– В опитуванні, яке проводив Pew Research Centre, в різних країнах Європи, в тому числі й в Україні, запитували, що респонденти найбільше цінують. Серед переліку були й правова система, й гендерна рівність, свобода слова, регулярні чесні прозорі вибори, вільний та необмежений інтернет, свобода преси, вільна опозиція в країні і т.д. 14 % опитаних в Україні сказали про своє позитивне прийняття гомосексуальності.
Олена Шевченко: мене ця цифра не здивувала, а скоріше засмутила. Ми працюємо в Україні з правами ЛГБТ давно і хотілося б бачити інші результати. Але з іншого боку в дослідженні досить репрезентативна вибірка і загалом дослідження дуже хороше. Про гомосексуальність вони питають в контексті того, як ви ставитесь до демократичних цінностей. Однією з демократичних цінностей є свобода і цю свободу вони репрезентують у таких категоріях, як гендерна рівність чоловіків і жінок і ставлення до гомосексуальності.
Тимур Левчук: я не був здивований відсотком, в певній мірі його можна вважати досить високим, враховуючи, що за деякими іншими дослідженнями в нас лише 5 % українців знають когось з ЛГБТ-спільноти. Це показник того, що спільнота досі залишається закритою, ми дуже повільно рухаємось в бік відкритості. Якщо подивитись на ту ж Польщу, де показник на рівні 47 %, там є відкритий гей-політик, трансгендерна активістка – член парламенту. Тобто в них є відкриті ЛГБТ в різних середовищах, а не лише як в нас – активісти.
Віктор Пушкар: більшість страхів, хибних уявлень, що таке гомосексуальність і звідки вона береться, є зовсім антинауковими. Якщо люди будуть більше цікавитись достовірними джерелами, а не пропагандою, в них трохи поміняється думка. Якщо ми згадаємо початок 90-х, тоді, як на мене, ставлення до людей з іншою сексуальною орієнтацією було більш толерантним, бо люди почали читати наукові видання, які висвітлювали сексологію, і було менше вкидів, де гомосексуальність пов’язували з тюремною субкультурою. Я колись проводив таке дослідження в місцях позбавлення волі, там навіть близько немає 10 % представників гей-спільноти.
– Також зміна ставлення може бути пов’язана з тим, що коли люди стають видимими, реакція на них стає сильніша. Давайте поговоримо про те, як ідеологія гомосексуальності співвідноситься з традиційними релігійними цінностями, зокрема, християнством? Слухачів цікавить, чим відрізняється звичайне сексуальне розбещення і гомосексуальність?
Олена Шевченко: немає ніякої ідеології ЛГБТ. Гомосексуальність – це властива людям сексуальна орієнтація, один із її видів. І різниця між ними полягає лише в об’єкті, з яким ти створюєш стосунки.
Щодо розбещення та інших питань, це не питання про гомосексуальність, адже, якщо ви намагаєтесь у чомусь розібратись, то треба про це почитати. І у дослідженні, про яке ми говорили раніше, цікавим було те, що люди вбачають проблему в тому, що в нас падає рівень культури. А він заснований саме на навчанні і питанні, що в нас зараз відбувається з освітою. Те саме стосується й сексуальної освіти, коли ми не знаємо, до яких категорій ми апелюємо, що таке сексуальна орієнтація і т.д. Коли розпався Радянський Союз, люди не знали, що таке безпечний секс, як ним треба займатися, як можна запобігти небажаній вагітності. І зараз ультраконсервативні організації борються за те, аби обмежити доступ до сексуальної просвіти.
– А чи може релігійність полемізувати з правами людини?
Віктор Пушкар: я християнин і не бачу тут суперечності. Є конфесії, які дотримуються більш поміркованих поглядів на це питання, конфесії, які стоять на дуже консервативних позиціях. Наприклад, харизматичні напрями навпаки займаються секспросвітою. Тут немає суперечностей, немає нічого такого, що було б прямо заборонено Біблією. Але є нюанси: якщо ЛГБТ є такими самими, як всі інші, то людина з нетрадиційною орієнтацією може бути навіть церковним ієрархом, але при тому іншим забороняти аналогічні прояви.
Тимур Левчук: Україна є світською державою, де є не лише християни, але й інші конфесії та загалом нерелігійні люди. Але все таки закон повинен бути таким, який гарантує рівність усім, а не лише християнам.
– Багато людей запитують також навіщо виходити на ЛГБТ-паради?
Олена Шевченко: в нашому суспільстві існує так зване "іншування", коли є норма, умовно, це біла гетеросексуальна повносправна людина, а є інші. Я дуже часто говорю, що якщо розбиратися дуже ґрунтовно, то все суспільство – це частинки інших. Немає норми, до якої треба прагнути. Тому тут питання про освіту, проте, що церква має бути відділена від держави, про те, що коли віруючі люди починають писати прокльони, то для мене, наприклад, це не про віру й не про Бога. Усім тих, хто каже, що не приймає ЛГБТ, людей з інвалідністю, людей з ВІЛ і т.д., треба розуміти, що вони можуть бути наступними. Коли вони говорять, що робіть, що хочете за зачиненими дверима, але не виходьте на вулицю, йдеться вже про свободу мирних зібрань, слова, самовираження. І ця свобода – це те, за що ми боролися на Євромайдані й продовжуємо боротися зараз.
ФОТО: pixabay
