Оксана Писаренко розповідає, що таке емоційний інтелект і чим він для нас важливий:
"Емоційний інтелект — це розуміння своїх емоцій та емоцій оточуючих і саме основне, щоб з цих емоцій ми могли зробити ресурс для того, щоб досягати певних цілей".
Дарина Аітова додає, що важливо розуміти, як ці знання використовувати на практиці:
"Добре, я розумію, що зараз наприклад я злюсь чи сумую, а що мені далі з цим робити? Тому саме навичка емоційного інтелекту — це про те, як можна перетворити розуміння своїх емоцій та емоцій інших людей в ресурси. І саме основне те, щоб ми могли спочатку на самому першому етапі ідентифікувати наші емоції. В нашому спектрі емоцій по певних категоріях є 6/ 8/12 (залежно від теорії), а взагалі відтінків емоції може бути більше 300, і для того щоб зрозуміти, яку емоцію я зараз відчуваю, в першу чергу ми її повинні назвати".
Емоціями керувати справді важко, тому коли ми відділяємо цю емоцію від себе, то вже розуміємо, як далі з цим обходитися.
"Всі емоції, які ми зустрічаємо, важливо, щоб вони не встановлювалися в нашу нервову систему, в нас, а щоб ми могли їх від себе відділяти і з ними працювати", — говорить Дарина Аітова.
Ми свою методологію побудувала на важливих принципах:
Перший принцип: усвідомлення того, які емоції є; другий принцип: екологічно взаємодіяти з ними; третій принцип: розвивати емпатію в собі і в оточуючих; четвертий принцип: соціальна адаптивність.
"Якщо ми переходимо до того, з якого віку можна розвивати і саме працює наша школа, то ми ранжували дітей за принципами розвитку психологічних, фізіологічних, фізичних особливостей. Перша вікова категорія це 4-6 років, ми розуміємо що це діти, які тільки збираються йти до школи. Школа, 1 клас — це завжди стрес, і для того, щоб дитині легше було сприймати цю інформацію, ми говоримо про емоційний інтелект. Це навички, як взаємодіяти з оточуючими, що не потрібно замикатися в собі і не говорити про те, що я відчуваю, це розкриття дитини, як особистості. Діти абсолютно різні, тому питання як взаємодіяти вірно.
Ми запроваджуємо в такому віці 5 сенсорних навичок. Тобто, емоції потрібно дитині промалювати, зліпити, проговорити, ми використовуємо арт-терапію, казкотерапію. Наша задача — показати, як можна самому зробити цю емоцію такою яскравою.
Наступна вікова категорія — це 7-9 років. Далі ми говоримо вже про підлітковий вік і ми ранжуємо дітей 13-14, 15-16, так як взагалі діти абсолютно різні, їх запити, навіть як вони сприймають інформацію.
Ми вибудовуємо таку систему, таке суспільство — мікросуспільство, де дітям ми будемо доступні", — говорить Оксана Писаренко.
Фото: Pixabay
