"Я доволі давно працюю як перекладачка французької літератури й нехудожньої літератури українською мовою. Декілька книжок у мене вже вийшло. Це книжки-інтерв’ю, які раніше були упорядковані для різних видавництв. І ось поволі дійшло до свого писання", — зазначила Ірина Славінська.
"Що стало поштовхом — мені не дуже ясно. Але я дуже чітко пам’ятаю перший текст, який я написала для цієї книжки два з половиною роки тому", — пригадує авторка.
Ірина Славінська зауважує, що все почалося з музики.
"Я слухала Ніну Сімон "Just Like A Woman", і зрозуміла, що треба написати про цю музику. Загалом у "Моїх запасних життях", крім спогадів, є дуже багато про кіно, про книжки, про музику. Наприклад, про такі культові штуки для багатьох поколінь українських глядачів як "Матриця", — сказала вона.
Славінська долала, що "ця книга охоплює дуже й дуже важливу частину нашої історії, реальності — початок 2000-х. Для сучасного українського, і не тільки українського, покоління тридцятилітніх саме початок 2000-х є тим ядром, де відбувалося все найцікавіше".
Фото: Ірина Славінська/ Суспільне