Метрична книга. Фото: ЦДІАК України
Чому актуалізовуються генеалогічні дослідження
Тенденції щодо пошуку своїх рідних, встановлення свого родоводу з боку українців: як змінювалася тенденція, чи підсвітила, актуалізувала це питання повномасштабна війна і наскільки?
Актуалізація досліджень має абсолютно чітку і жорстку прив'язку до всіх подій в історії нашої держави. Поштовхи для розвитку галузі, для більшого зацікавлення цим питанням серед широких мас, в українців, з'явилися після Революції Гідності, з початком російського вторгнення в 2014 році. Звичайно, що повномасштабне вторгнення в 2022 році так само вплинуло і дало поштовх до розвитку, зацікавлення більшої кількості людей у власному родоводі, в пошуку інформації про власний родовід. Ця остання хвиля разом із розвитком технологій дала нам дуже цікаві проєкти, інструменти і людей, які прийшли в нашу галузь не так давно, але вже зараз роблять дуже багато для розвитку генеалогії, пошуку і удоступнення інформації для великого кола дослідників і майбутніх дослідників так само.
Не існує чарівних пігулок в жодній з галузей, особливо тих, які пов'язані з науковою роботою, з науковим дослідженням. А генеалогія – це, в першу чергу, спеціальна історична дисципліна, це наукова галузь. ДНК-тест дає результат вашого генеалогічного дерева з погляду біології. А генеалогічне дослідження класичне дає розуміння зв'язків родинних на рівні соціальному, суспільному, навіть політичному. Біологія і ці всі надбудови, які існують в людському суспільстві, що нас робить людьми, знаходяться в різних площинах. Тому біологічний ДНК-тест показує прив'язку до біологічного генеалогічного дерева, а генеалогія, як така, займається дослідженням соціального дерева: зв'язки всередині родини, між родинами, зв'язки родів. І це завжди буде взаємодія між людьми, це буде скоріше соціальна історія. ДНК може при певному розвитку технологій дати більш-менш повне дерево від сьогодні і до тисячолітньої глибини історії, але з іншого погляду, з іншої перспективи, а не з тої перспективи, якою володіє документальна генеалогія.
З чого починати
Якщо людина зацікавилась і хоче встановити свій родовід, з чого їй починати?
Коли людина тільки зацікавилася, перший крок, який вона має зробити – опрацювати родинний, сімейний архів, те, що є під руками. Будь-яка родина має якісь документи, фотографії, блокноти, нотатники, в яких може бути зібрана інформація. Плюс опитати родичів старших, не старших, будь-кого, хто є в доступності на розмову і зафіксувати це все. Потім систематизувати.
Іноді може здатися, що сімейного архіву немає. Чому це не так? І де шукати його уламки, ознаки, бодай натяки?
Як правило, таке враження буває у людей, яким все життя старші покоління розповідали або, навпаки, мовчали про страшне XX століття: репресії, голодомор, дві світові війни… І, як мінімум, два-три покоління в кожній родині або свідомо замовчували, або не знали самі і намагалися не цікавитися, щоб себе уберегти в тих страшних умовах, якими був Радянський Союз. Вдома дуже часто лежать документи, які люди не сприймають, як архів. Це можуть бути свідоцтва про народження, смерті, шлюби, їх самих і їхніх родичів. І поки немає систематизації, може здаватися, що немає нічого. Після того, як людина опрацює домашній архів, систематизує, внесе це все в спеціалізовані програми, у неї з'являється розуміння, в якому напрямку рухатися. Треба перед початком пошуку визначитися, з якою географією треба працювати, яким періодом і яких людей конкретних ми спочатку шукаємо. Визначити ту відправну точку, від якої ми рухаємось. Це може бути дід, прадід, прабаба – людина, про яку можна сказати повністю її прізвище, ім'я, по батькові при народженні, місце і хоча б рік народження. Коли вже є ця інформація, з нею можна звертатися до архівів. В першу чергу мова йде про державні архіви областей і центральні державні історичні архіви, які зберігають документи актів цивільного стану до 1948-49-го років, в цьому році передають 1950-й рік. І метричні книги до радянського періоду, як правило. І з цими документами вже можна працювати.
На фото Сергій Фазульянов. Facebook сторінка
Від шляхецтва до вивчення історії своєї держави, краю, міста, села через свою родину
Практично що це може дати, крім інформації, якою володіє людина про свій родовід?
Якщо ми говоримо про якісь сучасні аналоги доведення шляхетства, наприклад, яке було після розділу Речі Посполитої в Російській імперії, Австрії, то раніше стояла мета документально довести свій родовід, благородне, шляхетське походження і підтвердити дворянство вже в нових умовах. Сьогодні такими речами можуть бути різноманітні програми третіх держав, наприклад, Ізраїлю, який підтримує переселення євреїв, в Польщі – "Карта поляка", Німеччини… Кожна країна майже має програми, по яких вона займається, умовно назвемо це репатріацією своїх кровних родичів у глибокому і широкому розумінні, тобто нащадків німців, поляків, євреїв з певними умовами, яких дуже важливу роль відіграють саме родові документи, які підтверджують походження.
Якщо говорити в реаліях загалом, то генеалогія сьогодні – це річ, яка допомагає пізнати себе і вивчити історію своєї держави, краю, міста, села через свою родину. Тому мотивація отримати якісь преференції на сьогодні дуже сильно відійшла на другий план, як мінімум.
Місця поховань, як документ
Якщо немає документів, то можуть бути імена, прізвища, по-батькові і дати в місцях поховань?
Звичайно, це один із варіантів, одне з джерел, де можна знайти не тільки інформацію про те, як звали людину, приблизні роки і дуже часто неправильні роки її життя, але, наприклад, портрет, причому не тільки вибитий в камені, а можливо навіть у фотографії на емальованих табличках, які дуже були популярні в оформленні могильних пам'ятників в середині XX ст. Подекуди зберігаються портрети людей, які померли, наприклад, в 1960-х роках. Тому могили можуть бути таким джерелом. Часто трапляються в медіа різноманітні цікаві могильні таблички, де розписується родовід повністю на кілька поколінь, звички людини, її дуже романтичний склад характеру, може бути виписаний перелік жінок для чоловіка, яких він любив за своє життя. Епітафії ці всі, вся некрополістика може бути дуже сильним, але ніколи не буде універсальним і широким джерелом. Універсальними джерелами все ж таки для всієї території України є метричні книги релігійних установ, куди ходили наші предки, тобто універсальним типом документів. Це будуть церкви, костели, кірхи, синагоги, мечеті, кенаси. Тобто документи у цих установах, які фіксували основні факти: народження, шлюб, смерть – ті, які дають змогу встановити родинні зв'язки.
Популярні комерційні тести: що дає така інформація, чи варто їй довіряти і як нею правильно користуватися, використовувати, що зчитується з тих тестів, які отримують завдяки різним програмам?
Ця вся популяційна генетика не дає відповіді на те, ким ми є. Вона тільки дає відповідь на те, звідки походять наші гени. Для України в більшості є такий собі Річпосполицький Велико Князівський Литовський коктейль: Балтія-Балкани-Східна Європа. Хтось виділяє східних-західних слов'ян, хтось якось інакше це все районує, але загалом картина така, що у нас є Балтія-Балкани-Східна Європа і десь 10-12% протестованих з України мають у себе той чи інший відсоток крові євреїв-ашкеназів. Єдині сучасні національності в політичному сенсі, які можна побачити в біології – ті, які мають ендогамію в своїй традиції. Вони змішувалися самі із собою, були замкненими для зовнішніх шлюбів. Ті, кого можна виділити в крові. Такими є для України євреї-ашкеназі. На сьогодні інших популяцій, які ототожнювалися на території України з певною популяцією і політичною національністю сьогоднішньої, немає.
Кримські татари, українці, поляки, будь-які інші національності на території України, які проживали, змішувалися з іншими. І, відповідно, їхні профілі популяційні будуть складатися з багатьох локалей і не будуть відповідати сьогоднішньому політичному сенсу національності.
Метричні книги церков зберігаються і надходили до державних архівів областей по тій географії, де вони укладалися. Якщо це Вінницька область, то державний архів Вінницької області, якщо Тернопільська – до Тернопільської області. Виняток становить Львівська область, яка передавалася до історичного архіву у Львові. І Київська, яка передавалася в історичний архів у Києві.
Дуже часто зараз ми внаслідок Першої і Другої світової воєн, внаслідок якихось техногенних локальних і не дуже катастроф, маємо втрати документів. Дійсно є лакуни, білі плями. Якщо говорити про способи їх закриття, то згадані ДНК-тести можуть бути таким інструментом. Але це буде розмова не про популяції, карти і швидкий дофамін, а про збіги з іншими протестованими. І ось тут можуть висіятися збіги із людьми, з якими можна поспілкуватися, одночасно скооперуватися і досліджувати паралельно родоводи, таким чином отримуючи стимул для дослідження по тій чи іншій гілці плюс отримуючи доступ до інформації, якою володіли нащадки інших гілок вашого роду. Ви можете це все зібрати, систематизувати так само і розкласти в своєму дереві. І дуже часто можна підтвердити зв'язок і кровний, і документальний на досить велику глибину. 150-200 років є підтвердження по ДНК. І люди, з якими ви співпали, можуть мати на руках фотографії ваших родичів: прадіди, прабаби, двоюрідні діди, баби. Можуть мати ті самі фотографії, екземпляри, які є у вас. І ви таким чином зможете підтвердити, що це дійсно ваша родина. І шукати перетини в дереві одному і іншому, щоб їх поєднати. Тому можна закрити ці лакуни, можна закрити білі плями, але кожний випадок унікальний і в кожному випадку буде якась своя історія.
Якщо брати цілі народи? Що тут генеалогія говорить?
Генеалогія говорить про те, що всі ми десь в минулому маємо різне етнічне, соціальне і будь-яке інше походження. Але головним є те, ким ми себе вважаємо сьогодні і ким ми є сьогодні. Наприклад, жоден регіон, який був під владою Російської імперії, а потім Радянського Союзу, не зміг уникнути домішок російських, уральських яких-небудь, тих народів, які були підкорені Росією, перетравлені нею, перетворені на росіян і потім використані нею, щоб спробувати перетравити українців. Це тривало не один рік, не 50, не 100 років, а дуже довго. Наприклад, якщо взяти Донщину – територію сучасної окупованої Донецької області, Луганської, то до 1830-х років там не було росіян, окрім козацьких станиць цих донських козаків. Наприклад село Дмитрівка колишнього Шахтарського, зараз Горлівського району, було повністю українським. Але в 1820 році, після підняття бунту проти російської влади за звільнення з кріпацтва, російська влада придушила цей бунт, заслала в Сибір, забрали в солдати, відправила на ливарні заводи в покарання українців, хто або повернувся, або залишився і помер уже у засланні. Але після цього впродовж наступних 10-15 років російська влада зробила все, щоб завезти на ці території росіян і спробувати ними розбавити суцільно українське населення. І вони формулювали це, як напучування, як треба вести господарство. А по факту це був приклад того, як треба підкорятися російській владі. Тому, що б не було в минулому, головне те, ким є людина сьогодні і ким вона себе ідентифікує.
Фахівець бачить картину в комплексі
Якщо людина вже починає пошуки, може робити їх самостійно, може звертатися до фахівців, то чим фахівець, ваші колеги і ви можете допомогти в таких пошуках?
Фахівець бачить картину в комплексі, має, як правило, досить довгий системний підхід до роботи і будь-який регіон розуміє, де потрібно шукати і що потрібно робити. Можна робити все самому, проходити цей шлях. І я б сказав, що потрібно проходити самому хоча б частково. Як мінімум підготовчий етап зробити ніхто, навіть спеціалісти, не зможуть за вас. Можуть з вами разом! Але от самостійно, що ви скажете: "Я от свої дані даю, а ви розбирайтеся, шукайте, де мої батьки," – цього малоймовірно, що хтось зможе зробити. Тому самостійно дуже важливо занурюватися в процес, розуміти, що це таке і спілкуватися з фахівцем, якщо ви до нього звернулися, досить активно, щоб у вашому симбіозі, у вашій синергії народився хороший результат і були знайдені ті речі, про які кожен з вас окремо, можливо, не здогадався, або не міг би здогадатися і не міг би дослідити настільки глибоко і якісно, як це ви б зробили разом.
