7 грудня в Берліні Європейська кіноакадемія вручила статуетки за найкращі європейські фільми 2019-го року. Перемогу в головних номінаціях здобув історичний фільм Йоргоса Лантімоса «Фаворитка».
На церемонії також назвали ім’я нового президента Європейської кіноакадемії. Ним став британський продюсер Майк Дауні. А почесним гостем вечора став Олег Сенцов. Українського режисера, звільнення якого з російської в’язниці вимагали на тогорічній церемонії, публіка зустріла тривалими оваціями. «Сидіти в одному ряду з усіма цими людьми: Бінош, Херцогом, Холланд, Вендерсом, Альмадоваром, Павликовським було великою честю для мене. І коли мене покликали на сцену і всі ці легенди кіно встали і почали плескати, то це був дуже неймовірний момент. Правда, мені чомусь не дали виступити: чи побоюючись моєї неідеальної англійської, чи політичних тем, без яких я б не обійшовся», – поділився враженням режисер у Facebook.
фото - EFA/Christian Schulz, джерело - europeanfilmacademy.org
Французьку акторку Жюльєт Бінош глядачі Церемонії “Єврооскара” (так ще називають нагородження Европейської Кіноокадемії) глядачі теж вітали оваціями як і Сенцова, стоячи. Журі фестивалю відзначило її спеціальною нагородою за європейський внесок у світову культуру. Акторка отримала приз із рук режисерки Клер Дені, яка неодноразово знімала Бінош у своєму кіно. “У 14 років я побувала на виставі, яка мене заохотила теж дарувати радість людям. Мистецтво — це про те, щоб віддавати, віднаходити нове, відкривати нові світи для когось. Я хочу дати пораду чи то розповісти секрет іншим акторам — обирайте фільми, будьте відповідальними за цей вибір перед світом. Є велика прірва, яку ми маємо разом подолати. Нам достатньо жорстокості й убивств у кіно. Ми можемо запропонувати щось інше. У світі не все гаразд, ми у великій кризі, нам треба бути все більш правдивими, люблячими, кращими, відкривати свої серця”, — закликала акторка зі сцени.
У день церемонії вручення Жюльєт Бінош поспілкувалася з журналістами, серед яких буда і ведуча Радіо Культура Катерина Толокольнікова. Акторка розповіла, що для неї означає ця нагорода. “Я розмірковувала, що для мене, як для акторки, означає поняття “досягнення”, адже усі весь час у русі, це наша здатність як людських істот — мати змогу змінюватися. У цьому плані акторство, як професія, має символічне значення. У мене є один спогад із часу, коли мені було 3-4 роки. Я почула пісеньку, у якій були слова — “діти усіх країн, усього світу”, вона чомусь зробила мене дуже щасливою. Тому ця нагорода для мене цінна, бо вона про досягнення саме у світовому кіно”.
Також Бінош поділилася як працювала з режисерами різних країн. “Для мене така робота — це не розмаїття культур, а більше про певний збіг на особистому рівні. Часом, ідея зробити разом фільм приходить випадково після спілкування на фестивалі, наприклад. Це такі подарунки від життя. Є лише кілька справжніх митців у світі кіно. Коли ти маєш шанс з ними поспівпрацювати, це дуже захопливо, у більшості випадків. Просто чудовий досвід. Вони дають тобі більше простору тоді як початківці намагаються все контролювати. Справжні митці дають свободу, у якій немає місця страху. Тоді ти пліч-о-пліч з рештою команди рухаєшся вперед. Часом, велику роль грає непередбачуваність, бо якщо ти багато знаєш наперед, виходить менш правдиво, дещо штучно. Краще стрибнути у невідоме”, — поділилася досвідом акторка. Жюльєт Бінош розповіла про те, що вона найбільше цінує в кіно як глядачка. “Мене захоплює, коли я бачу талановиту акторську гру. Це те саме, що роздивитися геніальну скульптуру чи Джоконду. Ти тоді відчуваєш таку радість, таке світло. Взагалі, велике мистецтво важко описати словами”, — каже актриса.
фото - www.facebook.com/oleg.sentsov
Також Жюльєт Бінош поділилася тим, про які вчинки зі свого життя шкодує. “Я не дозволяю собі шкодувати. Життя, насправді, про теперішнє. І про те, що ми можемо зробити зараз. Я не хочу витрачати час та енергію, щоби сумувати про минуле. Я робила помилки, звісно. І я шкодую про біль, якого завдавала своїй родині, дітям чи бойфрендам. Я вважаю, що ми вчимося на своїх помилках, і навчаємося розуміти себе і свої мотиви у різних ситуаціях. Якщо ми не знаємо своїх меж, як ми можемо розвиватися?”, — розмірковує Бінош.
Не утрималась акторка і від коментарів щодо руху Me Too, започаткованого два роки тому після скандалу довкола голлівудського продюсера Гарві Вайнштейна, якого звинувачували у численних сексуальних злочинах. “Нам потрібні такі рухи — “Me Too”, “He Too”, “She Too”, в кіноіндустрії нам потрібно переглянути своє ставлення один до одного. Зараз ми у стані у стані кризи, і маємо перети на інший рівень. Багато з чим попрощатися. Нам потрібно стати людянішими, більш духовними. Це має допомогти”, — наголосила Бінош.
Також у акторки запитали, чи варто акторам і продюсерами підписувати угоду про дозволене і заборонене під час зйомок сексуальних сцен. “У 1980-х було дуже модним показувати оголене тіло. Я якраз тоді почала зніматися, і мені доводилося самій це контролювати і самій стояти на сторожі свого тіла. Згадайте лише фільм “Побачення” Андре Тешіне, там було кілька відвертих сцен, тоді, правда, я почувалася безпечно. Може, тому, що режисер — гей. Проблема ж, на мою думку, не у самому показі тіла, його близьких планів, а в тому як ми дивимось на тіло. Нас, часом, показують не як істот, а як речі. Особливо, жінок. У цьому, на мою думку, головна проблема. Продюсери, завдяки таким фільмам сподіваються продати кіно. Я не впевнена, що усі нюанси щодо оголених сцен можна прописати на папері, бо це все-таки мистецтво. Однак, встановити певні межі на знімальному майданчику можна”, — переконана акторка.
Французька акторка Жюльєт Бінош за своє життя знялась більш, ніж у 60-ти фільмах. За роль у картині “Англійський пацієнт” у 1997-му році вона отримала “Оскара”, також отримала “Пальмову Гілку” “Канського фестивалю” за кращу жіночу роль у фільмі “Завірена копія”.
фото - EFA/EPA, джерело - europeanfilmacademy.org
