Чому це не так?
Сучасна літературна українська мова виникла з розмовної української мови в XVIII ст. На сьогодні остаточно спростовані теорії про "давньоруську мовну єдність". Уже за часів середньовічної Русі протоукраїнські діалекти відрізнялися від проторосійських.
Професор мовознавства Міхаель Мозер зазначає в статті, присвяченій історії української мови, що видання перших частин "Енеїди" Івана Котляревського в 1798 році вважається багатьма початком нової епохи в історії української мови. А переломною подією в історії нової української літературної мови професор вважає період, коли "європейський романтизм та пов'язані з ним національні рухи, зокрема рух розвитку нових слов'янських літературних мов, охопив і українців".
Початком вважається публікація "Кобзаря" Тараса Шевченка (1840 рік). Обговорення про те, що українська мова має всі шанси стати окремою літературною мовою, велися і раніше. Також Пантелеймон Куліш і його соратники розробили в кінці XIX століття новий правопис, який ліг в основу правопису новітньої української літературної мови і підкреслив відмінність української мови від російської.
Незважаючи на так звану "українізацію", тимчасову політику, яка використовувалася більшовиками для підвищення їх популярності, далі політика СРСР лише вплинула на зміну правопису української мови, щоб він був більш схожий на російський, а після замінила "українізацію" тотальним терором проти всього українського.
"Мови є основою національної ідентичності. Справді українська мова формувалася специфічним чином. Наприклад, в ній більше діалектів, якщо порівнювати з російською. Тому що російська мова була імперською канцелярською мовою. Українська мова розвивалася паралельно з староукраїнською книжковою мовою", – зазначає Максим Яковлєв.
