Чому катування у місцях несвободи сприяють злочинності? Етапування засуджених і взятих під варту, медичне забезпечення ув’язнених – одні з чинників які розцінюються як катування. Сергій Перникоза, координатор моніторингових кампаній Асоціації українських моніторів дотримання прав людини у діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) розповів в ефірі Українського радіо про результати моніторингу його організацією низки пенітенціарних установ України.
Ведуча:
Олена Зелінченко
Юрій Табаченко
Незалежно від того, яким є склад злочину, людина має право на гідні умови утримання. У цьому переконаний координатор кампаній з моніторингу місць несвободи на предмет дотримання прав людини Сергій Перникоза. Під час моніторингових відвідувань активісти побачили декілька системних ключових проблем:
"Забезпечення медичною допомогою вкрай жахливе. Ненадання медичної допомоги теж належить до категорії катувань. Катують не тільки в колоніях, в колоніях, в інтернатах, будинках для престарілих. Є як позитивні, так і негативні приклади реагування. Ті, хто нічого не змінював також були, і тоді ми сигналізували міністерству що їх підлеглі не виконують належно покладених на них обов'язків", — розповів Сергій Перникоза.
Людина, яка зазнає катувань, може подавати до суду, якщо український суд не зреагує, то в ЄСПЛ, і вимагати компенсації. Україна посідає одне з чільних місць за кількістю позовів — за інформацією експерта, ми входимо в першу п'ятірку.
Сергій Перникоза наголошує, що варто звернутися до європейського досвіду, де соціалізація ув’язнених та покращення умов їх перебування у місцях позбавлення волі дає значно менший відсоток рецидивів порівняно з українською статистикою.
"Ті, хто не має близьких, які перебувають в місцях несвободи, можуть помилково думати, що їх тема катувань не стосується. Однак, люди які перебувають в місцях несвободи, виходять звідти, ви з ними перебуваєте в суспільстві, ходити по одних вулицях, водите дітей у садочки, їздите в транспорті. І те, як з ними поводяться в закладах обмеження волі, визначає те, як людина потім інтегрується в суспільство. Тому суспільство в катуваннях не зацікавлене, адже мало того що оплачує їх перебування в закладах, ще й отримує небезпечну особистість", — вважає координатор.
Гірша ситуація — з психоневрологічними інтернатами. Якщо у колонії людина може поскаржитися, то у психоневрологічних закладах можливість донести свою позицію — дуже обмежена, тому увага громадськості до таких закладів має бути вищою. Також не слід забувати про працівників установ виконання покарань. Співробітники, які самі працюють у нелюдських умовах і за маленьку зарплату, мають вищий рівень агресії, яку часто виміщують на в’язнях.
За словами Сергія Перникози, ситуація за останні 5 років (період проведення моніторингу) покращилась, установи стали відкритішими, туди легше потрапити, керівники знають, що потрібно удосконалити, інколи вони самі запитують, які є нові стандарти та цікавляться європейським досвідом.
Послухати програму повністю можна за посиланням.
Фото: Радіо Свобода
