"Голодомор – це частина нашої пам’яті, нашого минулого. Ми повинні намагатися згадати усіх жертв й тому підрахунки є дуже важливими. Ми маємо дізнатися, скільки було вбито голодом в 1932-33 роках. Проблема полягає в тому, що стан документів того часу не дозволяє нам спокійно провести ці підрахунки. З одного боку, сама статистика в Радянському Союзі ненадійна, з іншого боку – статистичні матеріали після перепису 1937-1939 років також зазнали репресій. Особливо йдеться про перепис 1939 року, який фальсифікувався для того, щоб приховати результати злочинів, які були вчинені в 1930-х роках. Далі маємо Другу світову війну зі страшними втратами на території України. Це все накладає відбиток на те, що насправді порахувати число жертв є надзвичайно складно. Цифри дуже коливаються – від трьох до семи мільйонів – людських життів, які були приречені на голодну смерть", – розповів Володимир Теліщак.
За його словами, доведено, що дії сталінського тоталітарного режиму в 1932-33 рр. є злочином геноциду: "В Україні проведено розслідування СБУ, є рішення суду, яке підтверджує результати цього дослідження. Тому в нашій державі питання того, чи був це геноцид, є доведеним. Самі ж ознаки геноциду є чітко прописані в міжнародному праві, починаючи від Нюрнберзького трибуналу і закінчуючи статутом Міжнародного суду. Перш за все йдеться про наявність наміру знищити групу людей за етнічною, національною, релігійною та деякими іншими ознаками. Це ключове розуміння злочину геноциду і такий набір ознак є щодо Голодомору 1932-33 років".
"В 1932 році Сталіним та його поплічниками було прийнято рішення фактично знищити українців як національну групу, яка могла поставити питання про свою державність й незалежність шляхом часткового винищення населення, а також знищення їхньої ідентичності шляхом організації штучного голоду. Коли ми говоримо про Голодомор, йдеться не лише про смерті з голоду в селі, вмирали з голоду і в містах. Крім того, в 1933 році відбувалися й масштабні репресії проти української інтелектуальної та культурної еліти: припиняється українізація, починаються масові арешти та репресії діячів культури", – зазначив історик.
Володимир Тиліщак наголосив, що в той час в боротьбі радянська влада застосовувала всі методи, не лише голод: "Голод був вжитий як зброя масового ураження: з кінця 20-х років в Україні та інших регіонах проводилися цілеспрямовані кампанії по створенню різних рейкових контрреволюційних організацій, починаючи з таких, як «Спілка визволення України», за зв’язки з якою загалом було заарештовано більше 30 тисяч людей. В 1930 році була проведена масова чекістська операція по депортації куркулів: більше ста тисяч людей було депортовано на Північ, а їхнє майно було розграбоване і забране для колгоспу. Були й інші кампанії, в рамках яких десятки тисяч людей були арештовані й знищені. Це робилося для того, щоб унеможливити організований супротив, оскільки забирали найбільш активних. Але це не допомагало, бо в Україні сталінський режим викликав несхвалення та спротив, протести різної форми. І найголовніше – вони всі були масові. Весною 1932 року в Україні знову починається хвиля протестів, мирних, але відкритих. Також в 1932 році починається повторна хвиля виходів з колгоспів. І Сталін починає розуміти, що, якщо так буде продовжуватися, Україну він може втратити. Саме тому й було прийняте рішення, що Україну треба зачистити і перетворити на зразкову радянську республіку".
Нагадаємо, сьогодні в Україні відзначаються 86-ті роковини пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
ФОТО: BBC
