"Будинки дитини — це заклади Міністерства охорони здоров’я, до яких влаштовуються діти від народження до 3-4 років, тобто малюкового віку. Міністерством соціальної політики було заявлено, що з 1 січня 2020 року ці будинки перестануть приймати дітей такого віку і це буде здійснено в рамках реформи деінституціалізації будь-яких інституцій, де перебувають діти-сироти, позбавлені батьківського піклування або опинилися в складних життєвих обставинах. З одного боку, це вірна заява, тому що дитина не має проживати в інтернатному закладі. Але ця реформа не про закриття інтернатних закладів, а перш за все про надання якісних соціальних послуг на рівні громади, коли у родини не буде потреби влаштовувати дитину до інтернатного закладу або у соціальних працівників не буде потреби вилучати дитину з родини", — пояснила Світлана Клочко.
За словами експертки, якщо дітей заборонять влаштовувати в будинки дитини, їх просто не буде куди подіти: "Форм сімейного влаштування для таких дітей, на жаль, обмаль. Якщо це статусна дитина, тобто така, яка має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, тут все більш-менш описано в нормах закону. Дитина може бути влаштована або в прийомну сім’ю, або в дитячий будинок сімейного типу, вона може бути усиновлена. Але не всі діти мають такий стан здоров’я, коли є бажаючі взяти дитину, яка, наприклад, має ментальні вади, вади розвитку в свою родину. І тут виникає питання: куди таку дитину подіти?".
"Мінсоцполітики часто говорить, що дітей будуть віддавати до патронатних сімей. Але патронатна сім’я — це несімейна форма виховання, а короткотривала послуга, терміном не більше ніж 3 місяці. Сьогодні в Україні 2300 дітей перебувають у 38 будинках дитини системи МОЗ. І сьогодні ж існує лише 121 патронатна сім’я, яка терміном до 3 місяці може прийняти дитину і надати їй якісь послуги", — наголосила Клочко.
Експертка звернула увагу, що перш, ніж припиняти фінансування таких закладів, потрібно створити умови і розуміти чіткий алгоритм, куди розміщувати дітей: "Якщо ми сьогодні бездумно, заради галочки, нібито реформа відбувається, закриємо на прийом будинки дитини системи МОЗ для дітей малюкового віку, в нас різко збільшиться дитяча смертність. На місцях служби у справах дітей не зможуть вилучати дітей, навіть якщо у них буде загроза життю та здоров’ю у неблагополучній сім’ї, бо їх не буде куди влаштувати".
"Весь світ сьогодні працює над тим, щоб не було інтернатних закладів. Але закриття закладів повинно бути кінцевою точкою, а не початковою. Ми сьогодні повинні працювати над тим, щоб надати послуги соціального супроводу, денного догляду, підтримки проживання. В нас на рівні громад, ОТГ не вистачає розуміння у керівників, що потрібно в себе створювати центри підтримки дитини та сім’ї. Коли в нас з’являться послуги і достатня кількість навчених фахівців, які будуть довготривало і системно працювати з родиною, то потреба у вилученні дітей і влаштуванні їх у заклади потрохи буде зменшуватись. А бездумно проголошувати про припинення фінансування і закриття таких закладів – це неприйнятні речі", — підсумувала експертка із захисту прав дитини Світлана Клочко.
ФОТО: pixabay
