Перехоплювач Sting українського виробника Wild Hornets. Фото businessinsider.com
Нам треба робити дрони-перехоплювачі, здатні розганятися до швидкості 600-700 км
Реактивні "шахеди". Чи є тут швидкість найголовнішою ознакою?
Є два фактори. Перший – швидкість. Другий – висота, на якій вони пересуваються.
Раніше ми звикли до "шахедів" із двигуном внутрішнього згоряння. У них було два обмеження: висота до 3 км і швидкість від 180 до 250 км/год. Але, зазвичай, вони летіли на меншій висоті. Для набирання висоти вони спалюють паливо, таким чином зменшується відстань, на яку вони можуть летіти. На такій швидкості і висоті їх могли збивати великим спектром засобів як українських, так і тих, які нам постачали наші партнери. Тут були і мобільні вогневі групи: жива людина з кулеметом, з тепловізійним прицілом абсолютно реально могла влучити у "шахед", який йде на висоті кілометр або більше. Реакції людини вистачало, щоб це зробити. Були й дуже дешеві дрони-перехоплювачі, які були і українського виробництва, і виробництва партнерами. Тут можна згадати дрон "Octopus", який був розроблений в українському центрі. Можна згадати "Gepard", "Skynex", які передавали нам союзники доволі велику кількість, спеціально міняли законодавство Швейцарії, щоб вони змогли постачати нам боєприпаси до "Gepard". Викуповували "Gepard" по всьому світу. Але зараз ворог "шахеди" зробив із реактивним двигуном. І більшість цих засобів для збиття цілей відпадають. Щоб збити "Skynex", "Gepard" реактивний "шахед" – а його можна збити, – але це якраз гранична висота. Він повинен йти прямо над цим "Skynex" або "Gepard" і тоді збиття буде успішним.
Відпадають дрони-перехоплювачі з електричним двигуном, тому що в них швидкість максимальна 150 км/год, можливо 400 максимум. Але цього дуже мало. І відпадають мобільні вогневі групи, бо реально людини недостатньо, щоб влучити в дрон, який пересувається на швидкості 450-500 км/год – це максимальна швидкість, на якій може летіти цей "шахед". Він, зазвичай, летить на меншій швидкості. Але ворог приблизно знає, де знаходяться наші мобільні вогневі групи, засоби ППО. І на цих ділянках прискорюються. Але для такого прискорення вони спалюють велику кількість палива. Весь маршрут на такій швидкості вони не можуть пройти. Тому що їхня дальність буде приблизно 100-150 кілометрів швидкість. Геть маленька. І це комплекс проблем, з якими нам треба боротися, щоб знищувати ці "шахеди".
Чому ворог зміг постачати таку велику кількість реактивних "шахедів"? Головна і найбільш складна річ, крім фюзеляжа, який робиться із карбона, з вуглепластика – це реактивний двигун. Китайська компанія, яка належить китайській державі, постачала ці запчастини з вуглепластику, які зробили можливим виробництво цих дронів масово. Друга складова – китайський реактивний двигун виробництва приватної китайської компанії. Китай дозволив цей експорт і дозволив можливим зробити ці удари. І тепер перед нами стоїть дуже схожий виклик. Нам треба робити дрони-перехоплювачі, здатні розганятися до швидкості 500 км плюс 30-40%, тобто десь так до 600-700. І тут у нас варіантів особливо небагато. Є варіант робити стандартні електричні дрони-перехоплювачі і на них ставити прискорювач пороховий, щоб розігнався цей дрон приблизно на траєкторію пересування реактивного "шахеда", і далі вже, використовуючи електричні двигуни, його збивати. Такий варіант не знаю, наскільки виправданий, але розробки в цьому напрямку тривають. І другий варіант – робити аналогічний реактивний дрон-перехоплювач. Ставити реактивний двигун, можливо китайського виробництва, можливо європейського, щоб збивати реактивні "шахеди". І третій виклик: зараз є два варіанти цих дронів-перехоплювачів: один, який керується живою людиною-оператором, другий варіант – штучним інтелектом. Але для цього нам треба мати або тепловізійну голівку, яка буде бачити тепловий слід від "шахеда", або радар, який буде підказувати. Інформація з радара буде передаватися на дрон-перехоплювач. І це все-таки доволі дорогі виклики. Якщо Росія змогла в Китаю закуповувати всі ці компоненти, то чому ми не можемо закуповувати у Китаю? Він не є союзником Росії в прямому сенсі слова. Він дозволяє Росії закуповувати ці всі запчастини, а не передає їх безкоштовно. Він на цьому заробляє гроші. Я більш ніж впевнений, що і ми зможемо закуповувати те, що нам треба.
Більшість українських дронів, які зараз воюють на фронті, мають в собі значну частину компонентів з Китаю – 70-80%. Тому я більш ніж впевнений, що, використовуючи імпорт і кошти союзників, ми абсолютно реально зможемо наростити виробництво. Але, знов-таки, зараз є вікно, в яке ми не встигли наростити виробництво цих реактивних дронів-перехоплювачів.
"Варіанти у нас є, як збивати балістику"
Щодо антибалістики.
Якщо казати про балістичні ракети, то тут варіантів геть небагато. В світі я можу згадати десь п'ять-шість виробників зброї, які ну хоча б теоретично можуть збивати балістичні ракети. Але масове виробництво ракет в світі існує виключно в США, якщо забути про Росію. Бо Росія також є виробником такої зброї. І що у нас виходить? Є компанія "Raytheon" і "Lockheed Martin". Одна виробляє ракети PAC-2 більш застарілі, але дуже ефективні. Друга компанія виробляє ракети PAC-3. Принципова відмінність в тому, що для РАС-2 треба підсвічувати ціль радаром, а для РАС-3 її підсвічувати тільки треба під час пуску ракети. Тобто радар детектить ціль, знаходить її, після того вже ракета працює самостійно. Радар можна вимикати, таким чином ми убезпечуємо радар, який є серцем системи, найбільш технічно складовою частиною, яка може стати ціллю для російського удару тою самою балістикою або спеціалізованими протирадарними ракетами. І тут кількість виробництва приблизно 650 ракет на рік.
Друга система, яка нам доступна, яку ми можемо купувати – SAMP/T NG (New Generation). У нас і раніше стояли комплекси SAMP/T на озброєнні – ракети Aster 30. Але вони показали себе дуже малоефективними проти балістичних ракет, вони їх збивати не можуть. І зараз наші союзники – італо-французький концерн, який виробляє – готові вже, чи постачають, чи в процесі виробництва комплексу SAMP/T NG (New Generation). Але тут обмеження у виробництві ракет. Цей концерн не публікує інформацію про кількість ракет саме антибалістичних, але вони публікують інформацію про всі ракети, які виробляють. І вони виробляють всього приблизно 120-130 ракет на рік всіх типів. Якась кількість із них антибалістичні. Росія здатна в місяць випустити приблизно 60-70 балістичних ракет і плюс до того у них ще є союзна Північна Корея, яка невідому кількість цих балістичних ракет випускає. Наше споживання – це приблизно сотні ракет на місяць, яка нам потрібна, щоб захищати від балістичних ракет цивільні міста. Інших варіантів у нас немає. І що зараз є у нас, які опції? У нас єдиний варіант, як захистити цей наш сезон – домовлятися з кимось із наших союзників – Німеччиною, США, у яких є дуже глибокі склади, які вимірюються тисячами штук цих балістичних ракет. Моя суб'єктивна оцінка, що в Сполучених Штатах є від, мабуть, 6 до 10 000 ракет РАС-3 на складах, які просто лежать на випадок, якщо хтось нападе на США. І от вчора була дуже гарна новина, її опублікував міністр оборони Євген Хмара, що Україна чи вже домовилися, чи домовляється про поставку тисячі ракет РАС-2 – це більш стара версія з Німеччини. Тобто нам зі складів Німеччини передадуть РАС-2, а ми підпишемо контракт із постачальником – компанією "Raytheon", швидше за все, на постачання для Німеччини тих самих тисячі ракет в майбутньому, коли вони зможуть це зробити. Німеччина ризикує своєю власною безпекою. Нам, можливо, передадуть, якщо це станеться, цю тисячу ракет, і це вирішить наше питання на зиму, на сезон, як мінімум, або навіть і більше. Може навіть і до року нам цих ракет може вистачити за умов інших джерел постачання. Тому варіанти у нас є, як збивати балістику.
Наносити удари по економічних об'єктах РФ, підривати російську економіку, щоб не було грошей для продовження цієї війни
Чи можемо ми в чомусь вийти вперед і перехопити ініціативу бодай гіпотетично?
Для збиття дешевих цілей, такі як "Бандероль", "шахеди" із реактивним двигуном, звісно, що "Patriot" ми не використовували. Можливо, в якихось там геть критичних ситуаціях, коли воно летить на якусь надзвичайно важливу ціль на кшталт аеродрому з літаками F-16. Приблизно такого масштабу повинна бути ціль, щоб ми збивали її ракетами "Patriot". Нам передають величезну кількість протиракетних засобів. Це "IRIS-T" німецький, "NASAMS" норвезького виробництва, "Crotale" французького виробництва, це і відносно застарілі комплекси "Hawk" американського виробництва, які по всьому світу стояли на озброєнні і весь світ від них потихеньку відмовляється в бік більш сучасних систем. Це комплекс 70-х приблизно років виробництва, але він абсолютно успішно збиває крилаті ракети. І навіть є "Hawk" третього чи четвертого покоління, надсучасні ракети для "Hawk", які заявлені, що також збивають і балістичні ракети. Але це нічим не перевірене твердження. Є в маркетингових матеріалах ця інформація, але чи збиває вона реально балістичні ракети – підтверджень немає. Але оцих "Hawk" у нас доволі велика кількість. І це застарілі ракети з точки зору наших союзників. І з їхньої точки зору ці ракети треба утилізувати. Вони будуть платити гроші за утилізацію ракет, які ми абсолютно реально можемо утилізувати у ці реактивні "шахеди" і "Бандеролі". Крім того велика кількість засобів – це можуть бути літаки F-16, МіГ-29, які абсолютно реально можуть наздогнати "Бандероль" або реактивний "шахед" і збити їх з автоматичної гармати, яка встановлена в літаках, тобто з дуже дешевого засобу. Тут велика вартість буде ресурсу літака, який ми підняли, який злетів, в польоті ще й піддається небезпеці бути збитим ракетами, бо у Російській Федерації є ракети з дальністю більше 200 км "повітря-повітря". Тут дуже багато запитань з точки зору їхньої ефективності, але загроза така існує. І цих засобів для збиття реактивних "шахедів" і з точки зору економічної ми десь в нуль будемо працювати, тобто вартість цього реактивного "шахеда" проти ракети ЗРК, я думаю, десь близька один до одного.
Як нам перемогти в цій гонці? Ми в гонці "щит проти кулі" перемогти не зможемо. Неможливо нескінченно нарощувати наш щит, щоб відбивати російські кулі. Що нам треба робити? Треба наносити удари по економічних об'єктах РФ, підривати російську економіку, щоб у них в кишенях не було грошей для продовження цієї війни. Щоб продовжувати війну, потрібні гроші і люди. Гроші, щоб фінансувати війну, і люди, які згодні підписувати контракт, мобілізовуватися, які сідають в танк, літак чи беруть в руки автомат і йдуть у бій.
