Президент США Дональд Трамп. Фото: AP/Julia Demaree Nikhinson
Між російськими ударами по АЗС України і подорожчанням пального немає жодного зв'язку
Що зараз спричиняє зростання вартості пального в Україні?
Якби удари РФ по АЗС були причиною зміни цін, то ми б побачили подорожчання тоді, коли ці удари були найбільш інтенсивними. А це відбувалося в липні нинішнього року. Саме тоді було пошкоджено щонайменше 133 автозаправні комплекси в Україні. Але тоді ціни жодним чином не зростали. Навіть відбувалося зниження вартості бензину. Тому немає тут жодного зв'язку. І ті, хто хоче зв'язати пошкодження АЗС саме зі зростанням цін, немає рації, тому що відсутній прямий зв'язок. Так, безумовно, оператори нестимуть додаткові витрати на відновлення роботи станцій, але в масштабі їхнього бізнесу це невеликі витрати в цілому.
Із 300 пошкоджених автозаправних станцій 3/4 вже стали до роботи
Хтось може сказати, що це відкладений ефект: у липні вражали, а через декілька тижнів ринок відреагував і ціни зросли. Чи ви все-таки заперечуєте?
Ні, я заперечую прямий зв'язок. Можна, звісно, підрахувати коефіцієнт кореляції, але він буде низьким і не продемонструє сильно залежність між тими двома явищами. Тим більше, що удари по АЗС Росія завдає, починаючи із початку року. Від початку року і до сьогодні було пошкоджено близько 300 автозаправних станцій, але з них 3/4 вже стали до роботи. І, до речі, дуже цікаво, що зв'язку між кількістю пошкоджених АЗС в районі чи регіоні та вартістю нафтопродукції в цьому регіоні немає.
.jpg)
Геннадій Рябцев. Фото: uacrisis.org
Формальною причиною подорожчання пального в Україні є авантюра американської адміністрації
Що сьогодні спричиняє повільне, повзуче, але зростання вартості пального на АЗС?
Є формальна причина: зростання нафтових котирувань, спричинене новим загостренням війни на Близькому Сході – те, що я називаю авантюрою американської адміністрації. Але ця формальна причина дуже дивно використовується операторами провідних мереж в Україні, оскільки політика ціноутворення цих провідних великих мереж базується на дуже цікавій схемі. Зазвичай як визначають роздрібну ціну будь-якого товару: беруть ціну закупівлі або ціну виробництва якоїсь продукції, додають, умовно, постійні витрати роздрібної мережі, враховують всі податки, збори, які потрібно сплатити, всі затрати, які несе компанія, сплачуючи, наприклад, відсотки за кредитами і інше, додають певну маржу, щоб щось зробити, і формується роздрібна ціна. Так роблять всі в Україні, окрім операторів провідних мереж.
Що роблять оператори провідних мереж? Вони беруть найгірші очікування фінансових спекулянтів щодо майбутньої поведінки цін на нафтопродукти, а саме беруть нафтові котирування. Тобто не те, що відображає вартість їхніх закупівель сьогодні, а те, що фантазують фінансові спекулянти, яким чином зміняться ці котирування десь в майбутньому. І виставляють роздрібну ціну вже сьогодні, яка базується на тих самих нафтових котируваннях. І ось ми бачимо те, чого нема в жодній європейській державі. Уявні очікування трансформуються в реальну ціну, яку ми маємо всі сплачувати. Хибність такого підходу демонструє той факт, що вже був рівень котирувань 110 доларів за барель, коли лише розпочалася війна в Ірані. Але тоді дизельне паливо коштувало 88, а бензин – 75. Зараз той самий рівень котирувань, але і бензин, і дизельне паливо коштує на 10-15 грн дорожче. І виникає питання: ви як рахуєте? Що це таке? І, як не дивно, але на таку цікаву практику ціноутворення у нас в Україні ніхто не звертає увагу, окрім споживачів. Це не цікаво уряду, тому що чим вищими є роздрібні ціни, тим більше сплачується податку у вигляді того ж ПДВ і не лише його. А те, що від завищених цін на інфраструктурні товари страждають усі споживачі, нікому в уряді не цікаво. А в антимонопольному комітеті таке враження, що там взагалі немає жодного спеціаліста, який би розбирався у функціонуванні ринку і уявляв його структуру і розумів, як він працює. Тому що після кожного зростання цін, коли народні депутати вимагають звіту голови антимонопольного комітету, він виходить і повністю виправдовує своїх колег колишніх, розповідаючи, що зростання таке ж саме, як і в Європі, що зростання по всьому світу однакове, і взагалі у нас ще недостатньо зростають ціни – потрібно, щоб вони зростали більше. Але ми можемо порівняти, наприклад, те, скільки заробляють колеги наших заправників у Польщі, і побачимо, що вони заробляють в рази менше, ніж наші.
Тобто такий особливий оригінальний спосіб ціноутворення справді є унікальним?
Так. Його ніхто не використовує. Крім того, уряди держав-членів ЄС свого часу домоглися від компаній, які продають нафтопродукти в Європі, публікувати структуру роздрібної ціни на їхніх сайтах. І щоразу кожне змінення ціни пояснювати, демонструючи на цій структурі, що саме змінилося і наскільки змінилося. Це не має жодного стосунку до якоїсь комерційної таємниці, тому що структура у відсотках. І можна продемонструвати структуру у відсотковому відображенні, не чіпаючи якоїсь комерційної таємниці і якихось секретів торгівлі. Але чому цього простого кроку не вимагають від роздрібних операторів в Україні – мені досі не зрозуміло. Чому у нас взагалі немає відмінності між операторами, які досі працюють у прифронтових районах і тими, хто зловживає своєю ринковою владою на іншій території України – для мене також не зрозуміло. Єдину відповідь, яку я отримав від відповідальних за цей сегмент народних депутатів – так легше за ними слідкувати, так легше адмініструвати податки. Ну, добре. Напевно, народним депутатам все одно, за якими цінами продають бензин ті власники, які добре себе почувають в різноманітних "Швейцаріях", тому що більшість керівників наших мереж перебуває зараз поза межами України і керує своїми компаніями в значно кращих умовах, аніж ми живемо з вами.
