— Що таке інформаційна та гібридна війна у вашому розумінні?
Артем Біденко: Інформаційна війна, звичайно ж, є частиною гібридної, але водночас ці два терміни не мають якогось усталеного значення в різних мовах. Кожен може в них вкладати щось своє. Загалом гібридна війна означає, що методи скоріше асиметричні. Залучаються соціальні, гуманітарні зв’язки між людьми і швидше суспільство руйнується зсередини, а вже на додачу ідуть танки, летять літаки і вже відбувається війна справжня. Інформаційна війна — це скоріше набір інструментів інформаційного поля, каналів комунікації, методів комунікації між людьми, які використовуються в цій гібридній війні.
Олександр Чекмишев: Коли ми говоримо про гібридну війну, то найкращий результат, до якого прагнуть ті, хто її починає — це досягти ефекту "стокгольмського синдрому", коли пересічним громадянам не зрозуміло, хто друг, а хто ворог, кому вони реально симпатизують, кого вони можуть захищати чи надавати допомогу і відповідно, інформаційний складник у цьому відіграє ключову роль.
Які методи ви вважаєте найефективнішими у інформаційній війні?
Олександр Чекмишев: Сучасна інформаційна війна з точки зору її методів, — я використаю такі традиційні військові поняття як напад та оборона, — вона передовсім має відзначатися системністю. Успішність залежить саме від цієї системності. Можна безкінечно аналізувати, які засоби були застосовані проти України. Звичайно, це були передовсім колосальні ресурси і вони були скоординовані як з точки зору впливу на російського громадянина, так і на українців. Тут не можна щось одне висмикувати, але можна згадати "розіп’ятих хлопчиків", образ "фашиста" і "хунти".
Артем Біденко: Ми у себе в міністерстві чітко систематизували всі ці операції. У нас є Біла книга інформаційних спецоперацій Російської Федерації проти України. Така можливість систематизувати, в тому числі, і тому, що в Росії теж є певна система використання інформаційної зброї. Вона базується на так званій Доктрині Герасимова, яка є військовою доктриною, що включає в себе методи саме інформаційної війни поряд з військовими методами, і на теорії хаосу, який управляється. Саме ця теорія лежить в основі всіх операцій і сценаріїв. Сценарій має початкову точку, певні цільові аудиторії і кінцевий результат — посіяти хаос. Таких сценаріїв щодо України ми нарахували не менше 40. Це і бази НАТО, і страти військовополонених, і тюрми СБУ, в яких відбуваються гоніння на людей і порушення свободи слова і так далі. Для кожної цільової аудиторії здійснюється свій елемент сценарію, а в Україні це все разом веде до того, що ми нікому не довіряємо.
Що зроблено Міністерством інформаційної політики для протидії російській пропаганді?
Артем Біденко: Якщо ми згадаємо 2014 рік і уважно почитаємо положення про міністерство, то воно не створене для протидії пропаганді. На жаль, цього не було, оскільки був великий страх, що воно перетвориться на міністерство цензури. Тому ми отримали міністерство з досить сильно обрізаним функціоналом. Він звівся до координації органів державної влади в тих питаннях, які стосуються інформаційного суверенітету і безпеки, до популяризації України у світі, плюс мова йде про інформаційну реінтеграцію Донбасу і Криму, роботу з внутрішньо переміщеними особами і так далі.
З того, що найважливіше, можна сказати, це звичайно ж відбудова телевізійної інфраструктури — це 4 вежі, більше 120 передавачів, які розташовані на лінії розмежування, і сьогодні ми фіксуємо, що мовимо в тому числі на територіях, які є окупованими. Звичайно ж, це підтримка громадських проектів, в тому числі щодо створення контенту, суспільних проектів, які стосуються освіти щодо медіа-грамотності, щодо того, яка є реальна правда. Тобто, там, де міністерство змогло отримати в рамках свого функціоналу якісь ресурси, ми максимально рухаємось, але слова "пропаганда" взагалі немає в нашому положенні.
Інформаційна війна — тиха. Якби ми кричали: та ми ось тут зробили, ми те зробили, а в нас газета виходить для окупованих територій, це все швидко прикрили б на тому боці. Тому деякі речі ми не афішуємо і розкажемо про них після того, як закінчиться війна. Другий момент: інформаційна політика включає в себе в першу чергу освітні та просвітні проекти.
Олександр Чекмишев: Я особисто не маю персональних претензій до мого співрозмовника тут в студії, але мушу констатувати, бо це буде чесно і про це говорили багато медіа-експертів, що у багатьох аспектах міністерство спричинило шкоди для українського інформаційного простору більше, ніж ФСБ. Для того, щоб протистояти тій гібридній війні, про яку ми почали говорити, та інформаційній її складовій, не потрібно мати такі самі ресурси, які вкидає Росія. Не треба мати такі ресурси, які мають ті українські політики, які "підносять Путіну снаряди", але потрібна передовсім системна злагоджена робота. Всіх не встигну перерахувати у вашій студії, але скажу передовсім, що чи не найбільша заслуга лежить не на представниках міністерства, а на звичайних користувачах соцмереж, які викривали російські фейки, які висміювали їх, які створювали відповідний інформаційний фон.
Спецпроект Українського радіо "Еволюція виборця" — це 20 аналітичних ефірів та 3 публічні заходи. Його основні завдання — аналізувати сучасні політтехнології та методи впливу, робити факт-чекінг заяв представників різних політичних сил, розвінчувати маніпуляції, міфи та фейки. Його мета — сприяти розвитку критичного мислення громадян, аби вони об'єктивно оцінювали те, що відбувається, та могли робити вільний, усвідомлений вибір.
Слухайте спецпроект у вівторок та четвер, початок о 18:10.
Проект реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
