Нині в Україні налічується майже 16 тисяч бібліотек. Цей показник є одним з найбільших в Європі. До прикладу, в Італії 3,5 тисячі, а у Німеччині – 9 тисяч бібліотек. Проте не дивлячись на цю кількість, Україна входить у п’ятірку країн з найменшою кількістю користувачів на одну публічну бібліотеку, і також з найменшою кількістю відвідувань однієї бібліотеки.
"Існує багато передумов для змін, основні з них – це комфортний публічний простір, а це приємне освітлення, нові меблі, тепло, та контент, тобто наповнення бібліотеки. Це може бути подія, яка є цікавою для широкого загалу – презентація книги, виставка, тренінги, інформаційні дні. Якщо все саме так вибудувано, то й відвідувачам стає цікаво", – говорить генеральна директорка Директорату внутрішньої та гуманітарної політики Офісу президента України Вероніка Селега.
В Україні близько 80% бібліотек – сільські. Реформою децентралізації передбачено, що бібліотеки фінансуватимуться та управлятимуться громадою. І саме вона визначатиме напрями змін у цій сфері.
"Застосовувати однакові стандарти для сільських бібліотек по всій території України неможливо тому, що це залежить від спроможності громади, від її чисельності і від того, хто конкретно на місцях контролює діяльність бібліотек та запроваджує інновації. Сільські бібліотеки є дуже непередбачуваним місцем локалізації певної частини громади. Проте не слід забувати, що бібліотека – це місце для читання. І, насамперед, бібліотека має забезпечити доступ до книг, а не перетворюватися на дуже комфортне орендоване приміщення, яке з часом стає майданчиком для зборів ЖЕКу чи агітації. Головна функція бібліотеки – це доступ до знань у широкому сенсі", – вважає співзасновниця громадської організації "Бібліотека майбутнього" Вероніка Селега.
За статистикою, утримання бібліотек в Україні обходиться в 2,5 мільярди гривень на рік. На думку експертів, цих грошей вистачає на "існування" бібліотек. Насправді ж, 70% з них не мають інтернету, 26% – опалення і 2% – навіть не мають світла.
"Два мільярди на бібліотеки – це багато чи мало? Ніхто з гуманітаріїв не відповість на це питання, тому що це конкретно потрібно розуміти, скільки сплачується за опалення, скільки становить заробітна плата і багато іншого. Та зазвичай цих грошей не вистачає на покриття базових умов для існування, просто для підтримання стін. І тут виникає ще одна цікава тема – система ліквідації і закриття бібліотек. Для багатьох людей бібліотека це просто стіни і майно, що знаходиться в найкращих місцях і може стати гарним шматочком для нового орендаря. Тому пріоритетним є напрацювання норми, яка б унеможливлювала суб’єктивне закриття бібліотек", – наголошує Вероніка Селега.
Співзасновниця благодійного фонду "Бібліотечна країна", психологиня, фасилітатора Тамара Сухенко вважає, щоу сучасній бібліотеці можна отримати різний спектр послуг: від періодики та друкованої книги до лекцій, тематичних зустрічей, майстер-класів.
"Думаю, що нам потрібно відійти від списків послуг. Ми зараз їх встановимо, а через рік-два вони знову втратять свою актуальність. Важливо розуміти, яку функцію виконує бібліотека в громаді. Якщо це простір для розвитку та спілкування громади, то там мають надаватися послуги, які цьому сприяють. Наприклад, продаж кави чи чаю для поліпшення спілкування. Можуть надаватися каліграфічні послуги чи проводитися консультації юристів, спеціалістів з центрів зайнятості. Прерогатива визначення функцій належить самій громаді", – підкреслює співзасновниця благодійного фонду "Бібліотечна країна" психологиня, фасилітатора Тамара Сухенко.
Одним із яскравих міжнародних прикладів функціонування публічних бібліотек можна вважати Велику Британію. Їхні бібліотеки відрізняються насамперед тим, що мають різні зони, де можна не лише читати, а й займатися своїми справами. Важливу роль у цьому процесі відіграють місцеві громади, оскільки вони працюють за принципом субсидіарності.
"Бібліотечна система централізована, є залученість місцевих жителів до управління бібліотекою. Відбувається процес спілкування, включеності громадян у розбудову бібліотек. Навіть при скороченні закладів вони почали функціонувати на волонтерських засадах. Держава лише давала приміщення, трохи допомагала з книжками, а люди працювали безкоштовно. Також слід зазначити про ефективність управління. Популярність і затребуваність книжки моніторять за допомогою різних автоматизованих систем, якщо на неї немає попиту, вона не займає дороге місце на полицях і поступається "новинкам". Бібліотеки існують, вони живі, але вони живі тому, що протягом років постійно змінювалися, намагаючись відповідати запитам читачів", – розповідає співзасновниця благодійного фонду "Бібліотечна країна" психологиня, фасилітатора Тамара Сухенко.
Завідувачка бібліотеки імені Валі Котика для дітей Подільського району міста Києва 40 років свого життя присвятила розбудові бібліотекарської справи. Вона стала однією з перших, хто почав власноруч змінювати наповнення і сенси в бібліотеці.
"У нашій бібліотеці відбуваються громадські читання, проводяться цікаві зустрічі. Ми можемо похвалитися зв'язками з Державним космічним агентством України, яке організувало курс з астрономії "Зоряне небо". З нами працює керівник екологічних програм Галина Стець, яка доволі часто проводить презентації екологічних книг. Працювала анімаційна студія на чолі з Родіоном Шубом, проводилася арт-терапія онлайн щоп'ятниці для дітей молодшого шкільного віку. Публічні бібліотеки повинні бути місцем для зустрічі друзів. Вони мають стати центром культурного дозвілля", – вважає Людмила Бабіна.
На фото: генеральна директорка Директорату внутрішньої та гуманітарної політики Офісу президента України, співзасновниця громадської організації "Бібліотека майбутнього" Вероніка Селега
