"Частина моєї родини переїжджала з Білорусії до України, і нам потрібні були документи, щоб бути тут понад визначених 90 днів на півроку. Я юрист, і певні речі ми одразу зрозуміли. Ми пішли трішки незвичним способом, але найпростішим: отримали документ-дозвіл на імміграцію. Його дуже довго можна отримувати, протягом 6-12 місяців. І вам ніхто не каже, скільки часу це буде розглядатися. Тим не менш, на підставі цього документу вам досить швидко виробляють всі документи. Він є передумовою для посвідки на постійне проживання. Якщо у вас є цей документ, вам відразу виробляють посвідку на постійне проживання без жодних інших суттєвих документів", — зазначив Володимир Яворський.
Правозахисник зауважив, що є проблема з неоднозначністю переліку необхідних документів.
"Але я не знаю, чи ця система корупційна, чи це хаос, проте список документів в законі один, в постанові Кабінету міністрів дещо інший, в наказі внутрішньому він теж інакший, а коли ви приходите у цю установу ви взагалі отримуєте щось зовсім інше. Питання є також у тому, де подавати документи. Щоб дізнатись щось, ви маєте прийти особисто. Ви приходите, розповідаєте свою історію, при вас телефонують своєму начальнику, бо виявляється, що з такою ситуацією стикаються вперше. Людина не розуміє, що є бланк подачі на цей документ, де, наприклад, є 2-3 рядки про дитину, тобто якщо у вас троє чи більше дітей, ви просто не зможете їх вписати, а змінювати форму бланку не можна", — сказав він.
Яворський додав, "нотаріальні переклади — це взагалі абсурдно, оскільки нотаріус взагалі нічого не робить. Він завіряє особу перекладача, який має диплом перекладача. Є система транслітерації, і не потрібно для баз даних перекладати закордонний паспорт англійською чи інші документи російською або англійською. До того ж, коли кажуть, що потрібен нотаріальний переклад паспорту, це означає, що 33 сторінки треба перекласти, тобто всі візові штампи. Ви ці сторінки перекладаєте і маєте завірити, а нотаріуси беруть оплату посторінково. Таке враження, що це створено спеціально для нотаріусів, які на цьому наживаються".
Яворський також повідомив, що цей документ можуть видавати заднім числом, проте про це вас можуть не повідомити, а за невчасну реєстрацію ви маєте сплатити штраф.
"Щодо подачі по місцю реєстрації, у людини може не бути місця реєстрації, вона тільки приїхала з-за кордону. Крім того, документ про постійне місце проживання видають заднім числом. Цей документ можуть видавати місяці. Вас не повідомляють, коли цей документ готовий. Ви деякий час видзвонюєте, питаєте, коли документ буде готовий. Приїжджаєте, а на ньому написано, що він був готовий місяць тому. А тепер вам кажуть, що вам потрібно піти зареєструватися. Для мене окрема загадка, чому Міграційна служба не може сама зареєструвати людину. В інших країнах саме вона це й робить. Вони вам кажуть: "Тепер вам треба піти зареєструватись, і іноземець повинен зареєструватись протягом трьох днів з моменту, який вказаний у цьому документі". При цьому вам одразу виписують штраф у розмірі 50 євро за те, що ви не зареєстровані. Тобто система влаштована так, що ти вже винен спочатку", — пояснив правозахисник.
Він також наголосив, що існує велика кількість відмов у посвідці на проживання, проте без пояснення підстав відмови.
"Я вже не кажу про кількість відмов та їх підстав, наскільки законодавство взагалі визначає підстави відмов, тому що оцей величезний пакет документів, який вони перевіряють, максимально пробивають по всіх своїх базах прізвище і паспортні дані особи. Це займає годину роботи одного працівника. Цікавий момент також з менеджментом: ви здаєте ці документи в районному центрі, але це рішення не приймає районний центр, а в кращому випадку обласний центр або їх направляють в Київ. І ці документи пересилаються внутрішньою відомчою поштою. А ці документи найбільше можна розглядати протягом місяця. Очевидно, що люди, які це роблять, не зацікавлені в тому, щоб сюди хтось приїжджав або тут закладені корупційні механізми, бо все в ручному режимі", — Яворський.
Журналістка Юлія Банкова розповіла про те, як її чоловік-грузин намагався отримати посвідку на тимчасове проживання, з якими труднощами стикнулась родина і як відреагував голова Міграційної служби після того, як журналістка опублікувала у Facebook допис, де описала всю ситуацію.
"Один з моїх знайомих перекинув допис голові Міграційної служби, бо він вже так робив і той відреагував. Цього разу він теж відреагував, написав мені: "Залиште ваші контакти, моя помічниця з вами зв’яжеться". Наступного ранку зі мною справді зв’язалася помічниця, але поки я говорила з нею, мені вже телефонували з міграційної, де я вчора була. Там вже комусь запропонували заяву на звільнення. Керівниця сказала, що має доступ до всіх баз, хоча вчора говорили, що людина, яка має доступ до бази звільнилась. Вийшло так, що я кілька місяців готувалась до цього, але я виявилась не підготовленою. Я витратила купу грошей, купу часу. Через деякий час мені знову подзвонила помічниця голови міграційної, сказала, що вона проконсультувалася з фахівцями і що нам пропонують таку схему: "Ви можете в Києві, а не в Хмельницькому, як мені говорили раніше, прийти в один з трьох центрів, в одному я була влітку, і де мені сказали, що документи можна оформити тільки за місцем реєстрації, і подати документи на тимчасову посвідку. Вона видається на рік за фактичним місцем проживання, але впродовж 30 днів після того, ви зобов’язані зареєструватись. Тобто ми знову підемо до нотаріуса, перекладаємо закордонний паспорт, завіряємо, купуємо страхування, платимо загалом ще кілька тисяч. І протягом двох тижнів йому мають видати цю посвідку, але можуть і не видати", — сказала вона.
Фото — zakon.rada.gov.ua
