Однодумиці чи подруги: з ким краще працювати
Коли запитують, чи потрібно будувати бізнес з друзями, то я скажу, що з друзями потрібно їздити на пікніки і пити вино. А бізнес потрібно будувати з бізнес-партнерами чи бізнес-партнерками. Я називаю таких людей "однодумицями". Дуже важливо дотримуватися балансу, щоб це не були подружки. Коли це дружба, там дуже багато всього заміксовано. Немає жодної зони відповідальності: "Тут я хочу, а тут не хочу, тут я образилася, а тут у мене дитячий садочок". У бізнесі кожен учасник бізнес-процесу відповідальний за свою сферу.
Наприклад, у Creative Women Space немає ієрархії, а є горизонтальна лінія управління, тобто є п’ять жінок, які схвалюють рішення одноголосно. Можливо, рішення схвалюються довше, але ми точно впевнені, що з цим рішенням усі щасливі і всім з цим комфортно. Півтора року ми працювали на довірі, а потім ми зрозуміли, що важливо задокументувати всі процеси і чітко прописати, як ми будемо управляти цим бізнесом, як він буде масштабуватися, чого ми хочемо досягти. Два місяці тому ми підписали офіційний документ про те, що ми є співзасновницями, і там є про те, як схвалюються рішення, хто за що відповідає.
Сильні сторони кожної
Кожна з нас має індивідуальні, відмінні від іншої сильні сторони. І ми вирішили, що виставимо щитом сильні сторони кожної в певній ситуації. Якщо я не вмію продавати, я не продаю. Якщо я вмію домовлятися і згладжувати конфлікти, то піду їх згладжувати і домовлятися. Якщо Даша вміє вести перемовини з стратегічними партнерами, то туди піде Даша. Якщо Іра вміє поставити когось акуратно на місце в рамках цінностей простору, то це робить Іра.
Цінності як інструмент
Будь-яка корпорація чи бізнес починається з цінностей. Ми зрозуміли, що для нас дуже важлива пристрасть у роботі. Мине приймаємо каторжної роботи. Ми за те, аби шукати собі справу до душі, розвиватися у цьому і посилювати свої сильні сторони, замість того, аби вичавлювати з себе те, чого немає апріорі. Для нас дуже важливі любов до людей і любов до своєї власної справи, тому що без любові не можна створити нічого ціннісного.
Ми створили цей простір, аби вирішувати і служити. І це настільки круто бачити результати того, що ти робиш, як змінюються люди, як утворюються нові колаборації між жінками. І ми бачимо, що жінки можуть об’єднуватися, можуть довіряти одна одній, можуть бути собою і ким завгодно. Нарешті жіноча тема в Україні набула голосу, який звучить у різних регіонах.
Ставлення чоловіків до жіночих просторів
Так склалося історично, що жіночі зібрання, колективи, об’єднання чомусь привертають до себе дуже багато уваги. Коли чують про жіночий простір, то топ-запитання: "А чоловікам можна?". Так, чоловікам справді можна. На моменті, коли ми тільки відкривали простір, велика кількість саме чоловіків підтримала нас на початку: як морально, так і скручували стільці, допомагали облаштовувати простір. Тобто все в порядку з чоловіками у наших життях.
Але коли є жінки у міксованих групах, то є сенситивні теми, які не дозволяють їм проявлятися повністю. Немає довірливого кола, розуміння того, що ти говориш і тебе розуміють, що ти на одній хвилі з усіма іншими. Все-таки чоловіки інакше побудовані. Тому моноколектив посилює жінку, у ньому їй безпечно, безпечно говорити про свої страхи та сумніви.
Яку потребу Creative Women Space заповнює для своїх клієнтів
Ми себе позиціонуємо як соціальне підприємництво, ми працюємо зі звичайними жінками. Ми працюємо з невидимим: їхніми страхами та внутрішніми перепонами. Часто не розуміють і питають: "Де ж там соціальний компонент?". Якщо жінки, які піддались насильству, якщо жінки з інвалідністю, якщо жінки-переселенки, то тут чітко все зрозуміло. Але незрозуміло, у чому проблема звичайних жінок. В тому і проблема, що ці жінки невидимі. Наприклад, у Вірменії жінки після 30 років зникають з радарів — вони вийшли заміж і їх не стало. Тому ми працюємо з внутрішнім і невидимим, тим, що не видно на поверхні. Але якщо копнути глибше, то ми працюємо з синдромом самозванки, з синдромом хорошої дівчинки. Це нормально у 35 чи 70 років не знати, хто ти. Нормально починати з нуля, пробувати щось інше. Основні напрямки, в яких ми працюємо: івенти, мотиваційні програми, бізнес, мандрівки, культура.
Як визначити вплив та підсумки роботи
Аби визначити підсумки нашої роботи, ми можемо порахувати кількісний результат, і це будуть цифри. Вплив і зміну можна виміряти тільки особистими історіями жінок, які відчули, що щось на них вплинуло. Зараз ми починаємо збирати такі історії та розробляємо форму зворотного зв’язку. Ми вже бачимо, що з’являються колаборації між людьми, які утворюють невеличкі бізнес-тандеми, які стають разом спікерами у пару.
У чому перевага жіночого колективу
По-перше, коли ми об’єдналися і стали пліч-о-пліч, кожна з нас мала за плечима свою цільову аудиторію. Це було п’ять цільових аудиторій, які перехрестилися в одній точці. Це збільшує охоплення. По-друге, це креативність. Одна жінка креативна, а коли їх п’ять, то це невичерпний запас ідей. Крім того, це різний набір навичок, досвідів, які можна так чи інакше застосувати, посиливши одна одну.
Що б ти зробила, якби не боялась?
Це терапевтичне запитання. Просто спитай себе: "Що б ти зробила, якби не боялась?". Можливо, ти не матимеш відповіді одразу. Все починається з актуалізації. Ми не можемо вирішити проблему, якщо живемо в сліпоті і не знаємо, що вона в нас існує. Під час нашого проекту ми проводити дискусії та опитування і дізнались, що близько 40% жінок відкрили б бізнес, якби не боялись, ще більше 20% жінок змінили б кардинально своє життя, зокрема розлучилися з чоловіком, говорили б про те, що вони думають, змінили б роботу.
Нетерпимість один до одного у колективі
Мізогінія — це коли жінки ненавидять або не сприймають інших жінок. Іноді це стосується й чоловіків. Зріла, здорова, екологічна людина не буде заздрити, тому що немає сенсу комусь заздрити. Ти є ти. Вчора ти була інша, ніж сьогодні. Завтра ти можеш бути зовсім іншою. Питання лише у тому, що ти візьмеш у свої руки, куди ти підеш і що робитимеш зі своїм життям. Питання мізогінії — це те, що ми себе постійно порівнюємо з іншими. А цю енергію потрібно переключити на себе.
Як працює жіноче коло
Повинні бути близькі за духом та цінностями люди, яких ти обираєш за сферою діяльності та цінностями. Ти мусиш чітко підписатися, що ти маєш бути з високим рівнем самодисципліни. Це мусять бути регулярні зустрічі: якщо це один раз на тиждень, то всі зустрічаються один раз на тиждень. Ця зустріч може тривати годину чи більше, проте дуже важливо дотримуватися регламенту. Якщо кожна в колі має 15 хвилин, то ці 15 хвилин належать їй. Ми не перебиваємо, не коментуємо, не засуджуємо. Вона може плакати, сміятися, мовчати, розповідати, ділитися. І тоді після того, як кожна висловила все те, з чим вона стикається, з чим вона бореться, чим вона живе, починається загальний фідбек-обговорення. Так крок за кроком ти отримуєш ресурс своєї зграї. Ти приходиш у безпечне місце, де ти ділишся тим, чим хочеш поділитися і отримуєш цю підтримку. Це не терапія. Та й кола можуть бути різні, присвячені різним ідеям. Головне — знайти своїх і бути серед своїх.
Рекомендації книг
Я б порекомендувала взагалі читати книжки. Якщо не знаєш, що читати, то є багато літературних блогерів, тобто підберіть собі книжки, які вам лягають: паперові чи електронні. Щодо книжок щодо жінок, я б порекомендувала книгу "Жінки, що біжать з вовками". Це книга, яка не читається залпом за один вечір. Це книжка, яка пропрацьовується шматками. А також такі книги, як "Феміністки не носять рожевого", "Люба Іджевале, або Феменістичний маніфест у п'ятнадцятьох пропозиціях" та "Справжні митці не голодують".
Фото — facebook.com/CreativeWomenSpace
