Розкажи про свою нову пісню "Жалі". Що було спочатку при її створенні?
– Спочатку було слово "regrets". Було одне-єдине слово, з яким я прийшла на студію, і потім почалася пісня і я зрозуміла, що не хочу співати її англійською, хоча саме слово прийшло англійське. Я доробляла її і була частина, де я сама собі якийсь хіп-хоп начитала. Я розуміла, що там потрібен текст, хоча не знала ще, чи я буду робити це сама чи буде робити хтось. Паралельно ми працювали над піснею "Забирай" і я, вже соромлячись, сказала Альонці, що в мене є ще одна пісня і я дуже б хотіла, аби вона там зачитала, якщо їй це насправді близько, якщо є якась історія, пов’язана з тим, що ти тягнеш тягар минулого і це не дає рухатись вперед. І вона сказала: "Боже, це про мене. Я пишу!". За пів години вона написала і прислала текст, дуже швидко і легко вийшла пісня "Жалі". А в мене інакше і не буває з кобалораціями, тому що це люди, яких я називаю "свої".
Аlyona часто в інтерв’ю каже, що Jamala для неї особлива людина і коли вона ще не була популярною, ти її завжди підтримувала. Але зараз ти з таким захопленням говориш про Альону, що мені здалося, що вона для тебе теж особлива людина.
– Звичайно, ми надихаємо і надихаємось. Для мене зараз такий період, що я більше радію успіхам своїх, ніж, наприклад, Оскару когось. Для мене важливі досягнення тут. Я дуже патріотично відношусь до своєї країни і, якщо ви скажете мені про свої успіхи, я буду радіти більше, ніж якомусь виступу за кордоном. Я із задоволенням послухаю альбом, наприклад, Кендріка Ламара і порадію, але більше буду радіти альбому Alyona Alyona. Тобто я буду радіти досягненням своїх людей.
В Alyona Alyona в інстаграмі є цікавий допис: "Коли мене ніхто не знав, сама Джа почула мої демо і напророчила мені майбутнє. Вона повірила в мене". Але цієї історії ніде немає, розкажи.
– Історія була дуже проста: я прийшла до продюсера Alyona Alyona Вані просто познайомитись з ним, бо він цікава людина, ми працювали разом над саундом пісні "Крила". І коли ми познайомились, він сказав, що дуже хотів би показати мені одну дівчину, яку він знайшов, вона живе в селі, працює в дитсадку. І поставив мені пісню, яку я зараз не пам’ятаю, але пам’ятаю, що сказала: "Вау, це скарб, де ти її знайшов? Яка техніка, який зміст, я в захопленні!". І потім він почав знімати про неї невеличке відео, щоб налаштувати людей, підготувати їх і спитав мене, чи я могла б розповісти про неї, хоча в неї ще не вийшло жодної пісні. Я сказала, що не знаю, тому що для мене незвично розповідати про людину, яку ще не знають. А він сказав: "Просто розкажи свої відчуття" і я розказала. От так і сталося, що я стала першою людиною, яка дала інтерв’ю про неї, коли ще її ніхто не знав.
.jpg)
Ще в минулому виході ти натякала про свій проєкт, збірку колаборацій. Розкажи про це.
– Я люблю своїх людей, які мене оточують, надихають і сподіваюсь, що я їх також надихаю. Так сталось, що спочатку була зустріч з електронним музикантом Cape cod. Влітку ми зробили пісню "Крок", дуже швидко і легко, він прислав мені демо своєї музики, яка надихнула мене написати пісню. Для нього це був цікавий досвід, тому що він електронний музикант, і для мене, тому що я робила трек з Cape cod вперше. Потім, на мій погляд, дуже вдале поєднання з Jah Khalib. Пісня "Кохаю" вийшла дуже чуттєва, я тоді була з Еміром на сьомому місяці вагітності.
В колабораціях така синергія відчуттів, коли ти приходиш, кажеш: "Так, давайте зробимо", одна репетиція, друга і запис. Так в нас виходило із "Забирай", "Зливою", коли Дмитро Шуров та Андрій Хливнюк написали пісню і сказали: "Давай зробимо разом аранжування, музику і дуже хотілося б, щоб ти заспівала". Ми плакали на студії, це був дуже важкий запис, але через біль вона й вийшла такою справжньою. [...] Було багато класних колаборацій, які б хотілося показати та зібрати в одному альбомі. І так вирішили 21 лютого зібрати таку збірку колаборацій, яка буде називатися "Свої".
11 квітня в тебе буде камерний сольний концерт в Caribbean Club. Розкажи ще про нього.
– Закортіло зробити цей концерт, тому що всіх своїх не вмістив жовтневий, який відбувався в турі, який ще не закінчився, 18-го ще концерт в Одесі. Але концерт 11 квітня вже буде мати нові пісні і більш камерну аудиторію. Мені здається, що такі концерти, коли ти дуже близько до музики, бенду, виконавця, мають особливий шарм.
Які плани після цього концерту?
– Літо – це завжди період фестивалів і я є фаном фестивалів, які відбуваються в Україні, наприклад, Atlas Weekend, UPark. Я за те, щоб їх було багато і там було багато української музики. Є чарівний єдиний нашій країні джазовий фестиваль Leopolis, я є прихильницею цього фестивалю. Я не раптово назвала ці всі фестивалі, можливо, ви мене почуєте десь на цих фестивалях.
