Станом на 10 липня, за даними ЦВК, партії витратили на вибори 559,4 млн гривень, або по 25,4 млн грн в середньому на кожну. При цьому масштаб витрат суттєво відрізняється. У лідерах — "Слуга народу" (96,9 млн грн), далі — "Радикальна партія Олега Ляшка" (73,0), "Голос" (71,6), "Українська стратегія Гройсмана" (61,2) і "Опозиційний блок" (54,9). Для порівняння, партія "Патріот" витратила на кампанію лише 141 тисячу гривень, а "Соціальна справедливість" і Партія Зелених — взагалі ні копійки.
Ці витрати можна співставити з витратами партій на дострокові парламентські вибори 2014 року, які обійшлися партіям-учасникам у 674,5 мільйона гривень. Тоді найбільше витратила на агітацію "Батьківщина" — 109,5 млн грн, далі йшли "Опозиційний блок" (106,4) і "Блок Петра Порошенка" (97,3).
Скільки ще коштів витратили партії на оплату агітаторів, цієї надзвичайно важливої складової передвиборчих кампаній — невідомо.
Чи законно платити агітаторам
Згідно з законом про вибори народних депутатів, видатки з виборчого фонду йдуть на передвиборчу агітацію, тобто на ефірний час, на друковану площу, розміщення білбордів і таке подібне, але не агітаторів.
"Згадаймо минулі президентські вибори. Центральна виборча комісія за зверненням кількох політичних сил затвердила роз’яснення і передбачила, що оплачувати роботу спостерігачам та надавати агітаторам якийсь гонорар незаконно, але разом з тим, якщо такі особи добираються до якогось місяця, то партія могла би відшкодувати їм дорогу і можливо якісь поточні видатки, на зразок харчування", — розповідає Андрій Магера.
Однак, як з’ясував журналіст Українського радіо Михайло Аландаренко, принаймні у Києві, партії, а також кандидати-мажоритарники далеко не завжди дотримуються цієї норми закону.
За "Українську стратегію Гройсмана" агітують двоє хлопців. Один з них, студент Денис, каже, що грошей за це не отримує. Хіба що за проїзд, житло та харчування: "Ми працюємо агітаторами на волонтерській основі, нам не платять грошей, тобто компенсують проживання, харчування та проїзд".
На Хрещатику та на Софіївській площі стоять адепти "Європейської стратегії". Вони цікаві співрозмовники, є серед них навіть архітектор. Але давати інтерв’ю під запис відмовляються геть усі. Як каже один з них, його так сильно сварили перехожі, що він не має ніякого бажання спілкуватися з журналістами.
Дар’я агітує за самовисуванку Анну Леденьову. Признається, що їй за це платять:
"Гроші за це отримую, 50 грн за годину, працюю по 4 години на день", — додає вона.
Як зазначає Дмитро Черетун, значна частина партій та окремих політиків, зокрема тих, які мають обмежене фінансування, дійсно залучають агітаторів на безоплатній основі, однак часто політики шукають способи обійти заборони, накладені законом.
"Хай там як, виборча кампанія — це певний товар, коли та чи інша партія чи політик потребують поширення своїх агітаційних матеріалів чи підтримки, а відповідно, хтось готовий за певну суму надати послуги із роздачі агітаційних матеріалів, або якщо взяти вище — із організації якихось сіток тощо. Але варто підкреслити, що не можна платити агітаторам безпосередньо, це протизаконно, або якщо партія звернеться до якоїсь юридичної особи, компанії, яка може організувати такі послуги і таким чином їх оплатити", — зазначає аналітик руху "Чесно".
''Сірі'' схеми для VIP-агітаторів
Із так званими VIP-агітаторами ситуація дещо інша. Оплачувати їхні послуги закон дозволяє, але і тут політики часто використовують ''сірі'' схеми.
''Якщо не помиляюсь, стаття 68 закону про вибори народних депутатів передбачає концерти й інші публічні заходи як допустиму форму політичної агітації. Тобто теоретично вони не є поза законом. Інша річ, що з урахуванням того, що ми йдемо до більшої прозорості передвиборчих витрат, то тут питання, наскільки ці концерти прозоро оплачуються. Згідно з проміжними звітами партій, витрати на такі заходи мінімальні, порівняно з іншими", — підкреслює Дмитро Черетун.
За його словами, згідно зі звітами, усі 20 найбільш рейтингових партій витратили на організацію концертів менше 4 млн грн, при тому, що реальні витрати на організацію таких заходів набагато більші.
Чи варто забороняти оплату агітаторів
Експерти сходяться на думці, що допоки в Україні будуть люди, готові в силу тих чи інших причин агітувати за гроші, боротися з цим явищем немає сенсу. Однак можна зробити оплату послуг агітаторів прозорою, аби було видно, скільки насправді витрачають політики в ході передвиборчих кампаній.
"Я все ж таки за те, щоб така робота оплачувалася, але в нас мають бути досить прозорі фінансові питання самих партій. Якщо в нас можливо колись буде введена в дію стаття Конституції про загальне декларування усіх і кожного, можливо це певною мірою і зніме проблему, тому що кожен подасть декларацію і буде видно, хто що заробив і на що витратив", — вважає Андрій Магера.
"Єдиний вихід із цієї ситуації: обіг тіньових коштів на виборах — це максимальне упрозорення, тобто запровадження тих норм законодавства, які дозволять максимально ці кошти вивести на світло і оцінити, хто скільки витрачає і звідки бере ці гроші", — переконаний Дмитро Черетун.
Спецпроект Українського радіо "Еволюція виборця" — це 20 аналітичних ефірів та 3 публічні заходи. Його основні завдання — аналізувати сучасні політтехнології та методи впливу, робити факт-чекінг заяв представників різних політичних сил, розвінчувати маніпуляції, міфи та фейки. Його мета — сприяти розвитку критичного мислення громадян, аби вони об'єктивно оцінювали те, що відбувається, та могли робити вільний, усвідомлений вибір.
Слухати повну версію ток-шоу.
Слухайте спецпроект у вівторок та четвер, початок о 18:10.
Проект реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
