"По всій Україні вже руйнуються, забудовуються, і роздаються в приватну власність обліковані пам’ятки археології, — розповідає директор "Охоронної археологічної служби України" Антон Корвін-Піотровський, — відбувається це – де за мовчазної згоди, де за активної участі місцевих органів охорони культурної спадщини".
Облік – це одна й з найбільших проблем нашої культурної спадщини.
Науковець називає головною проблемою відносин "держава — земля — археологічні пам’ятки" — "відсутність обстеження на предмет наявності об’єктів археології на земельних ділянках".
Наразі, в нас є державний реєстр нерухомих пам’яток України: "Щоб ви розуміли", — пояснює археолог, — "це кілька тисяч пам'яток археології на всю територію нашої держави, на які є досить сучасна облікова документація і в більшості випадків встановлені межі цих пам'яток".
фото - Охоронна археологічна служба України
Якщо в сусідній Польщі, каже Корвін-Піотровський, "починаючи з 70-х років реалізується археологічна програма і на сьогодні 90% землі обстежено, то в Україні така робота не проводилась ніколи". Тому, певен він "держава не може передавати землю, якщо вона не знає – є на цій землі пам’ятки, чи їх нема. Відповідно механізм виявлення цих пам'яток і збереження їх від передачі в приватну власність, він має існувати". Але, на жаль, законопроєкт про ринок землі навіть з усіма поправками, які зараз розглядають нардепи, такий механізм не передбачає.
Ринок землі й археологія: "Руйнується вся система!"
Старший науковий співробітник Інституту археології НАНУ Олександр Малишев говорить, що законодавці до Земельного кодексу не вписали ряд механізмів, які б охороняли археологічну спадщину: "По-перше, механізм випадкового виявлення, прописати – які обов’язки того, хто виявляє, які служби мають реагувати, яка подальша доля цих пам’яток, все це має бути прописано".
А реформатори ж йдуть далі, каже Малишев, і подають ще кілька законопроєктів: "особливо, сумнозвісний проєкт 2194, який взагалі, по суті, скасовує дуже багато державних механізмів з охорони особливо цінних земель, по цільовому призначенню, там все руйнується, вся система! Є бізнес, є земля, все, що стоїть на перешкоді між бізнесом і землею, має бути знищено, те, що земля – це наше національне багатство й об’єкт особливої правової охорони, це нівелюється".
фото - Охоронна археологічна служба України
З такою політикою, обурюється науковець, нам не потрібен земельний кодекс, можна "просто землю оголосити звичайним товаром і робити з нею все, що завгодно".
"Ми представляємо, – продовжує Малишев, – не лише інтереси археологів, а всієї держави, всього суспільства, та і всього людства, враховуючи Європейську конвенцію. Зрозуміло, що наша спадщина – це державна власність, згідно з нашим законодавством, але нам треба, щоб оголосити її державною власністю – її виявити та взяти на облік".
На сьогодні, 70% всієї культурної спадщини складають археологічні пам’ятки, які не підлягають приватизації. Однак, треба зважати, каже директор Охоронної археологічної служби України Антон Корвін-Піотровський, що це пам’ятки, які або не стояли на державному обліку, або взагалі невідомі науці та попали під розпаювання й опинились на приватних землях. "Тут проблема у тому, що у нас немає досконалих археологічних карт, нормального кадастру. Якщо ми ведемо мову про такі пам’ятки як Хотівське городище, коли було відомо, що це археологічна пам’ятка, але вона потрапляє в приватну власність. Тоді вже можна говорити про кримінальне законодавство".
Однак, в археологічних пам’ятках є ще й інший нюанс. Якщо говорити про кургани та городища, кажуть науковці, то їх можна побачити неозброєним оком. Але, часто трапляється, що пам’ятки може встановити лише фахівець. І, коли руйнується пам’ятка археології, часто це нікому не видно.
фото - Охоронна археологічна служба України
Як виявлення та збереження археологічних пам’яток можна прописати в Законі?
Наразі, у тому законопроєкті, який розглядають нардепи, кажуть археологи, про археологічні пам’ятки згадується дуже мало. А зміни потрібні дуже серйозні. "Треба додавати нові статті, чітко прописувати процедури, призначати відповідальних. Як тільки з’явився цей законопроєкт, Спілка археологів готувала свої пропозиції, але ми отримали відписки. На майбутнє треба, щоб це питання не зникло з порядку денного", – каже директор Охоронної археологічної служби України Антон Корвін-Піотровський.
Хто міг би врятувати ситуацію, якщо не Закон?
Усіма питаннями, що належать до охорони культурної спадщини має займатися Державна служба охорони культурної спадщини, каже старший науковий співробітник Інституту археології Олександр Малишев. Також має бути створено такий орган як Державна археологічна інспекція, яка функціонує, наприклад, у Польщі. "Класично, є інспектор, який дивиться, в якому стані пам’ятки. Сучасні технології дозволяють ще більше — супутникова знімання, аерознімання. Коли буде створена Державна інспекція, треба буде укласти угоду з Державним космічним агентством, якщо ми відстежуємо з космосу незаконний видобуток бурштину, піску, чому ми не можемо так відстежувати стан археологічних пам'яток", — розповідає Антон Корвін-Піотровський.
Вся історія законодавства про охорону культурної спадщини всіх країн, кажуть науковці, завжди однакова: на одній шальці терезів знаходиться приватна власність, на іншій — публічні інтереси. І кожна країна виходить з цього по-своєму. Україна ж відстала від цих процесів, бо у нас діє мораторій на продаж землі. Що буде після його скасування, спрогнозувати неможливо.
На фото : Олександр Малишев, Антон Корвін-Піотровський та Юлія Чаплінська
