В наші традиції обов’язковими на Різдво є страви – кутя, хліб та узвар. "Якщо у вас не набирається 12 страв, то їх має бути непарна кількість – 3,7,9. Тут просто магія чисел. Сім – це повнота, це сім років, сім кольорів веселки, це сім днів, сім планет. 9 – це тричі по три, символ багатства, а 12 – це християнський звичай, що означає кількість апостолів", – говорить Олена Чебанюк.
Фольклористка розповідає як у різних регіонах України варилася головна ритуальна страва – кутя. "На Лівобережній Україні її робили з пшениці, а на Правобережній робили ячну. Із жита ніколи не робили кутю, тому що це ритуальна страва, яка призначена не лише для нас, а й для представників того паралельного світу. У пізні радянські часи кутю навіть робили з рису, "знайти пшеницю, особливо в містах, було дуже важко".
На Закарпатті не було куті, вони кажуть, що її принесли в регіон "совіти", найголовніше там карачун – це хліб з "пупцем", куди насипають сіль, або зерно, або ставлять колоски. "О 12 годині його треба обов’язково обмити, від порога стелили довгий рушник і котили його, намагаючись передбачити, яким буде рік", – пояснює науковиця . Ворожіння за кутею та хлібами – дуже розповсюджене на території України. "Коли господиня готує кутю, вона квокче, щоб кури водилися. Коли господар ставить кутю на покуті, всі діти квокчуть, мекають, бекають, бо цей момент вважався дуже магічним", – каже пані Олена.
Також вона розповідає про традиції Поділля, де на Різдво робився спеціальний хліб, який називався Різдвяник або Рожество або Різдво: "Ліпили два валики, скручували їх у джгут і робили у формі підкови. Хліб вішали під образи, він висів до Водохреща, а потім його віддавали корові, коли вона телилася. Ще робили хліб вигляді вісімки - безкінечності, навіть робили подвійну спіраль, яка нагадувала трипільські орнаменти. Це Поділля і, можливо, все це залишилося ще з тих часів". На Миколаївщині, Одещині та Херсонщині роблять тути, також по всій території України обов’язково робили книші. "Книш з "душею" – це згори хліба кладеться ще один невеличкий хлібець", – пояснює вона .
Наші предки вірили, що різдвяні свята межа між світами зникає, це свято людей і всієї світобудови. Тому на столі мають бути присутніми всі категорії продуктів, які ми споживаємо. "Тут є поєднання зернових, овочів, фруктів і риби. Це притаманно християнській традиції".
З риби на різдвяний стіл готували січеники, холодець. "Зараз мало людей готує холодець із риби, – каже Олена Чебанюк, – але ще не факт, що це не стане модним. На сьогоднішній день спостерігаємо відродження традицій української кухні".
Особливе місце на столі займали вареники. "Були вареники з маком, вареники з гречкою на Опіллі. На Поліссі обов’язково розпарювали чорниці і робили вареники з чорницями, також робили з грибами або з грибами та картоплею. А капуста з пшоном характерна для Поділля".
Майже по всій території України обов’язковою гарячою стравою на Святвечір був борщ, який готувався на смаженій рибі та буряковому квасі, розповідає науковиця: "Скажіть, хто нині готує борщ на буряковому квасі? На Чернігівщині квасилися яблука з гарбузом: шар яблук, шар гарбуза, квасили капусту з журавлиною, в бочках квасили огірки, яблука, груші. Це та ферментована їжа, яка була дуже корисною для шлунку".
За словами фольклористки, традиції Різдва з кожним роком все більше повертаються до України, попри те, що це свято намагалася стерти радянська влада.
Фото: Українські новини
