– Ви називаєтесь гурт "Ліловий" і одразу виникають асоціації з кольорами. Але, наскільки я розумію, тут не про кольори, а про поезію?
– Так, ми написали нашу першу пісню на вірш львівської поетеси Наталії Мраки "Ліловий" — і ми швидко й спонтанно вирішили назвати наш гурт так само, як і першу пісню. І зазвичай спонтанні речі працюють краще, ніж коли ти довго думаєш.
– Ваша нова пісня, яку сьогодні презентували на Радіо Промінь, називається "Амнезія"…
– Так, адже там з перших слів "Пам’ять дощами вимило, розум вітрами вимело…". Треба слухати текст, можливо, хтось захоче його прочитати, там дуже багато сенсів. Я впевнена, що якщо перечитати вірш Юрія Іздрика, ви знайдете для себе нові відкриття, одразу його важко осягнути. Також є відео й воно доносить свою ідею, тоді як пісня – свою, а слова Іздрика розказують щось інше. Воно між собою пов’язане, але глядач бачить перший меседж або від картинки, або від почутого.
– Щодо кліпу: як ви знайшлися з Марисею Нікітюк?
– Між тим, як ми зустрілися й вийшов кліп, пройшло десь пів року. Щодо стилю, то він сформувався спільними зусиллями. Коли ми обговорювали цей момент, я сказала, що хочу бути схожою на птаха, такий образ до мене прийшов, а як саме – це відбувалося поступово. Ми записали репетицію на відео і, прийшовши додому, я переглядала це відео, зняте на мою непрофесійну камеру. І я побачила, що під музику я рухаюсь якось дуже дивно, подібно на рухи птаха і його крил.
– Ви складаєте пісні на вірші відомих авторів. Як колектив ви відчуваєте цю відповідальність тексту та його інтеграції в музику?
– Звичайно, я відчуваю відповідальність, але я відчуваю й в собі сили, що я можу щось зробити. Я дуже самокритична людина, тому, коли маю відчуття, що цей контент для мене занадто сильний, то б я не взяла цю поезію. Іздрик, наприклад, написав на своїй сторінці, що зі всіх чутих ним творів на його вірші, наша музика йому найбільше подобається.
ФОТО: www.facebook.com/LiloviyMusic
