Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Неправильно покладати тему допомоги Україні винятково на європейських платників податків"
Що саме зараз Брюссель називає використанням заморожених російських активів? Чи йдеться про абсолютну конфіскацію цих активів, чи про механізм, за якого вони стають забезпеченням для фінансування України? І про які суми йдеться?
Якщо ми говоримо про Європейський Союз, то мова йде приблизно про 210 млрд євро. У фонді Euroclear у Бельгії розміщено приблизно 190-193 млрд євро. Тому Euroclear перебуває у центрі цієї ситуації, і саме Бельгія та її прем'єр Де Вевер настільки пручаються різним пропозиціям стосовно повноцінного використання активів. Адже станом на сьогодні ми говоримо про те, що вже впроваджено по суті: це використання прибутків із цих активів, використання, наприклад, оподаткування — тобто тих податків, які також збираються. Але не чіпається безпосередньо тіло самих активів, вони залишаються дійсно знерухомленими.
Проте, зважаючи на подальші видатки й необхідність фінансування оборони України, є також низка видатків відновлювального характеру. Зараз такою новою великою потенційною статтею є необхідність допомоги у відбудові українського (і не лише українського) великого бізнесу, який втратив свої активи внаслідок російських обстрілів. І все це, звісно, приводить до нових ідей щодо того, як можна повноцінно використовувати активи з точки зору конфіскації частини тих російських коштів, які зараз є у Євросоюзі та інших країнах. Але в цій ситуації критичною все одно залишається тема репутації єврозони — як зони, що може надійно зберігати у себе активи і примножувати їх. Звичайно, є острах перед судовими перспективами, і неодноразово вже звучали пропозиції щодо розширення відповідальності — зробити співвідповідальними за рішення всі ті країни, які до нього долучаться, щоб перевести удар з Бельгії та фонду Euroclear.
У принципі, час на продукування майбутніх механізмів до кінця 2027 року ще є. Нагадаю, зараз у нас є рішення щодо 90 млрд євро допомоги Україні, і частково ця допомога фінансується якраз із прибутків знерухомлених російських активів. Але якщо війна триватиме й надалі, то треба буде шукати інші механізми. Зараз ми перебуваємо на другій стадії. Перша стадія — це був кредит ERA Loans на 50 млрд євро, зараз ми в рамках кредиту на 90 млрд євро до кінця 2027 року. Але якщо війна триватиме, очевидно, треба рухатися далі. Це неправильно, якщо ми будемо покладати тему допомоги Україні винятково на європейських платників податків. Усе ж таки Росія має заплатити за цю війну, за відновлення української інфраструктури та інші речі.
"Рішення можна ухвалювати за рахунок проходження через Європарламент та інші європейські інституції"
Які конкретні юридичні та фінансові ризики виникають безпосередньо для бельгійської держави через активи, що зберігаються в Euroclear? Якщо Бельгія все ж таки вирішує ці активи передати у тому чи іншому форматі Україні — що може зробити Росія? Позов до Бельгії?
З боку самої Російської Федерації вже є рішення Московського суду проти Euroclear з цього приводу. Ясна річ, ця тема не визнається у Європейському Союзі. Euroclear судиться, по суті, у бельгійській національній юрисдикції, але тут можуть бути реальні претензії. Ще за часів Радянського Союзу був підписаний інвестиційний договір між Бельгією, Люксембургом та СРСР. Здається, це був 1989 рік. Через арбітраж такі питання можуть вирішуватися. Росія, як відомо, перебирає на себе правонаступництво з часів СРСР, тож цей інвестиційний договір цілком може стати предметом для подальших судових суперечок у рамках арбітражу. Але можна шукати і навіть створювати нові інструменти. Наприклад, рішення можна ухвалювати за рахунок рішень того ж Європейського парламенту та проходження через інші європейські інституції, а також шляхом підтримки відповідного рішення на національних рівнях, для того щоб вивести удар безпосередньо з Бельгії та з фонду Euroclear.
"Буде знайдено механізм, наприклад, випуск облігацій"
Чим ця нова схема може відрізнятися від попередньої ідеї використовувати російські активи для репараційної позики? Ви згадали про те, що доходи від цих активів уже використовуються, тобто це не стало на заваді, щоб брати ці доходи й спрямовувати на допомогу Україні. Так само можна було б розподілити й усе тіло цих активів. Чи є зараз у ЄС розподілена відповідальність за долю цих активів?
Тут ми не маємо змішувати все разом. Те, з чого ви починали, мова йшла просто про перенесення частини коштів як елемент зменшення відповідальності. А співвідповідальність загалом — це якраз намагання збити основний імовірний судовий удар, який може реалізувати РФ у майбутньому. Але залишається питання про так званий репараційний кредит. Бо зараз за жодних обставин більшість країн ЄС не розглядають пряму конфіскацію російських активів. Тобто буде знайдено механізм, наприклад, випуск облігацій. З точки зору знерухомленості відповідних активів Росія зможе отримати до них доступ, як тільки почне компенсувати Україні завдані збитки. Такий же підхід є в умовах цієї 90-мільярдної допомоги на 2026–2027 роки з боку Євросоюзу Україні. Я думаю, що ця тема дійсно буде масштабована на ті гіпотетичні рішення, які можуть бути ухвалені стосовно використання тіла російських заморожених активів.
"Окремо є тема прибутків, окремо — тема оподаткування"
А чому з доходами юридично простіше, а з основною сумою набагато складніше? Адже ЄС використовує доходи від заморожених активів, тоді як самі активи залишаються заблокованими.
Тому що тіло цих активів не є власністю Європейського Союзу чи країни, де вони розміщені у депозитаріях. Одна справа, коли ми говоримо про прибутки: якщо кошти знерухомили відповідним рішенням, то й можливості заробити на цьому в Російської Федерації немає. Але ці кошти все одно перебувають в обігу, їх ніхто не вилучає з фінансової системи, тому вони продовжують приносити прибутки, які направляються за додатковими рішеннями. Тут теж не треба все разом змішувати: окремо є тема прибутків, окремо — тема оподаткування. Наприклад, Бельгія зі свого боку виділяє нам податки із цих операцій на відновлювальні роботи. За прибутки від російських знерухомлених активів нам зараз часто проплачують, наприклад, військову підтримку, зокрема закупівельну та дронову програми. Тобто в цій ситуації йдеться про бажання не перейти "червону лінію". Бо як тільки відбудеться конфіскація саме тіла цих активів, то, наприклад, росіяни вже погрожували Бельгії конфіскацією бельгійських активів на території РФ, а це близько 16 млрд євро. У кожної країни є свої інтереси на території РФ, і вони бояться наслідків. Тому ми й бачимо такі половинчасті рішення.
"Росія погрожує не лише конфіскувати європейські активи на своїй території, а й збільшити гібридні атаки"
А чи можна юридично розділити ці ризики між усіма країнами ЄС, щоб у разі російських позовів про повернення активів відповідальність не лягала фактично на одну лише Бельгію? Чи може тоді РФ сказати: "Рішення конфіскувати ці активи було за всім Європейським Союзом, значить ми повністю конфіскуємо всі активи на території Росії, які належать країнам ЄС"? А це ж може бути еквівалентом тим 200 млрд, про які ми говоримо…
Цю співвідповідальність спробують організувати за рахунок загальних рішень на європейському рівні — через Єврокомісію, Європейську Раду, Європарламент і секторально через Раду ЄС. Але насправді тут питання в тому, що Росія погрожує не лише конфіскувати європейські активи на своїй території, а й збільшити гібридні атаки. Це стосується не лише диверсій на території ЄС, а й використання флотів РФ для атак по вантажних суднах, що перевозять європейські товари, наприклад. Насправді росіянами запущено багато різних процесів, які не дають можливості повною мірою використати потенціал залучення знерухомлених російських активів на потреби України.
.jpg)
Ігор Чаленко. Фото: Facebook
Які ж у нас тут перспективи? З огляду на всі проблеми й виклики, навряд чи варто очікувати, що в найближчій перспективі року-двох це питання зможуть вирішити?
Тут є ще один специфічний нюанс. Ми якось забули про план Трампа. Принаймні про версію 2.0 із 20 пунктів. Там якраз є тема відновлення України та створення фондів. Частина коштів у рамках 200 млрд євро мала б, за результатами укладання мирної угоди, піти на відбудову України. Хоча РФ хоче використати їх для відновлення, зокрема, окупованих територій. До консенсусу щодо цієї теми так і не дійшли, але тим не менш. Тому й розморожувати ці кошти зараз партнери не дуже прагнуть: чим більше буде використано знерухомлених активів зараз, тим менше можливостей буде використати їх у поствоєнний період, а відповідно, виникне більша потреба залучати власні кошти ЄС, США тощо.
Але ситуація змінюється. Ми маємо розуміти, що нам треба цю війну якось завершити. І якщо ми бачимо, що війна є тривалішою, ніж думали раніше, то передусім потрібно забезпечити питання Сил безпеки та оборони України, а також оперативного відновлення — зокрема й за ті кошти, про які ми говорили.
"Є значна кількість країн, які будуть протидіяти розподілу відповідальності по всіх 27 країнах-членах"
Росія за час великої війни неодноразово використовувала формати шантажу й ультиматумів щодо України та Європейського Союзу. А чому ЄС цього не робить? Наскільки реальною є перспектива, що європейці розподілять відповідальність, а потім вийдуть і скажуть: "А тепер, росіяни, якщо ви не закінчуєте війну до кінця 2027 року, ми передаємо ці гроші Україні"? Чи європейці на це не будуть здатні?
Проблема в тому, що потрібно мати 27 голосів "за". Тобто має бути консенсус. Але голоси не зберуться. Болгарія, Чехія, Словаччина, та навіть Франція чи Італія — маю великі сумніви, що вони дадуть свій голос. Австрія так само. Тобто є значна кількість країн, які з різних причин будуть протидіяти подібному рішенню і "розмазуванню" відповідальності по всіх 27 країнах-членах. У цьому й полягає проблема. Мотивація у кожного різна, але вона не дає потрібного результату. Знову ми впираємося у недосконалість консенсусного ухвалення рішень — особливо таких стратегічних, які зараз необхідні для того, аби боротися з гібридною агресією та допомагати Україні.
Але хочу сказати, що лунають нові ідеї — наприклад, щодо збитків великого бізнесу, аби точково компенсувати їх за рахунок тіла цих активів для українського та іноземного бізнесу. Це теж непоганий варіант, хоча, як на мене, юридично складний і потребуватиме років судових засідань. Але, тим не менш, позиції України не слабшають, а з кожним місяцем стають кращими.
