Фото надане гуртом Забавка і Дмитрик
Це найепічніша, апокаліптична візія, де руйнується старий світ і ще не відомо, що буде далі. Поезія такого зламу віків, який зараз переживає Україна та й весь світ
Віко, Дмитре, привіт! Вітаємо вас!
Вікторія: Вітання!
Дмитро: Привіт вам! Привіт всім, хто нас чує!
Дуже раді знайомству! Одразу хочемо запитати про пісню. Вона на вірш Олекси Стефановича – не сказати, що дуже тиражованого автора. Як ви натрапили саме на цей текст і чому вирішили його покласти на музику?
Дмитро: Олекса Стефанович – це представник празької школи української поезії. Це такий недовгий розквіт нерадянської української літератури в Празі перед війною – після громадянської війни і перед Другою світовою. І там дуже була потужна генерація, найяскравіші серед них – Євген Маланюк і Олена Теліга, яких знають більше.
Так, тодішній президент Чехословаччини був дуже дружньо налаштований до України, до людей, які боролися за незалежність і самостійність. Тому празька школа так звана – одна із найпотужніших тої епохи, де дійсно певний час дуже жваво розвивалась українська література зокрема.
Дмитро: Так, так, правильно. І от в нас є книжка, саме збірка поетів празької школи. І багато, до речі, віршів звідти покладено на музику – Вікторією в основному.
Це і Теліга, і Наталя Лівицька-Холодна, і Юрій Дараган. І от є кілька пісень на вірші Олекси Стефановича, і ця – найепічніша, апокаліптична візія, де руйнується старий світ і ще не відомо, що буде.
Друзі, ми от у візитівці розказали, де і за яких обставин сталося народження дуету. Наскільки той початковий і майже документальний дух відчувається сьогодні, коли ви звертаєтеся до класичної поезії?
Дмитро: Це ж не те, щоб класична поезія. Насправді, це досить близька нам зараз поезія. Це поезія такого зламу віків, який зараз переживає Україна та й весь світ. І тому це дуже близька зараз і актуальна тема.
Тут ми згодні. Саме повертати українську аудиторію до текстів поетів, з якими у нас суголосні події. Ми часто говоримо і про початок 20-го сторіччя, і про період празького розквіту зокрема. Ви свідомо привертаєте увагу українців до того, що ми ходимо історичними колами і поки що досить погано засвоюємо певні уроки, скажімо так?
Дмитро: Ну, мабуть це не те, що ми якось там повчаємо когось і виступаємо як вчителі, але…
Вікторія: Я думаю, просто воно в першу чергу нам особисто відгукується і все це переплітається з умовами сьогодення. Тобто не свідомо, просто сподобався текст – відчули і зробили.
Зрозуміло, добре, дуже вам дякуємо. Залюбки ще раз послухаємо з усіма слухачами. пісню "Древній". Впевнена, що інтриг ми додали завдяки тому, як ви описуєте і творчість, і пошук тексту Олексія Стефановича. Якщо хтось був не в курсі взагалі про цей період празької школи українських митців, то зверніть обов'язково на це увагу.
До речі, Вікторія, ти сказала, що творчі кризи трапляються постійно і Дмитро допомагає з них, так би мовити, вистрибувати. Чи був "Древній" народжений з такої кризи, чи навпаки, це було натхнення?
Вікторія: Ні-ні, це не була криза, це був саме період натхнення. Це десь написано ще на початку повномасштабного вторгнення, коли всі неслися на ці енергії. Це не була криза, це навпаки був дуже такий великий період натхнення, враховуючи усі події, які відбувалися навколо.
Ну що ж, наостанок хочемо подякувати вам за творчість, за те, що підіймаєте такі важливі теми. І як би там не було – інтуїтивно, свідомо чи несвідомо, – але відкриваєте для багатьох українців нові імена (а ми впевнені, що Олекса Стефанович не є таким іменем, як знають всі – а варто!). Тому дякуємо вам за це окремо і бажаємо вам гарного та безпечного дня. І до нових нагод, дай Боже найкращих, на Радіо Промінь!
Слухати пісню "Древній" гурту Забавка і Дмитрик, як і багато інших прем’єр, можна у плейлисті "Промінь рекомендує 2026" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
