На фестивалі "ПроМова" ви виконали спільну пісню. Зустрілися два абсолютно різних покоління. Як це сталося?
Ennyday: Ми говоримо спільною справою. Є ті, хто каже, що в Україні репу не було, немає й бути не може. Цим людям ми хочемо довести протилежне і зробити це на високому рівні. А зробити це можна тоді, коли молода крок об’єднується із досвідом — це просто шалена суміш.
Олександр Стьоганов: Хіп-хоп — це те, чим я живу від дитинства. Хіп-хоп — це стиль, у якому є дев’ять різних напрямків, це ціла культура. Реп — це слова. Сучасна музика міняється, але речитатив залишається. Реп зі мною завжди.
Ennyday, як далеко ти можеш зайти у своїх експериментах? Кожна пісня у твоєму новому альбомі "Ракета" трохи експериментальна.
Хочеться розширювати рамки — і рок, і дабстеп, і все, що завгодно. У моїй пісні "Монатік заплаче" є рядок: "Не називай мене репер, я просто співати не вмію". Цим хотів сказати, що я, звичайно, люблю хіп-хоп культуру всім серцем, але не хочеться обмежувати себе у творчості. Єдине, що мене зупиняє від якогось шансону, джазу чи поп-хіта — це нестача вокальних даних. А втім, хочеться експерементувати. Я думаю, що меж не буде.
Олександр Стьоганов: У багатьох наших топових артистів немає вокальних даних. Проте це нікого не зупиняє.
Чи треба взагалі реперу вміти співати?
Олександр Стьоганов: Деякі репери зараз випускають треки й кажуть, що це реп. Але якщо послухати, то там усе співається на нотах. Коли читаєш, ти все одно інтонуєш.
Ennyday: Це більше чіпляє, якщо є якась елементарна мелодія. Чим вона простіша, тим прикольніше її підспівувати. Музика і приспів — це те, заради чого музика взагалі існує. У репі можна навіть обійтися вигуками.
Олександр Стьоганов: в мене взагалі була така ідея зробити групу, яка взагалі не виступає. Вона просто скрізь приходить, всі її знають, вона розкручена, але що співає ніхто не знає, тому що зараз навіть це не головне, щоб бути героєм тусовок.
А що головне?
Хайп, просто жити, кайфувати від цієї тусовки...
Олександре, чим живеш і що робиш останні два роки?
Олександр Стьоганов: Найшикарніша новина: три роки тому в мене з’явилася донька. Весь час забирає саме вона. Процедура виховання лягає на мене, але я від того кайфую. Паралельно я пишу пісні деяким нашим артистам, замовні пісні на корпоративи, знімаю відеокліпи та документальні фільми. Тобто я постійно присутній у творчому процесі. Щодо групи "Вхід у Змінному Взутті", Потап пішов співати до Насті, після цього з’явилася пауза, я почав шукати себе, займатися іншими проектами. Не хотілося нікого збирати. Зараз, щоби повноцінно повернутися, хотів би це зробити якісно, з якимось гарними інвестором, у пошуку якого перебуваю. Робити неякісно не хочу. Мені вистачає всього. Я кайфую від життя, роблю реп з Ennyday, щодня пишу пісні.
Чи буде грандіозне повернення на сцену?
Олександр Стьоганов: Я цього хочу. Але я хочу робити це якісно найперше для тих, хто буде це дивитися і слухати.
Чи є якийсь ідеальний алгоритм того, як стати реп-зіркою в Україні?
Олександр Стьоганов: Реп в Україні нікому не потрібний. У нас же всі працюють під цільову аудиторію. А цільова аудиторія — це жіночки десь із регіонів. На цю аудиторію орієнтується й наш шоу-бізнес. Саме тому на телебаченні в нас немає якихось якісних розумних вікторин, бо телевізор трохи не для тих людей. Ті, хто більш розумний, сидять в інтернеті, дивляться щось тематичне, читають вузьку літературу. Цей ринок залишається тільки для попси, Дзідзьо, Винника й тому подібних. Тому й не з’являється хіп-хоп.
Як же тоді Ennyday стане доступнішим для людей?
Олександр Стьоганов: Зараз у нашому житті телебачення вже нічого не відіграє в плані промо. Хіба що якось допомагає, розповідає глядачеві, слухачу. Але точно не продюсує артистів. Артистів продюсує ютуб, власний талант артиста. Інтернет править світом, соцмережі роблять революцї.
Як ти оцінюєш свою творчість у плані популяризації?
Ennyday: В Україні насправді репу досить таки багато. І протягом усієї історії була значна кількість. Проблема в тому, що він був дуже вузькоспеціалізований. Наприклад, візьмемо американський ринок, колиску репу. Хочеш послухати реп у машині — є реп для машини. Хочеш послухати реп із дівчиною — знайдеш собі повний каталог романтичних R'n'B-пісень. Хочеш відірватися в клубі — там буде відповідна музика і для цього. У нас до певного часу не вистачало цієї різноманітності, не вистачало каталогу. На мій смак, у нас реп для реперів.
Які українські виконавці репу є у вашому плейлесті?
Олександр Стьоганов: У моєму плейлісті немає українських виконавців. Я слухаю тільки американський хіп-хоп. Навіть російський не слухаю.
Ennyday: Аналогічна історія. Користуючись нагодою передам привіт виконавцю під ніком "Дядя Вова". Це мій хороший друг із Луцька. Його стиль мені дуже близький, він створює пісні про дівчат, веселощі тощо. Це заходить масово. Він — музикант з освітою, до створення пісень підходить професійно, мелодично, виходить якісний продукт. Саме такого продукту не вистачало увесь цей час.
Зараз українські репери все одно співають російською. Ви робите реп українською. Чому?
Олександр Стьоганов: Раніше в мене були й російські пісні. Українська мова — це наша мова. Ми знаємо, яка зараз ситуація.
Це більше пов’язано з ринком. Хто хоче заробляти гроші, розуміє, що музика, яка лунає російською мовою, продається на всьому пострадянському просторі, серед емігрантів Америки чи в інших країнах. Україна — це досить маленький ринок.
Якщо відкинути поп-музику, дідусів, бабусь, тих, хто не слухає, то серед моєї аудиторії, на яку я можу впливати, залишається десь 5000 тисяч людей. Тобто я маю розраховувати на таку якість кліпів, якість пісень, щоби виживати — якщо я хочу робити бізнес. Тому для мене це хобі, моя улюблена справа. Справжні репери живуть іншими рамками.
Ennyday: Свого часу я писав англійською мовою. У моїх планах було підкорення американського ринку. Проте тривалий період часу не міг нічого написати. Одного разу спонтанно вирішив провести експеримент: поставив собі дедлайн у півгодини і вирішив написати реп-трек українською мовою. Вклався в дедлайн. Шалено кайфанув від результату. Ця пісня називається "Клептоман". Зараз моя ціль – стати прикладом для інших українськомовних реперів.
