Про серіал "Божевільні" в ефірі програми "Віра в кіно" розповіла її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
Фільми, які цього тижня вийшли в прокат – драматичний трилер "Код: червоний" і мелодрама "Після" – залишилися в тіні головної події цих вихідних – виборів. Під враженням я навіть подумала, чи не подивитися мені щось про вибори. Але випадковий пост у Фейсбуці розвернув мої думки на 180 градусів.
"За спойлер – забаню!" – грізно написав один з моїх френдів. На секунду я зависла. Аж потім до мене дійшло – це ж вийшов 8 сезон "Гри престолів", і всі фани аж трусяться в очікуванні наступної серії.
І тут я відчула, що якась частина життя пройшла повз мене, бо я не фанатка "Гри престолів" і взагалі серіалів. Успішні й цікаві були, а от улюблених – не пригадую. І першим на думку спав серіал "Божевільні" Метью Вейнера, який вийшов у США у 2007 році і тривав 7 сезонів.
Сюжет
У назві серіалу захована гра слів: "Mad Men" – "Божевільні", і "Mad Men" – люди з Медісон-авеню, престижної вулиці Мангеттена. Саме тут розташована рекламна агенція "Стерлінг Купер", за лаштунками якої ви й проведете 93 серії. Її мозок – Дон Дрейпер, харизматичний красень і геній рекламних маніпуляцій. У нього є абсолютно все: гроші, кар’єра, вплив, дружина, діти, дім, безліч коханок і заздрісників. Усе надто очевидно, щоб бути правдою, – скаже знавець серіальних сюжетів, і не помилиться.
Якоїсь миті Дон починає розуміти, що його яскраве життя – це просто ілюзія, одна з тих, які створюють в агенції "Стерлінг Купер".
Звичайно, до кожного героя веде своя історія. Наївна секретарка Пеггі хоче вижити серед хижаків Мангеттена. Молодий кар’єрист Піт Кембелл – будь-що видертися вгору по службовій драбині. Дружина Дона Бетті починає підозрювати зраду.
"Божевільні" – це яскрава енциклопедія офісних інтриг, брехні, цинізму й лицемірства. У цьому серіалі ви не зустрінете жодного персонажа, який викликатиме симпатію, зате відчуєте настрій епохи. У фільмі відлунюють усі важливі події, які шокували американське суспільство у 60-их роках.
Чому треба дивитись?
Серіал справді атмосферний. Щиголюваті чоловіки, які роблять кар’єру на Мангеттені, і стилььні домогосподарки у своїх коктейльних сукнях – десь так я й уявляла 60-і: неромантичні, без солодкої глазурі.
У серіалі "Божевільні" 60-і не тільки в моді, а й у виразах облич, поведінці, моральних чи аморальних правилах, у темах для світських бесід з їхнім сексизмом і расистськими жартами. 60-і, від яких дуже тхне сигаретним димом.
І ще – це хороше кіно про сутність реклами. "Стерлінг Купер" – це кухня цинічного креативу, на яку цікаво подивитися зсередини: як ліплять легенди для Coca-Cola, Burger King і Heinekken. Це так мило – дивитися на рекламну індустрію, яка не знає інтернету і соцмереж.
