Лариса Брюховецька розповіла, що у цей день традиційно делегація Національної спілки кінематографістів вирушила до Сосниці, де народивця Олександр Довженко, щоб відзначити цю дату.
"У цей день усе містечко відзначає це свято. Буде мітинг на центральній площі, а потім у кінотеатрі імені Довженка відбудеться зустріч з кінематографістами і перегляд нових стрічок українських кінематографістів, – розповіла кінознавиця. – Традиційно у цей день вручають Державну премію імені Довженка лауреату, але оскільки цього року лауреатом став Сергій Лозниця, який проживає за кордоном, вручення очевидно відбудеться в якомусь іншому місці в інший час".
Лариса Брюховецька вважає, що картини Довженка необхідно показувати на українському телебаченні для широкого глядача, з коментарем, але це неможливо без бажання керівників каналів та тих, хто формує політику каналів.
"Особисто я перед цим днем переглянула і "Арсенал", і "Землю". Це стрічки, у яких при кожному перегляді знаходиш нове, вони невичерпні. У цих стрічках є велика доза документалізму, правди. Довженко просто занурювався у це середовище людей з народу, і показував їх, – переконана кінознавиця. – Це людина, яка прозрівала і минуле, і майбутнє, і була транслятором свого часу, у якому йому довелось жити. Особливо у свій ранній період, тому що потім на його творах була важка печать тоталітаризму".
Зокрема, роботу Олександра Довженка над фільмом "Щорс" у 1930-х роках кінознавиця називає "суцільними тортурами".
"Людина три роки писала сценарій, збирала матеріал, затвердила його на всіх інстанціях і вже знімає кіно – і тут його головного консультанта, який воював із Щорсом, арештують як ворога народу. Усе довелося переробляти. Після цього Довженко дістав інфаркт і лікувався пів року. Знімати кіно у часи Сталіна – це були надзвичайні муки і ризик", – переконана Лариса Брюховецька.
Незважаючи на це, фільм "Щорс" у 1941 році був відзначений Сталінською премією 1-го ступеня.
Фото BBC
