Співачка INAIA (Катя Рогова) 1 червня презентувала альбом "Королева драм" у столичному "Музичному просторі" МК. В ефірі програми "Re:Актив" на Радіо Промінь вона розповіла про свій альбом докладніше.
Ведучий:
В’ячеслав Ільїн
— За кілька днів до вашої концертної презентації вийшов новий трек "У мінорі".
— Буквально 27 числа. Він ще як пиріжок, тепленький. Це перша україномовна пісня у моєму проекті. Саме тому вона для мене така особлива. Я писала на замовлення для інших виконавців, а для себе була дуже прискіплива. Для мене українська — це такий діамант, який не може бути просто якимсь набором слів. Тому в мене було багато спроб, я вагалася, яке слово буде влучнішим. І коли я вже побачила, що з мелодією все гарно склалося, я цю пісню випустила.
— Ба більше, саме ця пісня дала назву альбому – "Королева драм".
— Справді, у мене в альбомі немає пісні, яка би називалася "Королева драм". Зазвичай обирають якийсь сингл і дублюють його у назві. Я вибрала назву з пісні, ці слова є в пісні "У мінорі".
Власне, так можна сказати й про мене: я все трошки драматизую, і це всі помічали й завжди казали: "В тебе такі сумні, глибокі пісні, така справжня драма". І я вирішила зцементувати цю свою фішку.
— А втім, ви буваєте не тільки меланхолійною. Ті, хто бачив ваш кліп на пісню Hypocrisy, могли зрозуміти, що це не провокація це — просто інша Катя.
— Так, це просто інший бік мого місяця.
Якщо уважно вивчати історію мого костюма, можна побачити посилання на африканське плем’я масаї. Я там так підперезана, але зі спортивною футболочкою. Ще там є смужечка на рукаві, але це насправді скотч.
Ми по нитці збираємо з минулого, надихаємося нинішніми якимись речами.
Даня, режисер, дуже любить якісь складні завдання, втілювати в життя якісь непрості штуки. Мою проекцію висвітлювали на будинках у Києві, на площі Льва Толстого, на Хрещатику, на Нивках… Це цікаво було. Люди зупинялися, запитували, що відбувається.
Було дуже холодно це робити. На це знадобилося кілька ночей.
— Коли говоримо про цей трек, треба враховувати, що це перший англомовний трек у твоїй творчості. Навіть більше – перший хіп-хоповий трек!
— Гадаю, що й останній. Це був такий певний стан у мене. Він мені не властивий. Я не така вже й bad girl. Насправді я хороша романтична дівчина. Просто були такі обставини в житті, коли мене дратували люди, їхнє лицемірство. І щоб не матюкатися, пишеш класний хіп-хоп трек. І усю цю негативну енергію ти трансформуєш у мистецтво.
Воно у нас вийшло таким вуличним мистецтвом, бо ми й фільмували на вулиці. Хіп-хоп — це музика вулиць, музика протесту. Оскільки у нас є alyonaalyona, ця ніша вже заповнена, я визнаю її першість. У кожного з нас є своя ніша, і я тепер комфортненько повернулася до своєї. Але цю пісню дуже люблять і на концертах просять виконати на біс.
— До створення вашого альбому "Королева драм" долучилося багато людей. Вам же не потрібно було йти у підвал на вулиці Заньковецької, щоб шукати там людей?
— Справді, там я почала пошук музикантів. Дякувати Богу, що пізніше мені трапилися дуже класні люди, на них варто було почекати років так 14.
Це такий непростий шлях, доки ти знайдеш свою людину, яка розуміє твої думки, підтримує тебе й не ламає твої задумки. Бо часто буває, що багато хто хоче співпрацювати, але ми не можемо знайти спільної мови, бо у кожного свої смаки. Це такий пазл.
Минулий альбом продюсував Євген Філатов, який став "хрещеним батьком" цього релізу: він допоміг знайти аранжувальників, які фіналізували якісь мої музичні нариси. Цього разу декілька з тих людей працювали й над новим альбомом. Це Сергій Мартинов, відомий як співзасновник "Димної суміші", Данило Марін, саундпродюсер The Erised, Роман Черенов (Morphom). Вони всі класні, і я дуже їм вдячна, що вони так тендітно наче й свого додали, й при цьому не забрали мого.
Я даю їм усі вхідні дані: біт, гармонія, мелодія. Вони вже впливають на сам саунд.
— Чи були від них якісь пропозиції, з якими ви не погоджувались?
— Щоб гостро — у нас не було такого. А от у "У мінорі" трошки змінилася гармонія, і я Ромі сказала, щоб на програші, де власне звучить "Королева драм", ця гармонія моя залишилася, бо вона мені дуже дорога.
Не було такого, щоб мені щось категорично не подобалося. Завжди був компроміс, і з ними це було завжди легко.
Я дуже люблю різні суперечності в творчості. І в пісні "У мінорі" наприкінці звучить мажорна гармонія, тобто виникає нібито така надія. Але текст при цьому залишається мінорний.
