"Я бачу зрушення в питанні пам’яті. […] Ми всі розуміємо, що з 2014 року практично все змінилося. Напевно, ми відчули справжню незалежність, коли почали за неї віддавати життя та проливати кров. І зараз, я дивлюсь, все, що пов’язане з пам’яттю, вшануванням з радянських часів, коли пам’ять нам формували, як пап’є-маше й вибиралися елементи вишиванки, козаків, шароварів, дівчини у вінку і з короваєм відійшло. Зараз усе по-іншому", – розповів Олександр Терещенко.
З ним погоджується й Антон Дробович, який відзначає особливу активність низових ініціатив українського суспільства: "Зараз велика кількість небайдужих громадських організацій, різних спільнот, професійних журналістів, політиків. Укладаючи план роботи на рік, ми отримали дуже багато пропозицій до спільної роботи. Це найкраща історія, яка може бути, коли державний орган влади або будь-який інший, який має ресурс, крім того, що сам формує порядок денний, розробляє нормативно-правові акти, але знаходить і партнериться з людьми, які готові інвестувати. […] Плекання низових ініціатив та їх підтримка робить нам сильнішими, це те, чого не розуміють росіяни, їхнє централізоване політичне керівництво. І друге, що стосується пам’яті і є принципово іншим в порівнянні з іншими етапами життя України – ми маємо пам’ять про героїзм військових, героїзм цивільних, правозахисників, які боролися за українську незалежність, державність. Це масові речі. Якщо ми подивимося, наприклад, на списки нагороджених орденами Хмельницького, "За мужність", "Героя України" до війни та після війни, то ми побачимо, яка кількість кон’юнктурників заслужених, червоних директорів і кількість бойових військових, які загинули або вижили й досі діють, повні кавалери орденів. Коли ми пам’ятаємо це і вшановуємо – це зовсім інша історія".
Заступник міністра у справах ветеранів Олександр Терещенко, продовжуючи тему пам’яті, висловився щодо проблем, з якими стикається Україна: "Думаю, що відсутність в нас цільної національної пам’яті – це проблема, яку ми зараз маємо вирішити. Ми зараз маємо робити дуже багато системних речей, адже ініціатив дуже багато і їх треба систематизувати".
"Не хочу, аби це виглядало занадто голосно, але ми маємо змінити філософію, відношення до захисника, до ветерана, тому що це не просто літня людина, яку треба перевести через дорогу чи принести йому води. Це захисник і більшість ветеранів – це перша-друга черга резерву, тобто хлопці, які не розкладають рюкзаки і коли було оголошено військовий стан, самі прийшли до військоматів. Цих людей треба поважати і підвищений соціальний захист виправданий, тому що завдяки їм існує ця держава", – наголосив Терещенко.
Антон Дробович розповів, що Інститут національної пам’яті продовжуватиме й надалі проєкти, напряму пов’язані із вшануванням українських військових: "Ще з 2014 року Інститут почав роботу над розробкою методичних рекомендацій по створенню секторів військових поховань по всій Україні. Це теж про пам’ять, дуже драматичну. На грудень 2019 року в Україні було 523 сектори військових поховань і ми розробили рекомендації, як впорядкувати сектори. І кожен день кожен місяць ви ведемо облік, що і де відбувається, які зміни в цих секторах. Це дуже важлива історія, тому що коли ти приходиш на цвинтар, йдеш до своїх родичів і бачиш сектор військових поховань, прапори України, прапори бригад. Це всі хлопці й дівчата, які загинули за незалежність України. [...] Крім того, що це правильне вшанування пам’яті, це унаочнює образ того, що ми цінуємо, хто за що в цій країні живе і помирає".
"Також ІНП розробив концепцію поховального ритуалу, це теж питання правильного вшанування пам’яті і закінчення шляху героїчної людини. Це точка порозуміння між військом, держави і родиною. Він розроблений в консультаціях з науковцями, військовими, сім’ями, релігійними діячами. Розроблена концепція військово-меморіального цвинтаря, так званого "українського Арлінгтона", яка підготовлена і зараз на фінальній стадії. Все це ми продовжуватимемо", – зазначив очільник ІНП.
Олександр Терещенко в свою чергу наголосив, що Україні треба мир, але після перемоги: "Дуже важливо, щоб ми вибудовували нашу філософію і політику вшанування пам’яті так, щоб люди, коли проходили через військовий сектор на кладовищі, не думали: "Господи, хай припиниться війна на будь-яких умовах, а ми краще будемо жити. Десь нагнемося, десь промовчимо, забрали Крим, ну заберуть ще Донецьк, Луганськ, Херсон, Миколаїв, зате вже не будуть гинути наші". Я хочу, щоб був сум за загиблими, але більше було поваги і гордості, що ми сильна нація, яка протистоїть одній з найсильніших армій світу і найпотужнішій імперії, яка не хоче змиритись з тим, що ми обираємо свій світ".
"Війна з Росією закінчиться, але це не значить, що зникнуть виклики, що в нас не буде інших загроз. Якщо ми не сформулюємо відношення, що ми маємо шанувати військових, тому що завдяки їм існує ця держава, в нас не буде майбутнього", – підсумував заступник міністра у справах ветеранів Олександр Терещенко.
ФОТО: ZIK
