Фото: Пресслужба Tember Blanche
Якщо ви прочитаєте книжку "Тепер доведеться думати", ви зрозумієте набагато більше, ніж якщо просто послухаєте альбом
Проєкт нарешті довершений. Які у тебе відчуття? Це полегшення чи тепер чешуться руки робити щось нове?
Чешуться руки робити щось нове, і вони чесалися насправді вже тривалий час, тому що ми насправді в цьому концепті перебуваємо два роки, і людям здається, що от тільки вийшов альбом, але книжка по факту вийшла вже пів року тому, а ми вже в голові десь почали придумувати наступні дії, тому важко було стриматись, але тепер буде можна.
Я пропоную зараз пригадати, з чого починався цей масштабний концепт і що взагалі в результаті вийшло?
2024 рік — ми робимо два концерти, де граємо всі свої пісні. У нас їх на той час було сорок, і тому ми могли це зробити за два концерти. Ми це зробили і такі: все, можемо робити наступні. Влад сказав: "Так, ми асоціюємося з комфортом, тому ми будемо робитм альбом під назвою «Теплий домашній двіж». І, Сашо, ти напишеш книжку від імені ліричної героїні". Коли я сіла її писати, ця книжка була дуже сумна, і я така: "Ні, жодних теплих двіжів". Передумуємо назву, але дуже подобається абревіатура. "Тепер доведеться думати" — все, супер, клас. Випускаємо книжку і під неї EP-шечку. І от ця EP-шечка довершилася в альбомчик.
Ти створила оцю лінію з ліричною героїною. Для чого взагалі знадобилася ця персонажка Ганна Польська? Чим вона відрізняється від тебе?
Ми придумали цю Ганну Польську ще на етапі "Дури". Я не пам'ятаю, чому. Може через те, що ми фортепіано захотіли використати і такі: "Ну це ж уже геть Tember Blanche, треба вже щось трошки змінити". І вона дуже знадобилася нам тепер, тому що я ніби від її імені можу сказати трошки більше і пригадати давніші якісь свої болі, тому що вона свіжіше переживає це все — сепарацію, вхід у якісь серйозні стосунки тощо. Тому вона мені дуже допомогла згадати ось ці забуті теми.
На стримінгах уже можна почути цей альбом. Чим він особливий для вас? І, можливо, є якась інструкція, як його правильно слухати?
Загалом ми вже виставили всі пісні в такій послідовності, що там уже все правильно зроблено. І звісно, якщо ви прочитаєте книжку "Тепер доведеться думати", ви зрозумієте набагато більше, ніж якщо просто послухаєте альбом, і навпаки. Він для мене дуже-дуже важливий. Мій найулюбленіший альбом, і я щиро вважаю, що це наша перша така серйозна концептуальна саме альбомна робота. Тому що перший альбом "Тут нема нікого, окрім нас" і другий — це радше ми збирали свої старі демки, намагалися їх поєднати концептом уже після того, як зібрали ці пісні. Я там сиділа, видумувала в пресрелізі, як же це так розказати красиво. І, в принципі, виходило, але все одно навіть за хронометражем це були альбоми по 27 хвилин. За кордоном таке прийнято вважати ЕP-шками. А тут — 44 хвилини, 12 пісень. Так, вони виходили два роки, і в альбомі мало нових, але загалом це все альбом, це все просто ролаут, який тривав дуже довго. Тому це наша найкраща робота наразі.
Я почала писати музику через те, що в мене є нав'язливі думки, з якими я не можу впоратися
Ти кажеш, що це перший серйозний ваш альбом, і виникає відразу в голові якась така думка: добре, а що несерйозного тоді було до цього? Бо легковажною вашу попередню музику не назвеш.
Це не про легковажність музики, це про те, як ми завчасно вже починали думати: ага, чим же ми об'єднаємо ці пісні? Тому що перший альбом ми випускали, бо у нас був контракт, за яким ми були зобов'язані це зробити. І слава богу, що він був, тому що ми просто, мені здається, так би нічого і не випустили. І оці десять пісень — це був наш обов'язок. А за другим разом ми хотіли зробити суперкрасиво, суперконцептуально, але теж там було багато речей, які відволікали, і вийшло не так, як хотілося. А тут ми присвятили цьому два роки.
Які серйозні історії вдалося зібрати? Яка оця лінія?
Це все про наші внутрішні переживання, і вони поміщені в антураж героїні, яка прийшла на вечірку. Спочатку вона приховувала все тривожне, що її турбує, а потім, не під тиском, а під тим, що вона бачить, що інші люди роблять так само — вони зовні такі прикольні, але насправді їм усім погано, — вона ламається, і всі її болі теж виходять назовні разом із цим. І пісня "Стрес", яка там у нас майже посередині, вона ламає цей альбом. Це було до панічної атаки, і це — після неї. Тому на початку ми веселимся, ми тільки приходимо на вечірку, а потім розуміємо, що тут усі "попаяні", не лише ми. Ми ламаємося, ми в хованках. Потім переживаємо сепарацію з батьками, спілкуємося з хлопцем, розуміємо, що насправді любові не було і поринаємо вже в якийсь вихід з цієї ситуації.
Я процитую тебе з пресрелізу: "Лірична героїня Ганна Польська знаходить купу причин переконати себе в тому, що насправді все не так добре, як люди їй кажуть, і є купа проблем, які їй треба вирішити". Якщо брати твоє реальне життя, наскільки ця історія взагалі про тебе? Є в тебе якісь якорі-проблеми, які постійно повертаються до тебе нав'язливими думками?
Власне, я почала писати музику через те, що в мене є нав'язливі думки, з якими я не можу впоратися, і я просто вирішила, що краще мені вчитися з ними уживатися, ніж бороти їх. Тому що зазвичай оцей опір тільки більше посилює саму віддачу і той стрес, який я відчуваю. А якщо якось змиритися з думкою, що так, це моє життя, — я отак в голові собі прийняла, і мені стало простіше.
А оце створення Ганни Польської, ліричної героїні, як воно працює для тебе як для творчої особистості? Це якась психологічна практика вивільнення?
Я думаю, що можна це так сприймати. Загалом, особливо пишучи книжку, я відчула, що можу дуже вільно розповідати якісь речі ще раз. Ну і, очевидно, що проза дає можливість розповідати повноцінніше, ніж пісні. Тому я собі дала волю писати все, що хотіла, про те, що я переживала, і те, що, може, ці досвіди можуть допомогти іншим людям зрозуміти, що багато людей переживають те саме.
Є тепер думки, можливо, повноцінно зайнятися цією літературною діяльністю?
Тут справа не лише в терапії. Це точно був для мене терапевтичний досвід, і я в моменті собі це могла дозволити і по часу, а це дуже часозатратна історія. Книжка не приносить абсолютно нічого, за що можна жити, і треба все одно паралельно встигати дуже багато процесів, тому я до цього повернуся, але трошки згодом.
Людей на своєму шляху ми рідко обираємо у віці зростання
Якщо повертатися до якихось своїх спогадів, чого саме тобі допомогло позбутися проговорення піснями вголос? Можливо, є якісь приклади, що ти зрозуміла завдяки книжці або Ганні Польській і вже тепер трохи легше?
Я ніби пережила життя в гуртожитку завдяки цій книжці. Не те що я хотіла саме жити в гуртожитку, і це якась мрія, яка так і не здійснилася. Ні, я хотіла більш вільного студентського життя, більш наповненого. І я пережила його завдяки книжці.
Можливо, є щось, чого ти набула, чого не отримала, наприклад, у сім'ї, з друзями в реальному житті?
Можливо, прийняття, що людей на своєму шляху ми рідко обираємо у віці зростання. Вже пізніше можна почати перебирати, з ким дружити, де вкладатися в стосунки, а де — ні. А на початку всі ці люди виконують якусь свою функцію і так чи інакше роблять нас тими, ким ми є в результаті. І просто треба подякувати цьому шляху і цим людям. І я, наприклад, не бажаю нічого змінювати, навіть якби у мене була така гіпотетична можливість. Я просто ціную весь досвід і все, що зі мною сталося.
Тепер, коли проєкт довершений, є в тебе якась думка, за що ти йому вдячна?
Багато за що. Стільки було прекрасних думок, ідей і сенсу життя із цим проєктом. Він все ще триває по факту, тому що ще будуть концерти, вони тільки от зараз анонсовані і проходитимуть. Тому я все ще не відчуваю, що він прям закінчився. Але відчуваю, що ми зробили щось дійсно класне.
Ви не лише дописали і випустили цей масштабний альбом, а й оголосили тур. Що для вас зараз буде найголовніше на концертах? Думали, чим брати: формою, звуком, атмосферою? Взагалі, на що мають піти слухачі і що основне вони винесуть як: "Вау, це було круто!"?
Насправді завжди беремо змістом і атмосферою. Я завжди про зміст, всі пісні мої про зміст і якісь слова, які я кажу, вони завжди про те, що я відчувала. І я завжди кажу щиро, що думаю, що ми всі так чи інакше мусимо подружитися зі своєю головою, тому що це наш найкращий друг і найліпший ворог. Братимемо змістом, світлом, дружньою атмосферою і новою програмою.
Після першого серйозного альбому буде другий серйозний чи менш серйозний, легковажний? Що чекати?
Ми собі не обіцяємо нічого в плані, що випустимо якусь повноцінну форму типу альбому. Але ми обіцяємо багато пісень. У нас є натхнення писати багато синглів, а чи вони дійдуть до якоїсь цілковитої форми — побачимо.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
