Про короткометражку Павла Острікова в ефірі програми "Віра в кіно" на Радіо Промінь розповіла її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
Чи добре ви знаєте сучасне українське кіно? Настав час познайомитися ближче, і відпустка для цього — чудова нагода. Легке, коротке, але не порожнє — таке кіно я люблю. Як виявилося, любить його і журі національної кінопремії "Золота дзиґа". Отож, найкращий український короткометражний фільм–2018 за версією "Золотої дзиґи" — "Mia Donna", режисер Павло Остріков, Україна, 2018.
Сюжет
Хоча від назви фільму віє дискотекою 80-х, цей фільм — не про Тото Кутуньо. Він про Толіка та Оксану, які 20 років тому під його пісні мріяли і жартували. Тепер їм далеко за 40, вони не мріють і майже не жартують, а живуть собі як-небудь, допоки дивна пригода не перевертає догори дригом їхнє життя.
З дорослого чоловіка Толік перетворюється на 7-річного хлопчика. Лікарі нічого не можуть вдіяти з рідкісною патологією, школа й однокласниці ще більше занурюють у дитинство.
Щоб повернутися до колишнього життя, Оксана спробувала все, і залишилася лише одна надія: на касети Тото Кутуньо.
Чому треба дивитись?
Український магічний реалізм — чули про таке? Так ось почуєте. Саме у цю релігію записав свій фільм Павло Остріков. Бо все, що відбувається на екрані — до сміху реалістичне: життя, яким живуть Оксана з Толіком, базар і сірі кофтинки, які зараз усі носять, шкільна лінійка з патріотичними співами і чаювання з фамільного порцелянового сервізу. Все правда. І Толік з Оксаною — правда. Правда, яка живе у нас за стіною.
Магічне тільки одне — те, що трапилося з чоловіком і його дивна метаморфоза у 7-річного хлопчика. І тут ми підпливаємо до другої причини подивитися це кіно: подумати, а що ж тоді хотів сказати усім цим режисер?
Я, звісно, не наполягаю, але моя версія така: це застереження жінкам, які нерідко самі перетворюють своїх чоловіків на хлопчиків, неспроможних самостійно приймати рішення та нести відповідальність, навіть светр без дружини вибрати. Тепер 40-річних першокласників повно у реальному житті. А режисер просто візуалізував це.
Зрештою, бажання просто посміятися ніхто не скасовував. А "Mia Donna" – це своєрідний анекдот про подружнє життя на 16 хвилин: про шлюб, вік, ревнощі, ностальгію за молодістю та самопальні касети Тото Кутуньо. І зрештою, про любов теж.
