Кабмін наприкінці лютого підтримав ініціативу Мінсоцполітики та ухвалив постанову, яка має зробити соціальне житло більш доступним. На своєму засіданні уряд ухвалив постанову, яка передбачає зміни до порядку визначення величини опосередкованої вартості наймання житла соціального призначення.
Що таке соціальне житло і де його буде отримати простіше розповідає Іван Кудояр: "Соціальне житло – це житло, яке видається або відомством або державною службою для того, щоб співробітники або молоді спеціалісти могли якийсь час пожити у ньому. Це безкоштовне житло, тобто людина не сплачує оренду і повністю віддається своїй роботі. Ці програми завжди були і в радянські часи і пострадянські. Тому держава намагається розвивати ці програми і зараз. Надання соціального житла залежить від місцевості. Якщо брати місто Київ, то тут доволі дорога нерухомість, особливо в центральній частині міста і державні відомства не так вже й володіють таким житлом. У них на балансі мало такого житла. Якщо говорити про віддалені райони, то там багато пустого житла, на яке немає попиту. Відтак його легше давати молодими спеціалістам у користування. Тому, звичайно, подібні програми відрізнятимуться у Києві та глибинці".
На питання, у чому полягає анонсоване спрощення порядку надання соціального житла експерт відповідає: "Зараз говорять не лише про житло, а й про будівництво. Кожен громадян України має право безкоштовно отримати земельну ділянку для будівництва житлового будинку. Але тут теж слід розуміти, що таке ділянка і навіщо вона. Цю програму можна розвивати до нескінченності. Можна порізати поля, які призначені для сільськогосподарських угідь і передати їх в користування під будівництво житла. Проте слід розуміти, що земля без комунікацій та доріг – це просто земля. Тут потрібен загальнодержавний розвиток подібних земель, а потім вже передача їх у якесь користування чи власність. Стосовно житла. Воно саме собою не з’являється. Воно має певну вартість, яку має хтось сплачувати. Це або самі люди, тоді їм слід спрощувати систему видачі кредитів, запроваджувати соціальні програми 80/20, молодіжне кредитування тощо. Або відомство має за свої кошти будувати житло, а потім вже передавати у користування своїм співробітникам. Або ж держава має вкладати потужні кошти для того, щоб це житло отримувати, а потім його передавати багатодітним родинам, інвалідам, учасникам АТО тощо. Тобто усе впирається в гроші, а не лише в бажання нашого Кабміну допомогти".
За словами колишньої міністерки соціальної політики Юлії Соколовської основні зміни стосуються громадян, для яких соціальне житло є єдиним місцем проживання та середньомісячний сукупний дохід яких менший від величини опосередкованої вартості найманого житла у населеному пункті та прожиткового мінімуму. Зокрема йдеться про осіб з-поміж дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, осіб з інвалідністю, реабілітованих осіб, та осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім’ї, учасників бойових дій, пенсіонерів та осіб, які втратили працездатність. "Що стосується квартир вони майже усі зараз приватизовані. Немає зараз такого поняття, як державне житло, а приватну квартиру ніхто не дасть молодому спеціалісту в користування. Це вже приватна власність. Тому потрібно будувати. Будувати соціальне житло в маленьких містах економічно недоцільно. Там практично немає нового будівництва. Воно росте і буде розвиватися в мегаполісах, але не в малих містах. Там місцева влада намагається знаходити виморочне (відумерле) житло. Існує певна процедура визнання його безхазяйним та передачі його в комунальну чи державну власність. Це покинуте житло. В маленьких містах дуже багато такого житла. Його слід спершу ремонтувати, а потім передавати нужденним сім’ям. Стосовно великих міст, тут зовсім інша ситуація. Тут потрібно спонукати малозабезпечені та багатодітні сім’ї отримувати власне житло. Тобто держава повинна брати участь у певних програмах. Наприклад, коли 80% коштів сплачує держава, а 20% протягом 10-20 років сплачує сам позичальник. Такі програми доволі непогано працювали до 2015 року. Під ці програми виділялися чималі кошти. Міносоцполітики називає суму в 5-10 млрд гривень для того, щоб ці соціальні програми запрацювали знову. На жаль, на сьогодні держава на ці програми виділяє близько 350 млн грн. на рік. Цього замало, щоб забезпечити малозабезпечені сім’ї", – зазначає Іван Кудояр.
