"Як і все, що ми усвідомлюємо, кохання народжується в мозку. Проте ми – соціальні тварини і в нас є як біологічні частки кохання, які притаманні усьому біологічному світу, так і високо психічні прояви кохання", – розповів Дмитро Ісаєв.
Нейрофізіолог пояснив, що кохання – це гормональна річ, тому на різних стадіях цього почуття підвищуються рівні різних гормонів: "На перших етапах, наприклад, підвищується рівень кортизолу, тому це може бути неприємно, але потім кортизол падає і в нас підвищується дофамін, серотонін та окситоцин і люди відчувають себе легко, зменшуються відчуття болю".
"Вираз "хімія кохання" має своє підґрунтя. Навіть проводили дослідження, коли людям вводити гормон окситоцин і вони міняли своє ставлення до інших. Тому гормональна доля велика, але не треба забувати, що ми й соціальні розумні тварини, в нас є й духовний світ", – наголосив Ісаєв.
Він зазначив, що на те, що ми закохуємося, впливає й вигляд, і запахи, й рухи: "Це зроблено для того, щоб підібрати гарну генетичну пару, тому ми створюємо пари за показниками, яких самі не усвідомлюємо".
Також лікар пояснив, чому серед людей трапляється кохання без взаємності: "Якщо розглядати нас як машини, то ми шукаємо такі гени, за яких будуть найкращі діти. Може бути таке, що для однієї людини конкретний варіант найкращий, а для другої – ні. Тут впливають як біологічні, так і соціальні фактори".
Зазначається, що при вдалому формуванні пари люди мають бути приблизно однакового соціального становища, мати приблизно однаковий рівень освіти, співставний рівень доходів. Також партнери мають бути навіть приблизно однаково зросту, крім випадків, коли хтось один дуже високий, тоді працюють правила добору, який буде стабілізувати зріст: "Тому часто дуже високі чоловіки добирають собі мініатюрних жінок. А в людей зростом 173 см, партнери скоріше за все теж будуть середнього зросту. Також ми добираємо людей, трішечки схожих на нас, тому що підсвідомо сподіваємося, що в нас спільні гени і ми будемо просувати свої гени, а не чужі".
Дмитро Ісаєв також пояснив, чому саме серце стало символом кохання: "Під час закоханості збільшується частота серцевих скорочень і люди до того, як дізнались, що ми думаємо мозком, розуміли, що відчували щось серцем. Окрім того, серце було ідеалізовано і це романтичне ставлення до серця залишилось. Але ми кохаємо мозком".
ФОТО: pixabay
