Що потрібно робити суспільству, владі, щоб українці-заробітчани почали повертатись на рідну землю? Як голосують за кордоном, чи створено умови для українців, щоб вони могли взяти участь у виборах? Відповіді — у "Персона ґрата" на Українському радіо від голови Української Всесвітньої координаційної ради Михайла Ратушного.
Ведуча:
Світлана Мялик
Скільки українців за останні роки виїхало за кордон, скільки на постійній основі там проживає, а скільки на заробітках?
— Я думаю, що ми можемо говорити про 4 мільйони. На жаль, до сьогоднішнього дня ніхто не веде такої статистики. За нашими підрахунками, у Польщі з правом голосу знаходиться 1-1,2 мільйона і добавляється до шести мільйонів, під певні сезонні роботи. Це, власне, і не є міграцією — значна частина цих людей — це вже є нова діаспора. Студіююча молодь дуже стала виїжджати: це Польща, Нічеччина, Скандинавія, люди з трудовими спеціальностями.
Зрозуміло, що анексія Криму, військові дії на Донбасі — вплинули на міграційні процеси. А от з часу безвізу з Євросоюзом, скільки почало виїжджати українців? Чи можна говорити, що це нова хвиля міграції?
— Я думаю, що безвіз відчутно не вплинув, тут інші чинники, але я думаю, що до цього відноситься економічна ситуація в Україні, і це вже не рік, не два і навіть не п’ять.
Тобто українці виїжджають переважно, аби заробити грошей і забезпечити свою родину?
— Так, минулого тижня за методологією Світового банку наш Нацбанк порахував, що 14 мільярдів доларів громадяни України, трудові мігранти перерахували в Україну — рекордна цифра за останні 5-7 років.
Чи створені всі належні умови за кордоном, щоб українці, які перебувають за кордоном, могли там проголосувати?
— Вони не створені на законодавчому рівні. Щоб проголосувати, треба їхати на дільницю в консульство, ти не можеш проголосувати ні поштою, ні через інтернет, ні в своїй громаді, ні в церкві, тому не створено на законодавчому рівні умов. Нещодавно були вибори в молдовський парламент, людям дозволили голосувати там, де їхні домівки, там, де їхні церкви, де їхні почесні консульства.
Якщо почитати програми цих двох кандидатів, то вони говорять, що "ми створимо умови, щоб люди не виїжджали". Громадяни чують це вже не одне десятиліття. Було, до речі, в першому турі, треба віддати належне, в програмі Кошулинського було, в програмі Тимошенко було, що "створимо програму повернення", "створимо програму міні-кредитування". Але якщо дивитися на головних кандидатів, то бачення, що вони будуть робити з цим ресурсом, — йде певною мірою ігнорування. Я думаю, що цього виборця бояться, бо його не купиш гречкою, він не ведеться на якісь там шоу, він самодостатня людина. Бачить, як живуть у Європі, утримує себе, свою сім’ю. Це вільна самостійна людина, яка має позицію і яка не боїться її сказати. І тому маніпулювати ними дуже складно. Політики стараються їх ігнорувати і позбавляють права на повноцінну можливість формувати політичну владу в Україні.
Є два поняття — є відповідальність і технічна можливість, щоб люди могли проголосувати. Мені здається, що у цьому випадку якраз друге недосконале...
— Причина лежить там: вони бачать, як організовують інші держави. 430 тисяч людей в реєстрі, змогло з них проголосувати 50 тисяч — трохи більше 10%. Чому 90% не голосували? Через свою громадянську позицію? У США 50 тисяч виборців мали намір проголосувати на чотирьох дільницях. Прийде 50 тисяч, які мають намір проголосувати, їх в кращому випадку зможе проголосувати 16 тисяч. Що робити решті 34-м тисячам? Або одна дільниця в Австралії. Тому я думаю, що апеляція Клімкіна (міністр закордонних справ України — ред.) про те, що недостатньо патріотизму, не відповідає об’єктивним обставинам і світовому досвіду.
Якщо ми не можемо піти шляхом електронного голосування, то чому б не розширити хоча б ці дільниці до почесних консульств.
Я думаю, що зараз ці вибори показали, що треба справді вносити зміни в закон, який б полегшили можливість голосувати всім громадянам України, які перебувають за кордоном. Тому що та ситуація, яка склалася сьогодні, фактично посилює міграційний процес. Якщо я бачу в Римі, що я маю можливість стати фактично депутатом римського муніципалітету для мігрантів, а мені влада моя рідна українська не створює умов, щоб я міг в тому Римі проголосувати. Це одна з найгостріших проблем цивілізаційного характеру, яке наразі стоїть перед об’єднаннями української діаспори.
Слухайте інтерв’ю повністю за посиланням.
