Як поєднувати економічний розвиток, жорсткі, непопулярні реформи з тим, щоб рівень добробуту зростав?
Це питання чіткої, системної, часто довгої роботи. Це питання того, щоб ми зробили цього року кілька змін, які дозволять нам нашу ринкову економіку зрушити вперед у бік більших інвестицій, у бік більшого розвитку, у бік фокусу на розвиток. Якщо ми подивимося зараз, з чого складається наш ВВП, то побачимо, що лише 17 % в ньому займають інвестиції, тобто капіталовкладення в розвиток – у заводи, пароплави засоби виробництва, які потім дають нам наші доходи і наш добробут. Щоб зрости на 40% за п’ять років необхідно 24 % інвестицій. Для цього необхідно створити певні умови, щоб це було цікаво інвесторам. Буде більше інвестицій, заводів, пароплавів – буде більший ВВП, будуть більші зарплати, пенсії.
Зараз багато надій покладається на діджиталізацію. Чи дійсно перехід в цифрову сферу може бути мало не панацеєю в сприянні розвитку бізнесу?
Я думаю, що діджиталізація це більш довга історія. Вона потребуватиме більшої розбудови і налагодження систем, поєднання державних реєстрів, побудови айті-системи, електронної держави, яка фактично дозволить потім використати користь від цієї діджиталізації. Це передусім доступ звідусіль до будь-яких даних. Це об’єднання тих даних, які має в першу чергу держава, які дуже великі, але розпорошені. Тобто діджиталізація займе певний час. Це перспективний напрямок з точки зору розбудови самої держави. Проте сама по собі діджиталізація не зробить Україну заможною. Потрібна розбудова ринків. Є речі, які можна швидко зробити, наприклад, ринок землі. Його вже можна швидко запустити. Закон готовий до другого читання. Потрібно визначитися чи ми хочемо більшого добробуту, чи ми хочемо, щоб нічого не мінялося. Якщо нічого не міняється, більшого добробуту не буде. Якщо не буде ринку землі, приватизації, податкової реформи, залучення інвестицій, то не буде і розвитку. Україна залишиться бідною. Це дуже простий вибір. Він фактично політичний на рівні всієї нації. Зрозуміло, що ці зміни завжди ідуть через боротьбу через емоції, через негативну реакцію, але це не означає, що ми не маємо до них рухатися. З відкриттям ринку землі ніякого вибуху не станеться. Буде пришвидшене зростання економіки. Економіка стане більш динамічною, з’явиться більше інвестицій, бізнес розбудовуватиметься на селі, почне розвиватися тваринництво.
Як децентралізація вплине на українське село?
Децентралізація дійсно запускає певну конкуренцію між громадами. Там, де краще управляють, де краще розпоряджаються своїм майном, ресурсом, бюджетом, там буде більше розвитку і люди тягнутимуться туди. Що в цьому ненормального? Децентралізація дає можливості тим, хто хоче і вміє побудувати своє життя кращим чином.
Які ще ринки, окрім ринку землі, можуть бути локомотивами нашого розвитку?
Фактично ми говоримо про ринки факторів виробництва – певні базові речі, на яких побудована економіка. Це є ринок праці, який зараз регулюється радянським трудовим кодексом. Він є абсолютно застарілим. Його реформування дозволить нормально легалізувати часткову зайнятість, айті-сектор, коворкінг тощо. На сьогодні в Україні не існує індивідуальних трудових контрактів. Усі, від шахтарів до художників, працюють за однаковими правилами, написаними для радянської промисловості фактично 60-70 років. Друге – це ринок капіталу. Ви можете купити акції українських компаній? Легко купити чи продати бізнес в Україні? Справді дуже важко, тому що він не є ліквідним. Кошти заробляються на капіталізації бізнесу. Ринок капіталу критично важливий і його потрібно розбудувати. Для цього потрібно залучення інвестицій, які забезпечать розбудову і конкуренцію бізнесу.
Наскільки важлива для економіки приватизація?
Приватизація – це в першу чергу інвестиції. Ми визначили на приватизацію зараз 1000 підприємств. Всього їх в Україні 3700. Більше 1200 просто не працюють, а 1000 з тих, що залишилися – це діючі підприємства. Перша хвиля приватизації – це 3 млрд доларів активів, плюс 5 млрд можна залучити живих коштів. Перше – це напряму інвестиції самі по собі. Сам акти приватизації, купівля – є інвестицією. Ці гроші потрапляють в економіку. Далі в ці підприємства інвестори будуть інвестувати кошти, модернізувати і якось використовувати їх. Ми продаємо їх через конкурентну систему. Не буде такого як у дев’яності. Усі, хто хочуть купити зайдуть на тендер. Тому ми отримуємо ринкову ціну за ці всі активи. Для зростання ВВП на 40% нам потрібно 50 млрд доларів додаткових інвестицій.
Зміна трудового законодавства. Чи зможемо знайти золоту середину?
На жаль чи на щастя, ситуація така, що ми від золотої середини дуже далеко. Радянське законодавство не влаштовує ані роботодавців, ані працівників. Соціологія показує, що більше половини опитаних хочуть укладати індивідуальний трудовий контракт. Це питання легалізації тих трудових відносин, які існують де-факто, за якими працюють мільйони – з гнучким графіком, віддалено, в творчих професіях. Ніхто не зацікавлений в існуванні того монстра, що ми маємо зараз, окрім частини профспілок.
