Зараз інформація настільки швидко поширюється через соціальні мережі та інші джерела, і треба розуміти, що все, що швидко поширюється, як вірус, також може бути заразне. Будь-яке явище у природі має свої плюси і мінуси. На здається, що ми швидше будемо знати, де знаходимося, де ми комусь щось повідомимо, кудись швидше дійдемо, і це плюс. Але основний мінус цього полягає у тому, що не завжди ця інформація може бути достовірною.
Може бути велика катастрофізація цієї інформації. Навіть якщо ми володіємо інформацією, перш за все, ми повинні розуміти, що це за інформація, який її зміст. По-друге, джерело цієї інформації: чи це баба бабці сказала, чи це достовірне джерело, яке надає нам достовірні цифри, факти, статистику. І, по-третє, як подається ця інформація. Не потрібно забувати про емоційну сторону. І навіть коли нам говорять статистику захворюваності, це може подаватися як катастрофа або ж так, що нічого страшного в цьому немає. Тобто сама подача інформації вже несе велике емоційне, психологічне й інформаційне навантаження.
У нас є травматичний досвід, коли людина стикалася з ситуацією невизначеності, до прикладу, Чорнобиль. Кожна людина у своєму житті пережила якийсь досвід, приносив їй і ті панічні настрої, і різні психосоматичні реакції, і стрес. І коли людина зараз стикається з цим травматичним досвідом, вона може на рік, два чи більше років повернутися назад у свій попередній досвід і виймає зі своєї підсвідомості ту травму.
Після інформації, що закриваються магазини і що можливими є обмеження, першою ознакою тривожності людей є захист. Людина згадує, що колись в магазинах не було гречки і туалетного паперу. І вона наступає на ті ж самі граблі: йде до магазину і запасається, бо хоче себе вберегти.
Як цьому запобігти? По-перше, треба усвідомити рівень цієї небезпеки. Потрібно виховувати критичне осмислення інформації у стресових умовах. Тобто шукайте достовірне джерело і намагайтеся не сприймати емоційно.
Як розмовляти з представниками старших поколінь, які внаслідок пандемії опинилися в сегменті найбільш вразливої категорії населення, проте не дотримуються карантину, а бігають по магазинах? Старше покоління, як кажуть психологи, майже як дитяче покоління. Тобто у дітей ще немає цього досвіду і вони шукають, а у старших людей вже цей травматичний досвід є. Найкраща рекомендація ― це комунікація, пояснення. Якщо у вас є старші родичі, члени родини, батьки, не забувайте їх підтримувати розмовою. Чому старші люди виходять зараз в магазини? Тому що вони вже відвикли запасати продукти. Принаймні, не закуповують у такій кількості, як це було раніше. Тому зараз вони йдуть у магазин не стільки за тим кілограмом гречки, скільки за своєю колишньою звичкою, щоб знизити рівень тривожності. а коли ти щось робиш, ти вже знижуєш рівень тривожності. І похід в магазин ― це підсвідоме зниження напруги, яка може бути. Вони йдуть туди і за спілкуванням, і для них це звичка.
Фото: facebook.com/kievtypical
"Мийте руки з милом ― будете здорові". Якщо прислухатись до рекомендацій лікарів та авторитетних рекомендацій, потрібно ретельно мити руки протягом 30 секунд . І як психолог я вам скажу: "Мийте руки і вірте в те, що ви робите". Усвідомте, що зараз, коли ви миєте руки, ви, дійсно, правильно це робите і вам це допоможе. Є ефект плацебо, і віра у поєднанні з медикаментозною терапією не роблять чудо, але роблять певне психологічне закріплення. Тобто я вірю і мені допомагає. Крім того, є ноцебо ефект, коли люди надмірно катастрофізують ситуацію і хворобу. Тобто якщо хтось захворів, то я собі приписую це і теж можу захворіти. Тобто на психологічному рівні людина здається і голова захворіти. Тому перш, ніж сприймати інформацію, пам’ятайте про це.
Як пережити карантин? Безвихідних ситуацій не буває. Якщо ти не впливаєш на ситуацію, зміни своє ставлення до неї. Тобто якщо ти не можеш змінити карантин і тобі потрібно три тижні працювати вдома, з сім’єю, яка тобі інколи може заважати це робити у зв’язку з тим, що всі можуть проявляти емоції, то, насамперед, потрібно змінити свої звички. Якщо у когось була соціальна активність і вона перетворюється на домашню і робочу активність в одному приміщенні, то варто змінити своє ставлення до цих змін, з дечим змиритися, дещо переглянути, дещо усвідомити, що ми будемо робити це спільно або індивідуально. Перегляньте свої звички так, щоб це було комфортно для всіх, хто зараз із вами вдома. Навчіться жити за новим графіком, адже у цьому немає катастрофи.
Фото: pexels.com
