Українські кораблі повертаються. Наскільки це невипадкова новина? Чи не виглядає це як чергова "замануха" Російської Федерації?
– Ми справді отримуємо наші кораблі назад, але не тому, що Росія робить жест доброї волі, а тому, що є рішення Гаазького трибуналу. Варто зазначити, що навіть повернення кораблів не звільняє Росію від відповідальності за порушення Конвенції з морського права. 21 листопада поточного року в Гаазі відбуватиметься слухання щодо порушення Росією норм міжнародних конвенцій, і я дуже сподіваюся, що рішення буде на користь України.
Ми маємо досвід, коли Гаага змусила Росію платити відшкодування, тому ми будемо говорити і про фінансове відшкодування за те, що Росія зробила з нашими кораблями, і за незаконне затримання і утримування в полоні наших моряків.
Росія виконала рішення трибуналу, вдаючи, що вона його не виконує, а робить так, як вважає за потрібне.
ДБР розслідує можливу державну зраду 5-го президента України Петра Порошенка, мовляв, Порошенко навмисне відправив українських моряків до Керчинської протоки на конфлікт з росіянами, щоб зірвати вибори, оголосивши воєнний стан. Чи припускаєте ви, що п’ятий президент України пішов на цей крок?
– Мені важко дати остаточну оцінку, в мене мало інформації. Питання держзради – це дуже складне питання. Я далека від думки, що ми можемо у такий спосіб "прив’язати" 5-го президента України до держзради. У мене немає підстав вважати, що там була держзрада.
Міністр закордонних справ Пристайко нагадує, що у Мінських домовленостях є пункт про те, що усі модальності мають бути узгоджені зі стороною ОРДЛО, а єдиним шляхом такого узгодження є Тристороння контактна група. Як ви вважаєте, ми справді маємо продовжувати слідувати цій логіці узгодження?
– В ТКГ (Тристоронній контактній групі) ми й так сідаємо з ними за стіл переговорів уже шість років поспіль. Тут нічого нового він не сказав.
Інша справа, коли інші суб’єкти, неуповноважені на це, будуть намагатися таке робити. Я зараз говорю про пана Медведчука, який зустрічається з Пушиліним і про щось домовляється. Ось це я вважаю антизаконним.
Але у форматі ТКГ, у визначений законом спосіб це відбувається – якщо ми хочемо досягти чогось, майданчик для цього має бути. Єдиний майданчик для перемовин з ворогом – це Мінський переговорний процес. І більше ніхто у жодному форматі не може домовлятися з невизнаними республіками. А визначені люди мають це робити.
9 грудня у Мінську відбудуться переговори контактної групи з урегулювання подій на Донбасі. Яких результатів ви чекаєте від цієї зустрічі?
– Найперше, що ця зустріч відбудеться і на ній будуть озвучені наші національні інтереси, а відтак і відбудеться ревізія самих Мінських угод. На сьогодні вони невиконувані, наприклад, у частині особливого статусу. Ми не можемо внести в Конституцію особливість третини Донецької і Луганської областей. У чому їхня особливість? Я дуже хочу цієї дискусії в суспільстві. Нехай опоненти пояснять логіку цієї особливості.
Дозволити, щоби хтось в унітарній державі на регіональному рівні вирішував, якою буде зовнішня політика усієї держави – це неприпустимо. Ми не можемо дозволити собі таких особливих статусів.
Але для того, щоб це сталося, ми маємо про це заявити. Бо ми законослухняні і підкорюємося міжнародному праву. Ми маємо прибути до Мінську і заявити про це.
Якщо вже там цього не відбудеться, ми маємо право заявити, що Мінськ – мертвий, і ми не можемо його виконувати в силу певних обставин, і Росія його не виконує.
Дехто пов’язує вашу заяву про відставку з посади представника Кабміну у Верховній Раді із голосуванням за ринок землі.
– Дійсно, я склала повноваження представника Кабінету Міністрів у парламенті за власним бажанням, оскільки я вважаю, що ті форми комунікації, які я пропонувала прем’єр-міністру зокрема щодо співпраці з парламентом, не знайшли свого відображення в реалізації і навіть на ідейному рівні. Тому я вважаю, що не можу обіймати цю посаду, заважаючи більш фаховим та більш компетентним дівчатам та хлопцям робити це краще.
Мені не вдалося достукатися так, щоб мене почули.
Чи правда, що ви не підтримували закон про ринок землі і вважали його сирим документом?
– Так. Я вважала, що цей закон мав би бути іншим. І до парламенту мав він потрапити в іншому вигляді. Але сталося так, як сталося, між першим і другим читанням ми маємо чотири тижні, аби внести поправки, які зможуть зробити цей закон таким, який потрібен суспільству.
Там є питання, які містять цілу серію ризиків. Вільний продаж землі для іноземців, як би ми це не називали, не намагалися завуалювати – там є шалені шпарини. І концентрація землі сільськогосподарського призначення в одних руках. 217 тисяч… У мене не підніметься рука за таке проголосувати.
