навіть гігантів ринку, а становище малих видавництв взагалі критичне.
Сфера терміново потребує від держави конкретних рішень. По-перше, це зміна умов кредитування. Банки відмовляють у кредитах на відновлення. Відомий приклад Віктора Круглова, директора видавництва "Ранок": він звертався до багатьох установ, але всюди отримав відмову. Видавництва не мають власного нерухомого майна для застави, а наклади книжок банки не розглядають як гарантію, адже вони можуть згоріти будь-якої миті. А, по-друге, це врегулювання сфери страхування. Страхові компанії відмовляються страхувати майно від ризиків, пов'язаних із воєнними діями та обстрілами. А саме від цього зараз і гинуть книжки. Нещодавно в мене згоріла книжка, яка тільки-но вийшла з друкарні – це був дорогий, красивий і довгоочікуваний проєкт. Усі запитували: "Хіба наклад не був застрахований?". Ні, бо це неможливо зробити юридично. Цю ситуацію потрібно виправляти негайно, бо видавництва самотужки не вигребуть. Це катастрофа для галузі, яка тільки-но почала ставати на ноги.
