Попри звичний стереотип про українських письменників, Панас Мирний народився у заможній сім’ї Рудченків. Його батько працював бухгалтером і прагнув для сина схожої долі. Для нього було характерно думати, що якщо у нього народиться син, то він буде тільки чиновником, а якщо донька – то дружиною чиновника.
У 14 років Панас вже працював писарем в суді, а пізніше від звичайного помічника бухгалтера дослужився до звання стацького радника. Робота йому була нецікава, але доводилося багато працювати, щоб забезпечувати трьох дітей. Він мав ордени святого Станіслава, святої Анни до ІІ ступеня, святого Володимира ІV ступеня, а це нагороди губернаторського рівня.
Афанасія Рудченка за життя ніхто не знав як Панаса Мирного. Він проколовся лише одного разу. Коли на сцені полтавського театру поставили п'єсу "Лимерівна", глядачі вимагали "автора на сцену". Панас Якович не стримався, але люди застигли від здивування. Ніхто не міг повірити, що Мирний може бути високопоставленим чиновником.
Рудченко був чоловіком з роздвоєною свідомістю, але його це не бентежило. Не можна сказати, що він носив маску. Навпаки, він ніколи не світився як письменник та комфортно почувався ходячи на службу.
Навіть його головний твір "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" не такий як вчать у школі. Звично думати, що це класичний соціально-побутовий роман в дусі епохи, але, насправді, він є ще й жорстоким авантюрним кримінальним романом.
У 1903 році цей твір з’явився під назвою "Пропаща сила" і це, очевидно, точна ідентифікація його суті. Писався він теж не просто. Панас почав створювати "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" у 26, зовсім юним. І до публікації твір пройшов цілих шість редакцій.
У його іншому відомому романі "Повія" жіночі образи списані із дівчат, яких Панас кохав. У ті часи саме починався рух емансипації і в цьому романі проглядують роздуми автора про місце жінки в житті. Фактично, у Панаса Мирного ця проблема була порушена вперше. У "Повії" вродлива, здорова героїня мала право на повноцінне життя, але його не отримала. Це була вітальна особистість, сильна і вольова. Про таких повій писав Золя, але в українській літературі таке було вперше.
Ми уявляємо, що українська література дуже чутлива, усі дівчата соромливі, але "Повія" вдалася наскрізь еротичним романом. Коли Панас Мирний віддав перші розділи роману Старицькому для друку, той відгукнувся, що це суцільна еротика і він такого друкувати не може. Тому письменник частини, надруковані в альманасі "Рада", перероблював, вставляючи евфемізми. Перший варіант нам майже невідомий. Втім, зрозуміло, це був перший відверто еротичний твір.
Інша цікава думка полягає в тому, що це й один з перших урбаністичних романів. У другій частині "Повії" постає онтологічна проблема – місто поглинає людину і вона втрачає статус у цьому світі, стає нікому непотрібною.
В альманасі "Рада" були надруковані ще дві цікаві новели. "Як ведеться, так і живеться" була задумана як роман в новелах, хоча ми й звикли думати, що, мовляв, першим це вигадав Яновський. Але ні, першим роман у новелах почав писати саме Панас Мирний. А новела "Лови" – це наскрізь модерністський твір. Письменник зовсім не вкладався в рамки реалізму, випереджаючи час. Це був унікальний чоловік.
