Напруження українсько-польських взаємин. Як Брюссель готується покарати Варшаву за замах на судову гілку влади?
В ефірі Українського радіо у програмі "Міжнародний контекст" напруження українсько-польських взаємин прокоментував керівник відділу міжнародної політики тижневика "Ділова столиця" Олексій Кафтан.
Завтра президенти обох країн відзначатимуть сторінки трагічної історії, але нарізно. Чи немає тут елементу піару для президентів Порошенка і Дуди, щоб підживлювати патріотичні настроїв в обох таборах?
Я вважаю, що є дуже потужна піар-складова. Кожна сторона має певні девіденди. Це акція для внутрішнього споживача. До ескалації не готова жодна сторона. Ескалація має бути контрольованою. А ескалацію в площині історичної пам'яті контролювати дуже непросто.
З третього липня у Польщі почав діяти закон про Верховний суд. За цим документом судді цього суду мають іти на пенсію із 65 років, а не з 70-ти, як було раніше. А це означає, що 27 суддів із 72-х мають бути звільнені, в тому числі і голова суду. Вирішальну роль у призначенні нових суддів перебирає правляча в Польщі партія "Право і справедливість". У Європейському суді закон, ухвалений коаліцією, вважають замахом на судову гілку влади. Отже, Польща - це перша країна в ЄС, що зіткнулася у жорсткій сутичці з Брюсселем. Які можуть бути наслідки з боку ЄС для Варшави?
Це класичний гордіїв вузол, який розв'язати легко не вдасться. Йдется про те, що ЄС може застосувати санкції щодо позбавлення або обмеження права голосу в ЄС. Водночас піти на такий крок досить непросто. І поляки це розуміють. Варшава дуже активно розігрує "вашингтонську карту" з тим, щоб за спиною у Варшави стояв дядько Сем у справах з ЄС. Ця гра може вдатися, а може і не вдатися. Але йдеться про те, що останнє слово у цьому конфлікті, принаймні спробувати, Польща намагається передати США. Нагадаю, що були правки у частині, що стосується Інституту національної пам'яті. Це та частина, що стосується "бандерівців", їхніх "злочинів". Натомість частина, що стосується відношення поляків до Голокосту, вона вся прибрана. Це був певний реверанс не так у бік Ізраїлю, як Вашингтону, насамперед, з тим, щоб не позбутися підтримки США. Тиск через ці моменти був дуже сильним. Зараз цю конфліктну ситуацію розв'язали. Залишається тільки конфлікт "Польща - ЄС".
Поляки конструюють історію жертви, відповідно може бути один народ-жертва, принаймні, в Східній Європі. Оскільки поляки посягнули на права народу-жертви, тобто Ізраїлю, вони отримали відповідь дуже сильну і різку. Натомість реакцію України, українського суспільства вони вважали за таку, яку не треба брати до уваги. Це все тягнеться з часів спекуляцій навколо історичної пам'яті.
Польща не була покарана за наступ на ЗМІ, суспільні медіа. Це загрожує єдності ЄС.
