У кіберпросторі людина залишається головним актором, головним архітектором та дизайнером всіх тих процесів, які там відбуваються. Там існують свої правила, і якщо їх виконувати, тоді можна себе убезпечити.
Збір інформації не є поганий і не є добрий. При зборі інформації ми можемо її використовувати як на благо, так і в зовсім інших цілях: для того, аби компрометувати людину, якщо це чутлива інформація, аби управляти цією людиною в спосіб, який потрібен саме тобі. Тому у кіберпросторі людина і етика виходять на перше місце.
Щодо того, що зробити користувачеві, аби інформація про нього не була відкритою і повною, то у цьому випадку, ви робите власний вибір: залишати цю інформацію чи ні там, де у вас її збирають. У вас немає вибору, якщо в працюєте в системі держави, оскільки будь-яка державна установа має зберегти ці конфіденційні дані відповідно до вимог законодавства, тобто є правила гри, які вже створені. Але ніхто не може себе убезпечити від витоку інформації. На сьогоднішній день такі витоки інформації відбуваються досить часто, незалежно від економічного розвитку тієї чи іншої держави або установи.
У сучасному суспільстві з точки зору кіберпростору найбільшу небезпеку мають соціальні медіа. Саме через соціальні мережі розповсюджується чи не третина усіх кіберзагроз, які існують у світі. Це стосується і мейлових повідомлень, коли ви відкриваєте повідомлення від незнайомої людини, переходите за посиланнями, завантажуєте шкідливе програмне забезпечення на свій комп’ютер тощо. Тобто найбільш проблемні речі криються в соціальних мережах. Це перше, на що варто звернути увагу.
Чим більше ви користуєтесь соціальними мережами, тим більше ви надаєте інформації про себе. Це стосується всього, що зберігається у вашому профілі, коли ви добровільно заповнюєте свій акаунт, і далі з цим про файлом можуть працювати як в благих, так і не дуже цілях.
Крім того, чим більш розвинений месенджер, тим більшим у нього може бути захист персональних даних, які ви передаєте. Звичайно, є доступ до цих месенджерів, але це обмежується певною територіальною приналежністю.
Ця інформація збирається не лише задля реклами та адресного продажу чогось, а й для того, щоб формувати ключові повідомлення і звертатися до своєї ключової аудиторії. Обробляючи всі ці масиви даних, ми можемо для себе наштовхувати портрет тієї персони, до якої ми хочемо звернутися. І, відповідно, точково, фактично снайперськими пострілами, передавати цю інформацію.
Скільки б ми створювали законів, скільки б не використовували вже існуюче світове законодавство, якщо людина не буде розуміти певні етичні норми і правила поведінки, вона не буде поводитися чемно у тому самому кіберпросторі. Вона буде поводитися так само, як вона поводиться у фізичному просторі. Тому виховання і етичні норми мають стати на перший рівень при переході на цифрове суспільство. Інакше ми отримаємо величезну проблему роботи в кіберпросторі.
Тому перший момент, на який треба звертати увагу — це правова база, а другий — це мінімальна обізнаність суспільства, яким чином можна себе поводити у кіберпросторі: які мейли відкривати, яке програмне забезпечення можна завантажувати, з ким можна спілкуватися, а з ким краще ні. І третій момент — це інформаційний обмін, який відбувається, оскільки він використовується не тільки у рекламі, зокрема політичній, а й для того, щоб убезпечити вас.
Фото — pexels.com
