Фото: ДСНС
Найпростіша схема впливу безкінечних тривог на наше життя
Безперервні тривоги, за словами фінансового аналітика Андрія Шевчишина, коштують Києву від 7 до 14 мільйонів доларів через зупинку транспорту, через зачинені торговельні центри, простій будівництва. Він переконаний, що якщо подібна інтенсивність ворожих атак триватиме тижнями, то сумарні втрати міста можуть зрости до 50, до 110 мільйонів доларів. А це серйозні кошти. Поясніть, з чого саме складається ось ця сума, на вашу думку, і як простій міського транспорту або ж приватних компаній вимиває кошти з бюджету та шкодить звичайним громадянам?
Дуже просто: люди не можуть доїхати на роботу і, відповідно, зупиняються виробничі процеси. Додатково під час цього безкінечного тривання тривог багато бізнесів просто змушені зупинятися, навіть якщо мають працівників на місцях. Відповідно, якщо вони не захищені, їхні виробничі потужності, і є ризик влучань, відповідно, відбувається зупинка бізнесів, зупинка виробництва будь-якого, яке виробляється в Києві, в Київському регіоні, це може бути що завгодно: від виробництва молока до виробництва тютюну і, можливо, навіть до виробництва зброї. Це означає, що менше людей отримає зарплату, менше прибутку отримає підприємство, відповідно, будуть менше сплачені податки до бюджету. Це така найпростіша схема впливу безкінечних тривог на наше життя.
Мають бути залучені всі: і центральна влада, і місцева влада, і, звичайно, кожен бізнес…
Уряд та Мінінфраструктури оголосили про підготовку нових правил для транспорту, зокрема, зміни комендантської години, диференціації тривог, щоб економіка не зупинялася повністю. Чи зможуть такі рішення уряду реально зменшити фінансові втрати того ж таки ритейлу, логістики, чи це лише незначно може полегшити ситуацію?
По-перше, це значно залежить від тих безпекових викликів, які пов'язані з цими всіма зупинками. Якщо швидко летить балістика, то вплинути на неї і швидко евакуювати всіх, хто знаходиться в торговельному центрі, наприклад, складно. Тобто такі ризики мають бути передбачені. Якщо є можливість якось захистити виробництво, то бізнеси мають це робити дійсно і, можливо, просити на це підтримку уряду, якесь пільгове кредитування для того, щоб розбудувати більш захищене виробництво. Також було б добре дійсно якось робити ці тривоги залежними від того, що відбувається, так, як це робить «Укрзалізниця». Вони ж дійсно слідкують, у них є прямий зв'язок з військовими, вони слідкують за тим, як, наприклад, ті самі «шахеди» чи летять вони по маршруту кожного відповідного потягу, і чи треба його зупиняти і евакуювати, чи, можливо, те, що тривога десь там на лівому березі Києва, це не означає, що високі ризики саме для тих, хто зараз на правому березі або на правому березі Київської області. Тобто безпекові питання через те, що тривоги посилилися саме в робочий час, впродовж дня, коли раніше вони більше були сконцентровані вночі, викликають питання і вимагають подальшого більш фокусного опрацювання для того, щоб забезпечити роботу бізнесу і не зупиняти все місто.
Лише невеличка частинка бізнесу зможе знайти кошти, чи то кредити, чи якісь гранти, чи це буде допомога від держави, якщо така буде передбачена для того, щоб облаштувати безпечні умови праці під час повітряної тривоги. А що робити іншим? Тут доведеться змінювати правила реагування під час ось таких небезпек і затяжних тривог? Це має бути рішення уряду, місцевої влади, безпосередньо кожен підприємець братиме на себе відповідальність і за своїх працівників?
Я думаю, тут всі мають бути залучені: і центральна влада, і місцева влада, і, звичайно, кожен бізнес. Тому що насправді бізнес несе відповідальність за своїх працівників, це правда. Як поводитись з клієнтами чи залишатися під час тривоги в тому самому торговельному центрі — це більшою мірою все-таки рішення кожної людини. Кожен відповідає за свою безпеку самостійно і має визначатися, і має вибирати свої безпекові стратегії: їздити, наприклад, або не їздити у великі торговельні центри. Тому оця дуже гарна ідея була щодо стратифікації тривог, тобто ми беремо якісь загальне попередження, що є ризик влучання або є ризик шахедної атаки, але вона не безпосередньо над підприємством. І, можливо, підприємству має сенс дати доступ до таких самих безпекових можливостей, як «Укрзалізниці», особливо великим підприємствам, важливим підприємствам, для того, щоб вони бачили, що дійсно це не тривога на лівому березі, якщо підприємство в Білій Церкві, а тривога і наближення цього шахеда безпосередньо до самого підприємства, і тоді могло вже приймати рішення щодо того, чи спускати працівників, чи закривати виробництво. Маємо розуміти, що є багато виробництв безперервного циклу, які не можна весь час запускати і продовжувати, тому що збитки в таких випадках також дуже високі. Тобто всі такі речі, їх треба узгоджувати, в тому числі з військовими.
Що робити бізнесу нині? І щоб і простою не було, але й передусім зберегти життя своїх співробітників. Якщо бізнес не буде працювати, то він не зможе забезпечити робочі місця. Тобто які конкретні рішення можуть бути тут і зараз?
Це дуже складне питання насправді, тому що ви праві, має бути якесь рамкове рішення, яке запропонує уряд щодо того, як рухатися бізнесу, і має бути на це доступ до військових можливостей, до розуміння, наскільки тривога дуже високого рівня чи вона якогось помірного рівня. І поки цього немає, це дійсно ускладнює бізнесу життя. Щодо того, чи можуть всі прям зараз прийняти якесь рішення і сподіватися, що все працюватиме добре, це складно. І це рішення кожного окремого бізнесу. Воно дуже залежить від того, які процедури, наскільки цей виробничий процес має бути безперервним, наскільки можна його зупиняти і продовжувати знову. Тобто для кожного бізнесу, можливо, є якесь своє рішення, тут немає універсальних рецептів.
Наталія Колесніченко. Фото lb
Я не вірю в дефіцит продуктів…
Через удари на Київщині знищено сотні тисяч квадратних метрів складів і включно з дефіцитними холодильниками для зберігання продуктів, що вже викликає певні, звичайно що, перебої в мережах. Наскільки це критично, тому що я згадував не випадково на початку нашого ефіру слова міністра аграрної політики пана Висоцького, що ворог знищив близько 90% складів торговельних мереж. А це дуже серйозна сума.
Так, це дуже серйозна цифра. Пан міністр казав про високотехнологічні склади, яких багато розбудувалося навколо Києва останнім часом. Київ все-таки посідає дуже вагому частку в економіці України: і по кількості працівників, і по внеску в ВВП. Тому це дійсно впливає, це ми відчуваємо на полицях, як ви кажете, ми бачимо це все своїми очима. Я не вірю в дефіцит продуктів, який може бути дуже-дуже суттєвим. Якщо немає одного виду молока, ми можемо купити інший вид молока. Якщо немає одного виду хліба, ми можемо купити інший вид хліба. Це історія, яку можна замінити. І можна піти в інший магазин, у якого зі складами все окей, і можна піти на базар. У нас повно базарів, які працюють і на яких є і хліб дуже часто місцевих, локальних виробників, і овочі, і молоко, і все що завгодно. Тобто не можна сказати, що ми ризикуємо голодом. Але є проблема дійсно з тим, що ритейлерам і логістам доведеться дуже сильно перебудовувати свою звичну поведінку, спосіб як вони постачали продукцію. Одним з таких шляхів може бути розосередження цих запасів по різних регіональних менших складах або, наприклад, прямі постачання з молокозаводу до підприємства ритейлера, таке теж може бути, і про це їм треба домовлятися. Тому я думаю, що наш бізнес, який ще з 22-го року показує просто неймовірну адаптивність і вміння пристосовуватися навіть до цих складних воєнних умов, зможе цьому дати раду. А споживачам доведеться трошки почекати, поки постачання буде налагоджене. З іншого боку, усі ці витрати, які бізнес понесе на зміну логістики, він з часом перенесе саме на ціни споживачів. Тому певне зростання цін дійсно може відбутися, і це може стосуватися і продуктів харчування, і непродуктової групи. Тобто це впливатиме на нашу споживчу інфляцію.
Витрати бізнесу зростуть, і вони будуть перенесені на ціни споживача
Відновлення сучасних складів дороговартісне і тривале. Що робити людям, які безпосередньо постачають товари, що робити мережам? Це буде постачання товарів з коліс, але це вимагатиме від компаній більших витрат на транспорт, на пальне? Яка частка у сьогоднішній ціні, умовної середньоринкової буханки хліба або кілограма м'яса припаде саме на ці додаткові логістичні витрати бізнесу?
Ви праві, додаткові логістичні бізнеси зростуть, витрати бізнесу зростуть, і вони будуть перенесені на ціни споживача, тому що бізнес не може працювати собі у збиток. Щодо цін: приблизно бодай скільки це може додати в ціні той чи інший товар, умовно кажучи хліб, або те ж таки згадане м'ясо, чи молоко то це залежатиме від багатьох факторів. Одна справа привезти молоко з Житомира в Київ, а інша справа, з Франківщини в столицю. Це різні транспортні витрати будуть і, очевидно, різна ціна додаватиметься до вже вартості безпосередньо.
Це щонайменше це те, що ціна може бути різною. Додатково не лише вартість логістики впливає на ціну товару, можуть бути ще й, наприклад, зарплати. Підприємству треба більше водіїв для того, щоб їх найняти, їм треба підвищити зарплати, відповідно, це теж впливатиме на виробничі витрати і перенесені будуть вони на витрати на ціни споживачів. Я думаю, що можна орієнтуватися приблизно на ситуацію, яка була в 22-му році, коли після 24-го лютого також дуже різко розірвалися всі логістичні зв'язки, особливо з тими регіонами, в яких були проводились активні воєнні дії, наприклад, той самий Київ та Київська область. І дійсно були перебої з продуктами харчування, але в неокупованих територіях ситуація все-таки поступово вирішувалася, вирівнювалася. Бізнеси налагоджували логістику, але це потребувало часу, і ціни дійсно зросли. Тоді у березні ціни зросли лише за місяць на 4,5%. І ще додатково на 3% у квітні. Тобто загалом це таке доволі помітне зростання цін, які одразу ми бачимо і в вартості хліба, і в вартості молока, і в вартості іншої продукції. Але з часом ця логістика була налагоджена і оцей сплеск інфляційний, він поступово стих.
Має сенс розосереджувати і складські потужності
Ми згадували з вами про перебудування логістики, тобто альтернатив прямому постачанню від виробника до торговельних мереж немає, це такою буде реальність, попри те що це набагато буде дорожче, складніше і довше?
Чому? Можуть бути ще невеличкі склади, і так само, як ми кажемо, що має сенс розосереджувати енергетичні потужності, то в поточних умовах нам має сенс розосереджувати і складські потужності. Для того щоб, не знаю, в кожному районі був невеличкий склад відповідної мережі, або ці запаси зберігалися в магазинах.
Великі торговельні мережі мають певною мірою і фінансовий резерв, хоч цей резерв теж вичерпується. А як бути малому, середньому бізнесу, який залишився без складів і доступу до, можливо, якихось резервних коштів? Тут апелювати до держави, до кредитів?
Ситуація дуже складна для всіх: і для великих, і для малих підприємств. Але ці програми і підтримки урядові, які є, вони все-таки більшою мірою спрямовані на малий бізнес і середній бізнес. Потреби великого бізнесу значно більші, і ті невеличкі гранти, які пропонуються на відновлення після прильотів, вони все-таки не можуть їх покрити. Тому малому бізнесу має сенс звертатися за грантами, за цією підтримкою, яку пропонує уряд.
Якщо ворожі атаки на складську інфраструктуру триватимуть і надалі до якого сценарію з цінами на споживчому ринку варто готуватися українцям уже цієї осені і взимку?
Я б все-таки вважала, що той пік зростання цін, який ми мали в 22-му році, — це, швидше за все, дійсно максимальне значення, яке можливе. Тоді економіка зупинилася повністю. Згадайте: у лютому, у березні та навіть в квітні практично нічого не працювало. Тільки вже з травня десь почалося якесь більш-менш відновлення. Не має бути такої складної ситуації. Але ризики все одно дуже високі. Це ризики і для ціни, для інфляції, для ВВП, для доходів бюджету, яким ми оплачуємо наші військові зусилля. Тому ситуація дійсно дуже складна.
