– Катю, які правила етикету ти виконала, перш ніж прийти до нас у студію?
– Я підготувалась до зустрічі. Коли я навчалась етикету в Швейцарії, нам завжди намагалися донести одну істину: етикет – це домашня робота. Тобто етикет – це те, як ви підготуєтеся до тієї чи іншої події.
Тому сьогодні, перш ніж прийти до вас у студію, я мала підготуватися, подивитися, яка у вас студія, як було б доречно вдягтись, як вести себе… Я ж не можу йти урізнобій з інтер’єром.
– Тобто жінка має думати про інтер’єр?
– Звісно. Вважається, що жінка не має надто виділятися у інтер’єрі, і при цьому вона має гармоніювати з ним. Аж до того, що у вищих колах жінка вдягає одяг, який відповідатиме головній страві, щоб коли гостям принесуть головну страву, їм усе приносило естетичне задоволення.
– А яких правил ти дотримуєшся зараз, у нашій студії?
– Звісно ж, це етикет спілкування. Я намагаюся не перебивати вас.
Окрім цього, завжди, коли ви йдете на зустріч, потрібно обирати свій власний образ, яким ви хочете видатись у тій чи іншій ситуації. Звісно, краще, щоб ці "видаватися" і "бути" не сильно розділялися. Тому я підібрала те, якою я маю бути, для того, щоб максимально донести інформацію радіослухачам і вам.
.jpg)
– Удома ми часто розслабляємося. А чи існують такі умови чи такі "кола", де завжди потрібно думати про етикет?
– Я б сказала, що при зустрічі з новою людиною, при знайомстві і взагалі, у будь-якій ситуації, де важливе перше враження, не варто забувати про правила етикету.
Насправді навіть у вас вдома те, що вам здається відсутністю етикету – це ваш особистий етикет. Якщо ви звикли у себе вдома їсти, наприклад, руками – це ваш домашній етикет. Ви запрошуєте друзів, говорите: так, у мене вдома погони з себе знімаємо і їмо руками. Чому б і ні?
– Чи важко люди піддаються навчанню етикету? Як вони сприймають те, що ти їм розповідаєш?
– Усе залежить від того, як людина прийшла до мене. Якщо це співробітник компанії, якого "привели" – дещо складніше, тому що мені потрібно донести йому цінність цих знань, і донести те, що я у жодному разі не намагаюся змінювати його самого.
Етикет – це не уніфіковані правила. Тому я завжди кажу діткам, які у мене навчаються: якщо ви – сміхотушка, у жодному разі не треба це в собі вбивати. Просто коли смієтеся, прикривайте рота рукою, щоб усім це не демонструвати.
Якщо ж люди приходять самі, кажуть: "От, я відчуваю себе невпевнено за столом", або "Якось на переговорах я не знав, куди діти ложку від кави" – з такими людьми набагато легше працювати.
– Чи існує етикет у барі? Як поводитися у такому місці?
– Звісно, є.
Знову ж таки, все починається з зовнішнього вигляду. Чи ви хочете, щоб з вами усі знайомились, чи ви хочете зайняти якусь незалежну позицію.
Другий момент – це ваші рухи, як багато місця ви хочете займати. Якщо ви будете сильно розмахувати руками, це означатиме, що в принципі до вас можна підійти познайомитися, ви дуже емоційна людина.
Також важливі реакція на компліменти та, наприклад, пригощання, якщо вас хтось пригостив коктейлем – як ви відреагуєте. Це все стосується етикету.
Використані фото зі сторінки Катерини Лисенко у Facebook
